четвер, 13 січня 2011 р.

Дві утішливі переваги

Аби ж то було так, щоби ми, маленька черідка, що належить Христові і оточена цією бідою, плекала Боже Слово, приймала його, дякувала за ті великі блага, що припадають нам через прихід Його Слова.  Проте якщо нам доведеться страждати, згинути та з ними померти, то ми все одно маємо над ними дві утішливі переваги.  Перша – це наше переконання, що ми маємо благодатного Бога, Який на нас не гнівається, хоча й дає нам трохи страждати. Наше сумління чисте, ми маємо благословенну надію, що помремо в послухові до Нього і піднесемося просто з цього огидного світу, царства диявола, до нашого Господа Христа на небесах, у Його вічне Царство, вільне від усякого горя та сповнене вічною радістю. Цих благ не мають наші противники, переслідники та вороги Христові.  Вони – рід Юди, які у своєму нещасті не бачать нічого крім Божого гніву.  Вони залишаються у своєму горі навіки і сходять у глибини пекла.
   Тому цей кінець чинить велику відмінність між стражданням християн і безбожних. Обох їх можуть різати до смерті і вбивати, але потім християнин іде просто у вічну радість, а безбожні сходять у яму пекла.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Немає коментарів: