Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 11 квітня 2011 р.

Інослав'я - контратака проти діла Божого

            Ні сентиментальні спрощення, ані вишукані універсалізми на кшталт виданих Всесвітньою Радою Церков або Другим Ватиканським Собором насправді не беруть до уваги весь транслюдський демонічний вимір, який задіяний в інослав’ї. Наприклад, заборона одружень
і певних видів їжі можуть нас просто вражати як перебільшений аскетизм. Однак Павло таврує такі заборони як «науки демонів» (1 Тим. 4:1). Сатана, архібрехун і архівбивця, є також «батьком неправді» (Ів. 8:44). Він і його фаворити одержують жорстоке задоволення від одягання церковних мундирів і ангольських маскувань (2 Кор. 11:14), аби звести і спокусити якомога більше людей від спасаючої правди Божої (2 Сол. 2:9:12).
            Тому недостатньо розуміти інослав’я лише або головним чином психологічно, з точки зору людського невігластва, амбіції, ілюзії або навіть злоби. Це – квіточки у порівнянні з надлюдською зловтіхою, яка ховається за ними і використовує їх у постійних контратаках проти спасаючого діла Божого (1 Петр. 5:8-9). Не плоть і кров є справжнім ворогом, а «князівства та влади», проти яких не вистоїть жодна людська винахідливість, але вистоїть лише зброя Божа (Еф. 6:10-18). Фізичні переслідування, інквізиції та хрестові походи проти єресі є спотворенням дороги Божої та насміханням над нею (Мт. 5:3-12, 1 Петр. 2:13-4:19).
            Церковні битви ведуться не світською зброєю,а зброєю винятково духовною (2 Кор. 10:3-6). Відповідальні богословські ідентифікація та виключення інослав’я за церковними ознаками закликають не до особистої нікчемності та ворожості, а до скромної тверезості та добродійності розуму (Рим. 12:17:21, Гал. 6:1-10, Фил. 4:5).
            Саме через те, що «Христова любов спонукує нас» (2 Кор. 5:14), ми не сміємо «ані на хвилю» піддаватися (Гал. 2:5) будь-якому спотворенню Євангелія. «Мати таку розбіжність із стількома народами й називатися розкольниками – це серйозна справа», але цього вимагає Божественна влада (Тр. 42).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Немає коментарів: