Рости на спасіння (проповідь)

середа, 23 квітня 2008 р.

ПРО ХРИСТОВУ МОЛИТВУ



Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе (Івана 17:1).

Це – такі бідні, прості Слова, що в очах світу вони багато не важать. Але хто може достатньо осягнути які за ними лежать великі справи та прекрасна ревність? Така коротенька молитва: «Дорогий Отче, прослав Мене», не зупиняється лише на цих словах, а триває далі: «так, щоб і Я міг прославити Тебе». Але прославляти не означає нічого іншого, як хвалити, підносити, робити величним і видним, щоби весь світ про це знав, міг про це співати і розповідати. Він об’являє Словом, яким саме є Його становище і яка необхідність спонукає Його до такої молитви. Він хоче сказати, що після цього страждатиме і помре найбільш ганебною смертю так, що уся Його слава, світло, Ім’я і честь затьмаряться і потьмяніють. Те, що Він донині здійснив, славетно проповідував і чинив великі діла, об’являло Його велику міць і владу. Весь світ міг Його справедливо хвалити, вшановувати, і поклонятися Йому у славі. Але сталося щось протилежне.

Замість пошани та хвали, які належали Йому справедливо Він покрився цілковитою ганьбою і скандалом і мав висіти на хресті між двома убивцями і померти, як найбільш негідний лиходій, якого породила земля. Навіть до жодного злочинця не ставилися так ганебно та зневажливо.

Бо інакше по відношенню до найбільш негідних злочинців світ дуже добрий. Всі до них дуже терплячі, жаліють їхню бідність, і світ дозволяє собі виявити змилування. Але лише щодо цього Христа, Який є Спасителем світу, то кожен мусить радіти з Його смерті. Юдеї дуже холодно Його прийняли. Кожен думав, що робить велику послугу Богові і догоджає світові, усуваючи цього чоловіка із землі. Бо вони думали про Нього, як про найбільш ганебного черв’яка, який міг коли-небудь з’явитися на землі. Вони би радше страждали і терпіли різні біди, [але не Нього, не Христа].

Ось так і вкидають дорогого, прекрасного чоловіка у темряву. Так мусить дорогий Христос, Світло цілого світу і Спасіння, бути прийнятим і вшанованим світом, щоб люди Його забороняли і гнали Його зі світу, як найжахливішого диявола. Тож донині юдеї повторюють приклад більшості своїх отців і радше хотіли би страждати від різних нападів диявола і бід, аніж чути Ім’я Христа і Його Матері, Марії.
Так само буває і з дорогим Євангелієм. Папському натовпу з усіма нашими ворогами, ані диявол, ані будь-яке лихо, не є таким ворогом, як наша доктрина. Нашу доктрину вони мусять проклясти, засудити та заборонити, бо немає для них більшого зла на землі, аніж наше Євангеліє і Христове Слово. Ось Христос каже, що настала година і Він молиться з такими думками та ревністю, наче Він уже висить на хресті. він хоче сказати: «Ось Я перебуваю посеред ганьби та смерті і лежу в найглибшій темряві. Ось час настав призначений Тобою, час піднесеної і звеличеної честі для Мене, бо світло Моє цілковито затьмарилося, а світ по Мені топчеться ногами. Кожен, хто бачить Мене – проклинає. Немає ані допомоги, ані поради, бо це робиш Ти Сам».


Мартін Лютер (З проповіді на Євангеліє від Св. Івана, 17 – 1534 р.)

Немає коментарів: