Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 7 січня 2011 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового

                              ЦЕНТР І ЗОСЕРЕДЖЕННЯ РІЗДВА
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.  Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє.  Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,  щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».
І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»
І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: «Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь». І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили... А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано (Луки 2:1-20).

Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, з наближенням Різдва Христового вулиці нашого міста все більше й більше мають різних прикрас.  Різнокольорові гірлянди свідчать про наближення свята.  Зазивні повідомлення на деяких магазинах про знижки теж свідчать про наближення свята.  На деяких балконах можна навіть зауважити чи то Діда Мороза, чи то Санта Клауса, який нібито вилазить на той балкон або намагається заглянути у квартиру.  Це свідчення наближення свята. А ще є ялинка на Майдані Незалежності, обвішана кроликами, бо в китайців такий саме рік. «Свято наближається!  Свято наближається! Свято наближається!»  Так багато яскравих нагадувань про свято, яке наближається, чи не так?

Але про яке свято всі ці нагадування?  Ми бачимо новорічні іграшки-кулі намальовані на вікнах, але не бачимо ясел. Ми бачимо Санта-Клаусів, але не бачимо Йосипа, Марію та новонароджене Дитятко-Ісуса.  Ми бачимо китайських кроликів, але не бачимо пастушків з ангелами. Яке ж свято збираємося ми святкувати?  До якого саме Різдва готується наша Україна?  До різдва китайського зайця?  Кролики, як знаєте не спасають – стравами з них накривають столи в українських оселях, бо як відомо, мясо їхнє «лєгкоусвояємоє».   А ті, що надіються на зайців чи кролів у майбутньому, матимуть долю ще гіршу від тих вуханів – смерть тимчасову та вічну, яка супроводжуватиметься вічними муками в пеклі.
Уявіть собі лишень Різдво без римського кесаря.  «Чекайте, пастирю, яке відношення має римський кесар до Різдва Христового?  Він же поганин і, власне кажучи, окупант Ізраїлю» - можете спитатися ви. Згадайте, дорогі брати і сестри, історію про Йосипа, якого брати продали  в єгипетську неволю.  Своїм братам він був сказав: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ» (1 М. 50:20).

  Йосип і вагітна Божим Сином Діва Марія жили в Галілеї.  Для Марії простіше було би народжувати Ісуса в рідному Назареті, де вдома навіть стіни допомагають, але ж пророк Михей (5:1, 2) звіщав: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.  Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів».  Тому до діла взявся римський кесар, який зобовязав Йосипа та Марію прийти до Віфлеєму, аби Ісус народився саме у Віфлеємі.  Чи кесар думав про Марію та Йосипа. Зовсім ні.  Його цікавив перепис і ефективне збирання податків Тому згідно його указу «всі йшли записатися, кожен у місто своє.  Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,  щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна».

Бог використав римського кесаря для того, аби виконати пророцтво про народження Месії у Віфлеємі.  На різдвяній ялинці має бути пророк Михей, який вказує на Віфлеєм і римський кесар, Август, який спрямовує Йосипа та Марію до Віфлеєму на перепис.

А уявіть собі лишень Різдво без ангелів Господніх. Це ж ангел повідомив старенького Захарія про народження Івана, Предтечі Христа. Це ж ангел звістив про народження Спасителя блаженній Діві. Це ж ангел повідомив Йосипа, що Марія – вірна йому і, що вона носить Дитя Боже, яке буде Спаситель усього світу, усіх людей, ваш Спаситель і мій.  Це Дитя Боже – Господь.  І Він не лише наш Господь. Він – Господь ангелів небесних.  Синові Божому вони поклоняються.  Сина Божого вони прославляють. Синові Божому, Христові  вони служать.  І народження Його вони провіщають Діві Марії та Йосипові.  І народження Його вони оспівують тієї першої Різдвяної ночі: ««Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»  На різдвяній ялинці, на прикрасах київських будинків, і на ялинці на Майдані, якщо це справді різдвяні прикраси і різдвяні ялинки, мають бути ангели.

А для кого співали би ангельські хори, якби не було слухачів?  До кого звертався би ангел тієї зимної пори, якби не були в тій стороні «пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою».  Не до воїнів римського імператора, і не до воїнів царя Ірода звернувся воїн небесний. Ні, звертається він до звичайних, небагатих пастухів.

Коли відбувалося освячення храму Господнього за царювання мудрого Соломона, то слава Господня наповнила храм. А цього разу слава Господня наповнює не храм в Єрусалимі, де ведуть жваву торгівлю ті, що мали навчати Слову Божому.  І слава Господня не осяює дім Анни, Кайяфи чи якогось іншого відомого священнослужителя.   Первосвященикам миліше мерехтіння золота, що тече річкою через торгівлю в храмі.  Не до них зявляється ангел Господній і не їх осяває слава Господа.

Ангол Господній з'явивсь коло них [пастухів], і слава Господня осяяла їхпастухів, що пильнують отару, що просякли не ароматами пахощів, а пастухів, які просякли запахом худоби,  осяює слава Господня.  Пастушки – доречна прикраса для різдвяної ялинки і всіх різдвяних свят.  Їх осяяла Господня слава і це до них, переляканих селян, були звернуті ангельські слова: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім».  Ці слова звернуті і всіх вас, дорогі брати і сестри, що боїтеся Бога, що страхаєтеся Його гніву за ваші гріхи та провини.  Не лякайтеся, бо Різдво – це благовістя великої радості для вас.  Сьогодні слава Господня осяює вас. Бо, не тільки для пастушків, але й «в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь».  «Для вас», – каже ангел пастушкам.  «Для вас» - каже сьогодні Слово вам.  Христос Господь – для кожного з вас.

« А ось вам ознака», каже далі ангел: «Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». Ось – центр і зосередження Різдва.  Не банкети, не ялинкові прикраси, не подарунки є ознакою Різдва, а Дитина сповита, яка лежить у яслах. Про це звіщає пастухам ангел.  Про це звіщає ангел нам, християнам, що зібрані цього Різдвяного вечора в засніженому та морозному Києві.

«І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: «Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь». І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала».  Не до Єрусалиму, а до Віфлеєму поспішають цієї ночі пастухи.  Бог не там, де величний храм, Бог там – де Його Єдинородний Син – у яслах.

Пастушки, прибувши до Віфлеєму бачать Марію. Без Марії Різдва не було би. Відвідавши свою родичку Єлисавету, Марія теж сповнена Духом Святим виспівувала: «Ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть» (Лк. 1:48).  Але ангели не кажуть пастухам іти й шукати Діву Марію.  Ні вони кажуть: «Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». 

Пастухи прибувши до Віфлеєму, бачить Йосипа.  Без Йосипа, без його вірності Богові, без його опіки про вагітну Діву, без його рішучості, хоробрості та відданості Писанню, Різдва не уявити. Однак не про Йосипа говорять ангели тієї першої Різдвяної ночі.  Говорять вони про Дитинку, що в яслах, бо не Марія – Заступниця за нас.  Не Йосип – Ублагання за кожного з вас, а Дитинка Ісус Христос – ваш Спаситель, Який лежить у яслах, Який охриститься в Йордані,  Який буде проповідувати Царство Боже, зціляти недужих, воскрешати померлих, насичувати голодних, прощати гріхи.

І це Дитя, яке пастухи знайшли в яслах у Вифлеємі, будуть бачити в Єрусалимі, на Голгофі, прибитим до хреста. Бо для цього Ісус народився.   Бо тільки так сталося реальністю послання ангельських хорів: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» Бог прославився у Христі. Бог примирив вас із Собою через Христа.  Святий Дух учинив віру у серцях ваших через Євангеліє Христове. Бо тільки Христова кров пролита на хресті очистила вас від усіх гріхів.  І Його кров робить це й далі.  Апостол Іван пише: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

Його смерть здолала нашу смерть.  Це Той Самий Ісус, Який лежав сповитим у яслах у Віфлеємі, лежав сповитим у плащаницю у гробі багатого.  Але якщо з пелюшок Дитя Ісус виростало поволі, то з пелюшок гробу, Він вже на третій день вийшов переможцем над смертю.  І Христове воскресіння проголосило всіх вас виправданими в Його Імя, дітьми Божими, спадкоємцями Царства Небесного. Все це сталося, бо було те перше Різдво і Дитинка, яка в яслах лежала, Ісус Христос – сьогодні перебуває по правиці Божій, як Цар небесний, повернення Якого в славі ми чекаємо і про яке ми молимося, бо тоді й ми будемо взяті до Царства Небесного, де будемо жити в блаженстві, у щасті по віки віків.

А поки що ми, як і пастухи, шукаємо Дитя, шукаємо Христа, Який охрищується, чинить чудеса, проповідує Царство Небесне, воскрешає померлих, помирає на хресті і воскресає з мертвих на третій день, прощає нам усі наші гріхи і провини.  І ми знаходимо Його, але вже не у Віфлеємі, не в яслах для тварин, а в яслах Писання і в яслах хліба та вина Святої Євхрастії.  Бо в цьому сутність Різдва для тих, хто перебуває ще в церкві на землі – поклонятися Христові, Який об’являє Себе в Слові й Таїнстві і дарує вам сьогодні прощення гріхів і вічне життя.

Для світу Різдво – це ялинка навіть із китайськими кроликами, розваги, часом якісь знижки, діди морози та Санта-Клауси, які дряпаються догори балконами наших міст.  Але для нас Різдво – це римський цезар, це ангели небесні, це пастухи, це Мати Божа і Йосип, але найголовніше це сама сутність Різдва – Божий Син і наш Спаситель Ісус Христос.  Бо це ж Син Божий народився!  Амінь.

Христос народився! Славімо Його!

Немає коментарів: