Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 20 лютого 2017 р.

Поділи в Швейцарській Реформації


     Швейцарська Реформація, яка розпочалася з тенденціями до пелагіанства і раціоналізму, що були передані Цвінґлі, виправилася Кальвіном, який під впливом Лютеранської Церкви, був приведений до тієї глибшої віри, яка в багатьох її аспектах, є поступкою лютеранській системі на противагу цвінґліанській. У порівнянні з Цвінґлі, Кальвін в доктрині та поклонінні був лютеранствуючий, але в порівнянні з Лютером, в обох він був цвінґліанствуючий. Але лютеранствуючого елемента, привнесеного Кальвіном, і яким він порятував швейцарську систему від сповзання в хаос вже з самих початків, не було достатньо для того, аби подолати всі дефекти. Порівняно велика єдність кальвінізму порушилася національними тенденціями, що проявилися: у постанні різноманітних національних символів віри, в яких було мало справжньої відмінності в доктрині; у внутрішніх сектантських тенденціях, що продукували кальвіністські конфесії всередині національних кальвіністських церков; і в відгалужуванні армініанської та інших сект. Лютеранська Церква, з іншого боку, мала й далі відносно велику єдність.  Вона не відчувала поділу на національності, серед яких вона була поширена. По всьому світові вона мала спільне Сповідання віри.[1]


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я


[1] Книга Злагоди.

Немає коментарів: