Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 17 квітня 2008 р.

БОГ БУДИТЬ ГРІШНИКА




А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув (Йони 1:5).

Про Йону можна сказати, що він спав, як убитий. Незабаром мала розпочатися його мандрівка до смерті. Так буває з усіма грішниками, до всіх них Бог ставиться, як до Йони. Бо Йона тяжко згрішив проти Бога. Але через те, що Бог мовчав і стримував покарання, і не нападав на гріх, і не вдаряв його одразу, то властивістю гріха та старої природи є те, що вони обманюють грішника, роблять нечулим його серце, а грішник стає безпечним і нічого не боїться. Радше він у своїх гріхах лежить і спить, і не бачить того, яка буря страшна насувається на нього. Пробудження буде жахливим.

Тож Бог сидить так наче Він про гріх забувся, але він просто відкладає дію і перевіряє, що робитимуть діти людські: чи захочуть вони розкаятися, як написано в Псалмі 11-ому: «Повіки Його випробовують людських синів». Але нічого не відбувається. Немає ні жалю, ні покаяння. Йона міг проспати все своє життя. Якби Бог забувся про його гріх, то Йона про свої гріхи не згадав би.

Це означає, що Йона спокійно спить у трюмі корабля посеред бурі. Бог каже: "Йона – цілковито сліпий, нечулий, втоплений, і навіть мертвий… Він може навіки залишитися зруйнованим. Бо гріхи не дають ніякої сили робити добро чи то свобідною волею, а чи розумом". Тож Йона лежить і хропе, не чує і не відчуває того, що чинить Божий гнів або того, що Божий гнів збирає довкола нього.

Але Йону будить моряк і наказує йому молитися до його Бога. Хтось інший піднімає його, бо він перебуває в небезпеці, Бог іде за ним і про його гріхи Він не забувся. Тоді за роботу береться сумління. Гріхи оживають і стають знову діяльними. Гріх – жало смерті і він виявляє Божий гнів. Тож для Йони не те, що корабель, але й весь світ стають надто малими. Звісно, що він повинен кликати Бога. Він боявся Бога більше від будь-кого на кораблі. Бо він відчував і зауважував, і його сумління йому говорило, що цей шторм призначався для нього і, що Божий гнів надходив на нього. Ох, який він тепер упокорений! Він відпустив гріхи усім тим, що перебували на кораблі і не вважав їх за грішників. Він не бачив чужих гріхів, а тільки свої.

Саме це чинить жаль, коли він настає. Він кусає і лякає сумління таким чином, що весь світ видається добрим, а грішником є тільки ця людина. Весь світ угодний Богові, окрім цього грішника. Божий гнів перебуває тільки над ним. Цей жаль також думає, що немає іншого гніву окрім цього, який він відчуває. Саме це відчували Адам і Єва, коли вони згрішили. Якби Бог не з’явився у прохолоді дня, то вони про свій гріх навіть не подумали. А коли Бог прийшов, то вони сховалися.

Так само Петро після відречення від Христа не відчував ніяких гріхів і був мертвим, аж допоки Христос на нього не подивився. Тоді Петро знову відчув свої гріхи і гірко заплакав.

Йона також спав усередині корабля. Так буває і нині. Гріхи роблять людей впертими, нечуйними, практично цілковито мертвими, так що людина не відчуває ані себе, ані Бога, і живе безпечно без страху допоки не прийде Сам Бог і збудить грішника. Цим слава свобідної волі цілковито знищується.





Мартін Лютер (З лекцій на Книгу Пророка Йони – 1526 р.)

Немає коментарів: