Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 10 квітня 2011 р.

Проповідь на 5-у неділю Великого посту

                                     ДИВІТЬСЯ В МАЙБУТНЄ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді,  що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли... «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. Буде славити Мене польова звірина, шакали та струсі, бо воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого. Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою».   (Ісаї 43:16-21).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, де перебувають ваші думки у сенсі часу?  Чи ви більше згадуєте про минуле?  Чи ви більше переймаєтеся теперішнім?  Чи ваші думки все частіше спрямовуються до майбутнього? Минуле? Теперішнє? Майбутнє? В грішного людства є така звичка звертатися подумки до минулих подій, аби героїзувати своїх предків. Ідеологи намагаються звертати нашу память до подій минувших, аби ми пишалися тим, що були зробили наші діди або й прадіди.  Але коли ми згадаємо про події майже сторічної давнини, то чи є чим пишатися тим, хто відрікався від Бога та присягався на вірність фальшивим божествам комунізму?  Коли руйнується фундамент і падають стіни, то дах вже особливої ролі не відіграє. Коли руйнується поклоніння Богові, а починається поклоніння людині чи грошам, як у наш вік, то насправді ніякі перемоги чи поразки минулого ролі не грають, бо все так чи інакше валиться.

Так само й з нашим життям – щойно ми починаємо приписувати собі якісь заслуги та пишатися своїм минулим, як під нами починає хитатися основа. Пильнуйте, аби диявол не навіяв вам фальшивої упевненості про ваше майбутнє, виходячи з вашого минулого, з якихось ваших особливих заслуг або зі славної історії всього нашого народу.  Пильнуйте, щоби ви не опинилися в одному таборі з юдеями, які розгнівано обурювалися на Бога: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи «(Ів. 8:33).

Справді? Ваша особиста історія та історія вашого рідного народу така славна і незаплямована?  Згадайте ж свої відступництва від Бога! Покайся, Авраамів роде!  Покайся, роде словянський! Розплющіть свої очі і зауважте кайдани гріха, які висять навіть не на руках і не на ногах, а на самому серці!  Немає чого пишатися історією рабства, навіть якщо кайданів на руках і ногах не видно. Якщо закуте в гріхи серце, то закуті й руки, і ноги, і вуста, і все ваше тіло і сама душа ваша, які цими кайданами гріха затягуються у палаючі глибини пекла.

Навіть якщо ви багата людина, навіть якщо ви не думаєте про те, де взяти сьогодні гривню на те, щоби купити кусок хліба, якщо ваше серце закуте в кайдани гріха, гроші від пекла вас не врятують, як і не врятують ваші заслуги, ані молитви найнятих священиків чи монахів. Так само як і не врятують вони вас, якщо в цьому житті ви страждаєте від немочей або чиєїсь тиранії, а чи насолоджуєтеся свободою і грішите, відкидаючи Бога та Його Слово.   Господь каже: «Слухайтеся Мене!»

Сьогодні Він через пророка Ісаю звертається до юдеїв, які через трохи часу потраплять у велику біду – вавилонську неволю.  Через пророка Ісаю Господь звертається сьогодні і до нас. Така природа Його послання, така природа Його Слова – вона має характер вічний.  І сьогоднішній текст починається словами від Господа: «Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді,  що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли...»

Що міг би зробити навіть найсильніший ізраїльтянин або й весь ізраїльський народ разом узятий, коли до них стрімко наближалася єгипетська армія?  Лише одне – загинути. Але коли з ними Господь, то для них прокладається на морі дорога і стежка в могутній воді.  Для ізраїльтян, які вірували в Господа море поступилося суші, а  вода, яка стала довкола них стінами всю свою могутність вилила на ворожу єгипетську армію  – на колесниці, на коней, на воїнів.  Господь каже, що всі сили, які намагалися знищити Його людей, разом лягли.  Часу на втечу не було.  Червоне море перетворилося на братську могилу для єгипетської еліти. Вся їхня гордість, могутність, сила стала наче зотлілий льон – розсипалися на порох.

Народ Божий врятований.  Кому належить подяка?  Господеві! Мойсей веде ізраїльтян у сповідуванні цієї величної істини, співаючи: «Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!» (2 М. 15:2).

Але в сьогоднішньому тексті Господь застерігає віруючих людей: «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте!» Не думайте лише про те, що було в минулому, не озирайтеся назад так, наче все, що мало відбуватися доброго – відбулося вже в минулому і лише в минулому. Не ходіть з головою повернутою назад. Але дивіться у майбутнє. Господь сьогодні каже: «Ось зроблю Я нове, тепер виросте».  Довіряйтеся Мені – каже Він. Буде ще одне визволення з іншого дому рабства, з Вавилону.  «Чи ж про це ви не знаєте?» - питається Господь.  Хіба ви не знаєте, що Господь любить вас?  Хіба ви не знаєте, що Господь ніколи вас не покине? Навіть коли ви будете перебувати в неволі і здаватиметься, що всі стежки заросли терням, Він обіцяє: «Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки». Буде визволення. Буде відбудований Єрусалим і зруйнований вавилонянами храм. 

Але й це ще не все. Спливатимуть століття. Але навіть у тому майбутньому, про яке говорить Господь, знову не слід дивитися назад, так наче все, що мало відбутися – вже відбулося в минулому.  Бо буде ще одне прокладання дороги в степу тим, хто ходитиме в одежі з верблюжого волосу і їстиме саранчу та мед польовий, і якого зватимуть Іван Христитель, «Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: «В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (Мт. 3:3)

Бо має прийти Той, Хто Сам зробить дорогу в степу, а в пустині ріки. Бо визволення з неволі єгипетської, визволення з неволі вавилонської – все це вказувало на одне велике визволення, яке відбудеться в майбутньому .  Дорога крізь могутні води та дорога пустинею вказувала на Христа, Який каже: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6).

Це Христос став на дверях кожної єврейської родини в Єгипті, аби їх проминула смерть. Це Христос став між фараоновим військом і Своїм народом, не дозволяючи нечестивим винищити віруючий народ.  Це Христос розсік Червоне море навпіл, провівши Ізраїль по сухому до безпеки і накривши могутніми водами ворожу армію.  Це Христос привів Ізраїль у Обіцяний Край і передав той Край в руки віруючих. Це від Христа відверталися люди, шукаючи собі інших богів, і це Христа вони зневажали, коли нехтували Його Словом. І це Христове серце промовило слова: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс. 49:15)

Чому Він так говорить?  Чому Він так діє? Чому Він народжується Дитятком у Віфлеємі і йде хресною дорогою на Голгофу, аби там померти за всі ваші гріхи?  Відповідь криється у благодаті, у Його незаслуженій нами любові, до кожного з нас. Христос Господь вас любить і тому бере на Себе всі ваші гріхи та провини та змиває їх Своєю святою і дорогоцінною кровю.  Любов спонукає вічного Божого Сина померти за вас на хресті, аби ви в Імя воскреслого на третій день Христа, були проголошені праведними і поставленими на дорогу, яка веде до вічного життя, до Царства Небесного.

У Христі збуваються слова пророка Ісаї: «Воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого».  Христос промовляє: «Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14).  Ця вода – Святий Дух, дається винятково для Божого народу – каже Господь.

«Напувати народ Мій, вибранця Мого» - промовляє Господь. Його вибранці – це всі, хто вірує в Бога Отця, Сина і Святого Духа. Це всі ті, що охрищені в Ім’я Триєдиного Бога.  Це всі, що вірують, що виняткового заради Христа їхні гріхи прощено.  Це всі ті, що прагнуть щонеділі чути в церкві проповідь Христового Євангелія і причащатися правдивими тілом і кров’ю Христовими у хлібі та вині Святої Вечері.

Хочете перевірити, чи ви належите до Божого народу, до вибранців Божих?  Спитайтеся в себе чи ви хочете пити зі Слова й Таїнства, чи ви хочете щонеділі перебувати в Церкві і радійте тим, що Господь так само хоче щедро вас напувати і годувати, як це Він робив із віруючими, коли виводив їх із дому рабства у Єгипті, як це робив Він виводячи їх із вавилонської неволі, як це Він робить розбиваючи Євангелієм кайдани гріха, якими скуте ваше серце та вириваючи вас із дороги смерті на дорогу життя.

І памятайте Його слова з нашого сьогоднішнього тексту: «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте!»  Бо все закінчується навіть не Голгофською жертвою Спасителя і Його славетним воскресінням на третій день. Бо ж усе це було зроблено для вас і для вашого майбутнього.  Отже мова йде про те, що ми повинні сміливо та з радістю дивитися в наше майбутнє. Бо стрімко наближується той час, коли наш розпятий і воскреслий Спаситель Ісус Христос повернеться у славі, в супроводі святих ангелів. 

І того дня стосуються також слова із нашого сьогоднішнього тексту зі Старого Заповіту: «Ось зроблю Я нове, тепер виросте».  У час повернення Христа всі ви воскреснете у нових, святих і досконалих тілах.  Ми одержимо нове небо і нову землю.  Ми будемо перебувати весь час із нашим люблячим Господом.

В Посланні до євреїв є такі чудові слова про тих, що не оглядаються назад, а чекають на Христа – «Ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.  І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто» (Євр. 11:14-16».

Дивімося вперед. Пишаймося не собою, а Христом, нашим Спасителем, бо в Ньому – наша чудесна небесна перспектива.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: