Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 24 січня 2011 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні


                                              ВСЕ, ЩО ВІН СКАЖЕ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
 А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.  На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.  Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» А мати Його до слуг каже: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»
 Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли.
  Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого  та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»...
Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.  (Луки 2:41-52).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь

Дорогі брати і сестри, нещодавно засоби масової інформації почали повідомляти про те, що на чемпіонат Європи  в Україні вже зголосився якийсь офіційний спонсор, одна з українських компаній. Власне кажучи, так буває з усіма видовищними подіями у світі спорту.  Коли ми дивимося по телебаченні чи то олімпійські ігри, чи якісь чемпіонати, то обов’язково буде перерва на рекламу, а під час реклами вас урочисто повідомлять про те, хто саме вклав кошти у цю цікаву подію.

Спонсори  - не доброчинці.  Вони «відбивають» свої гроші розрекламованими товарами або послугами.  Так само як не можна назвати доброчинцями тих людей, які весь час вихваляються своїми добрими ділами або вимагають, щоби про них згадували в офіційних звітах, повідомленнях, статтях, інтервю тощо. Справжній доброчинець не буде ставити таких вимог і радше скористається українським народним прислівям «Не хвали сам себе, хай тебе люди похвалять».

Про фальшиву доброчинність застерігає в Нагірній проповіді Господь: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».

На весілля в Кані Галілейській, на яке був запрошений наш Господь, Його мати та учні не було навіть таких фальшивих благодійників. Та й яка користь робити добро таким бідним людям та ще й на весіллі, де одні злидні? Здається, що становище цієї молодої пари, яка одружувалася було настільки бідним, що їм не було навіть у кого гроші позичити. Про це ми дізнаємося із повідомлення євангеліста та слів Ісусової матері. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!»  Розмова тиха, не на все горло, аби чуло все весілля.  Розмова аби не зганьбити молодих, а допомогти їм.  Так робить Бог завжди щодо Своїх богобійних.  Так роблять ті, хто вірує в Бога.  Так робить Марія, бо вона вірує в Бога і вона, як памятаємо, Слово Боже зберігала в серці, тобто про Слово Боже Марія постійно роздумувала.

Тож, коли настає проблема, коли може зруйнуватися свято, коли може зганьбитися щойно створена сімя, віруюча Марія звертається по рішення до Свого Сина.  Не вона пропонує рішення, а просить Сина Божого, аби втрутився Він, Єдинородний Божий Син. Вона звертається до Нього, бо вірує, що Він – Спаситель.

І хоча відповідь Ісуса може здатися нам дещо дивною, або й навіть не зовсім ввічливою, Він просто зазначає, що Його мета перебування на землі вища, аніж просто виручити певне подружжя у час їхньої першої сімейної кризи. Проте вся велич мети спасіння людства не випускає з уваги і дрібних деталей, як-от браку вина на весіллі і репутація бідних людей.  Бо Бог не любить взагалі, а Бог любить конкретно, кожну людину.  Бог готовий прийти на поміч кожному, хто покличе Його Імя.

І тут Матір Божа є гарним прикладом.  Вона показує не на себе, а на Христа.  Вона вказує не на свої слова, а на Слово Христове. Тож до слуг вона промовляє: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»   Аби було все добре, робіть те, що каже Ісус.

Вина в домі було мало, але було достатньо посуду - було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.  Але яка користь із посудин для води, коли для того, щоби не зганьбитися, вкрай потрібне вино?  Ганьба господарям весілля здавалася неминучою і вона такою була би, якби не Ісус.  Він каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть.  Ми не знаємо, що думали ці слуги.  Але з того, що вони не нарікали, не насміхалися, ми можемо сказати, що вони були добрими помічниками на весіллі і хотіли зробити все, аби ті, кому вони зголосилися допомогти не мали жодної проблеми.  Вони довіряють молодому подружжю, Марії та Ісусові.  Можливо, вони навіть були на березі Йордану, коли на Ісуса вказував Іван, промовляючи: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».  Ісусові ці слуги довіряють і впевнено виконують те, з чого інші сміялися би й кпинили.

Потім вони виконують інший наказ нашого Господа. Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли.  Всі розпорядження ці чоловіки виконують без запинки.  Ось весільний староста пригублює – і його вердикт, звернутий до молодого: ««Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»...

Перед цим наш євангеліст пояснює, що весільний староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали.  Цей весільний староста був справжній сомельє. Він мав досвід у куштуванні вин.  Він також знав про хитрощі не зовсім чесних людей, які подають алкоголь гіршої якості по тому, як смак людини вже достатньо притупився алкоголем.  Але не так із цим весільним старостою-сомельє.  Його слова можуть у нас викликати навіть невеликі заздрощі.  Ну хіба не хотілося би комусь з вас, дорогі брати і сестри, спробувати найкращого в світі вина?  І вино те було найліпше за всю світову історію виноробства, бо вчинене воно було Господом.  Звісно ж воно смакувало як старе вино. Багато сьогоднішніх баптистів і п’ятидесятників скривилися би від самого аромату, який розгулявся з чаш, що тепер наповнювалися із кам’яних посудин, а віруючі євреї, Діва Марія та Христові учні із задоволенням куштували та хвалили чудесне вино, створене Ісусом із води.

Наш сьогоднішній текст наводить такий підсумок того цікавого весілля: «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою». Перше чудо нашого Господа – на весіллі, події, де святкується радість створення нової сім’ї – чоловіка та жінки, які народжуватимуть дітей і виховуватимуть їх у вірі в Бога.  Так Господь Ісус виявляє славу Свою, як і був виявив славу Свою найпершому подружжю – нашим прабатькам – Адамові та Єві.

Але слава ця не була виявлена просто так, аби похизуватися.  Господь  - не грішна людина, аби тішити себелюбство.  Він – свята людина і святий Бог. І чудо це Він зробив і для молодої подружньої пари, і для учнів, і для нас.  Бо текст наш завершується такими словами: «І ввірували в Нього учні Його». Вони ввірували в Христа не просто як чудотворця, а Спасителя, Месію, бо робити такі речі міг лише Бог, як про це визнає пізніше Никодим, один із членів Синедріону, який прийде вночі до Ісуса в гості, аби сповідувати Його Месією і сказати: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде» (Ів. 3:2).

Це чудо вчинене також, аби нагадати нам, що без Христа ми наче господарі весілля – нам бракує праведності перед Богом.  І як би ми не метушилися, як би не шукали чогось, аби догодити Богові, без Христа зробити цього неможливо.  Про це звіщає Писання: «Догодити ж [Богові] без віри [в Христа] не можна» (Євр. 11:6). Слугам Марія дає цінну пораду: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»  На наше запитання: «А нам що робити?», Господь відповідає: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав [в Христа]» (Ів. 6:29).

Христос знімає ганьбу з господарів весілля.  Христос знімає вашу ганьбу, ваші гріхи перед Богом.  Він змиває їх Своєю кров’ю на Голгофі. Він долає вашу смерть Своєю святою смертю на хресті. В Христове Імя ви  повністю прощені. Всяка ганьба з вас в Імя Ісуса знята.

Без Ісуса, ми також як ті посудини для обмиття.  Навіть якщо їх наповнити було вщерть водою, то гості на весіллі, а особливо отой сомельє - весільний староста, будьте певні, зумів би відрізнити воду від вина.  І тоді ганьби було би не минути.  Так само й ми без праведності Христової – як ті посудини на воду.  Навіть якби ми були наповнені найчистішою, найморальнішою водою людською мудрості, а чи переповнені масою діл і доброчинства – вода є водою і перед Богом ми були би лише зганьблені.

Але через те, що Христос воскрес із мертвих ви, що віруєте в Нього, не наповнені водою, а прекрасним ароматним вином Христової праведності.  «Ми бо для Бога – Христова запашність» (2 Кор. 2:15) пише Апостол Павло.  Коли Отець бачить вас, охрищених у Христа, то говорить наче весільний староста: «Це – найкраще», бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!... А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.» (Гал. 3:27, 29).  І вам належить Царство Небесне.

Наближається той час, коли наш Господь Христос повернеться і буде воскресіння усіх мертвих.  Настає час, коли всі хто вірує в Христа і покладається у спасінні тільки на Нього, увійде в Царство Боже з прославленим тілом.  В нас буде тоді чудесна нагода поспілкуватися із весільними гостями, із учнями Христовими, із Його матір’ю, і, надіюся, із весільним старостою, але найголовніше – із Христом Спасителем, бо від часу воскресіння і аж навіки ми будемо з Ним.

А до того часу Господь запрошує нас до Свого столу.  Звісно, вино Святого Причастя не може йти в жодне порівняння з вином, яке створив Господь на весіллі в Кані Галілейській, але гості на тому весіллі пили класне, чудесне вино і то тільки вино.  А сьогодні ми у Святій Вечері їмо не просто хліб, а з хлібом і під виглядом хліба – істинне тіло Христове, а з вином і під виглядом вина п’ємо істинну Христову кров.  І якщо вино на весіллі в Кані просто веселило серця людей, то Свята Вечеря зміцнює нашу віру і несе нам прощення гріхів і вічне життя у Христовому Царстві.  Хай дає Господь, аби кожен із нас бажав і мав нагоду брати участь саме в цьому банкеті щонеділі, аби потім сидіти за весільним банкетом у Царстві Небесному на віки віків.  І робіть те, що Він каже – віруйте в Христа. В Його святе Імя. Амінь.
 
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

Немає коментарів: