Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 10 червня 2014 р.

Істинну Церкву годує Господь

Давид говорить тут не лише про власну особу, але цими словами він показує, як живеться святій Християнській Церкві.  Він дуже гарно її змальовує і розфарбовує.  Перед Богом вона – чудесне зелене пасовисько, на якому вдосталь є трави й води.  Тобто це – Божий рай і сад задоволення, прикрашений усіма Його дарами і він має Його невимовні дари:  святі Таїнства, любе Слово, яким вона навчає, керує, відновлює і втішає Його отару.  Проте для світу вона з’являється по-іншому. Вона – чорна, похмура долина, де не видно ні радості, ні втіхи, а видно лише неспокій, горе та біду.  Через скарб, який вона має, на неї з усієї міці нападає диявол. Всередині він мучить її отруйними, огняними стрілами (Еф. 6:16), а назовні він розділяє її розколами та спокусами (Рим. 16:17).  А ще він підбурює проти неї свою наречену, світ,[1] який наводить на неї усяке нещастя і біль сердечний через переслідування, наклепи, богохульства, осуд і убивства.  Тож недивно було би, якби люба Християнська Церква була повністю зруйнована в мить ока через велике лукавство і могутність як диявола, так і світу.  Бо сама вона не може захиститися від її ворогів: вони надто сильні, лукаві і могутні. Вона така, як описує її пророк – невинне, просте, беззахисне ягнятко, яке не може нікому завдати жодної шкоди, а весь час готове не лише робити добре, але й у відповідь на добро отримувати зло.
 Але як же так буває, що християнство, настільки слабке може вистояти перед усім цим лукавством і тиранією диявола та світу?  Господь –  Пастир (Церкви), тому вона в недостатку не буде. Він годує її і відновлює її фізично та духовно. Він тримає на стежині правильній. Він також дає їй посох і жезло за меча.  Проте вона не використовує цей меч рукою, а вустами своїми.  Ними вона не лише втішає засмучених, але й змушує диявола та його апостолів до втечі, незважаючи на те наскільки спритно вони захищаються.  До того ж, Господь накрив перед нею стіл або ж Пасхального Агнця…

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма



[1] Улюблена метафора Лютера про світ.

Немає коментарів: