Рости на спасіння (проповідь)

субота, 29 січня 2011 р.

У традиції Халкедону

     У традиції Халкедону лютерани сповідують, що Христос є одна Особа..., але  людська та божественна природа - відмінні щодо їхніх відповідних природних властивостей.  Божественна природа володіє всіма божественними атрибутами Бога, як-от: всюдисущість, всемогутність, всевідання, а людська природа володіє типовими людськими атрибутами, як-от: голод, спрага та обмеження простору й часу.  Особовий союз двох природ у Христі настільки повний, що кожна природа діяльна через іншу, не таким чином, що вони змішуються, а радше таким чином, що між двома природами існує справжня комунікація атрибутів.  Марія справді народжує Бога і тому їй цілком правильно дають титул theotokos - Богородиці і вона відома, як Мати Божа (ФЗ, Конспект, VIII 7 і ПП VIII 24)....
     Саме виразно лютеранським є розуміння того, що через цей Особовий союз, людина Ісус, Якого Формула Злагоди називає "Сином Людським", завжди володіє божественною величчю з усіма Божими атрибутами і саме цьому розумінню реформати постійно чинять опір.

Доктор Дейвід Скеар, Христологія

пʼятниця, 28 січня 2011 р.

Захист у нашій кволості

     Ми мусимо знати, що наш сховок і наш захист ґрунтується на молитві. Бо ми надзвичайно кволі, щоби справитися з дияволом, з усією його силою і всіма його прибічниками, що протистоять нам.  І вони легко могли би  розгромити і втоптати нас ногами в землю. Тому нам слід покладатися на ті засоби, якими мають бути озброєні християни, і використовувати їх для протистояння дияволу.
     І чим же ще, на вашу думку, було досягнено таких великих чинів, як-от: завада чи знищення намірів, задумів, убивств і некерованих дій наших ворогів, якими диявол задумував звалити нас разом із Євангелієм, якщо не молитвою кількох праведних людей і та молитва захистила нас, як залізна стіна?  Вороги могли би досягнути цілковито іншого фіналу, а саме - диявол знищив би Німеччину, втопивши її у її власній крові.  Зараз вони з цього глузують і кпинять, однак ми можемо позмагатися з дияволом і з собою лише шляхом молитви, якщо лишень старанно перебуватимемо у молитві і не дозволимо собі розслабитися.

Мартін Лютер, Великий Катехізис

четвер, 27 січня 2011 р.

Визволяє саме віра

     Отже Законом світ став винний перед Богом тим, що всі підлягають його постановам, але жодна людина не виправдовується його ділами. Законом настає пізнання гріха, а не відпущення провини.
     Але коли прийшов Господь Ісус, то Він простив усім людям той гріх, якого ніхто не міг уникнути, "знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас" [Колосян 2:14].  Отже таким є значення апостола: гріх помножений був Законом, але благодать зарясніла Ісусом, бо після того, як весь світ став винний Богові, Він узяв гріхи цілого світу, як про це свідчив Іван, кажучи: "Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" [Івана 1:29].  Тож хай ніхто не хвалиться ділами, бо ділами своїми жодна людина виправдана не буде, бо той хто справедливий, той має дар безкоштовний, бо виправданий Купіллю [Хрищення].  Отже саме віра визволяє кров'ю Христовою, бо "блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито" [Псалом 31:1].


     Амвросій Медіоланський, зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 26 січня 2011 р.

Бог не обмінює Своєї благодаті

     А що ж ми насправді отримуємо?  «Благодать на благодать». Іван говорить про два види благодаті.  Христова благодать – бездонна криниця і головне джерело усієї благодаті. Він називає це «Христова повнота». А наша благодать є та, яку ми черпаємо від Христа, яку Він поширює серед нас, і яку Він дає нам заради Свого милосердя, аби вчинити нас угодними та приємними Богові. Так Св. Іван відвертає нас від будь-якого покладання на себе і від будь-якої впевненості в наших особистих ділах і заслугах, а спрямовує нас до Христа і до любові Божої. Це робить він не лише в цьому тексті, але впродовж усього свого Євангелія і послань. Він хоче поставити запитання: На що зважає Бог і що спонукає Його мати до вас прихильне ставлення і відпускати ваші гріхи?  Чи Його спонукають ваші жертви, ваше обрізання, божественне поклоніння у вашому храмі?  Ні!  Тим більше Його не переконує моє чернецтво, у якому я ганебно змарнував п’ятнадцять років мого життя, нечестиво розпинав Христа, мого дорогого Господа, своїм богохульним святкуванням меси, та прогайнував  найкращі роки свого життя на шкоду собі та іншим людям.  Так само не спонукає Бога сорочка з грубого полотна в якій ходить і спить картезіанський монах та члени інших орденів, ані той факт, що хтось у повній викладці простує до усипальниці Св. Якова, яким би суворим випробуванням це не було. Ні, Бог не обмінює Свою багату та щедру благодать на вашу похмуру, вошиву сутану або на ваше смердюче, жирне їдло[1] або інші діла, незважаючи на те, наскільки привабливо вони можуть мерехтіти або виблискувати. Бо через те, що вони без благодаті і правди – вони непотрібні і перед Богом вони – шахрайство, пуста омана, і гидота. Тому Божі очі спочивають на чомусь цілковито іншому.  Він – благодатний і співчутливий заради повноти та невимовної благодаті Його Єдинородного Сина Ісуса Христа, бо Христос – найвища ласка перед Богом. Нам ця благодать подарована і ми угодні Богові заради Його улюбленого Сина (Еф. 1:6).

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


[1] Яскравіший німецький термін Oelfressen – посилання на їжу зготовану в час Великого посту в олії.

вівторок, 25 січня 2011 р.

Відмова в оренді приміщення

     Прошу всіх відвідувачів цього блогу молитися за те, аби наша парафія "Воскресіння" мала можливість поклонятися Господу в приміщенні. Нас було повідомлено про розрив з нами договору, який ми підписали наприкінці року про оренду приміщень, які орендуємо зараз.  Уповаємо на Господа, що Він не полишить у біді Своїх людей.  Господь каже: "До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене" (Псалом 49:15).  Господи, помилуй!

понеділок, 24 січня 2011 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні


                                              ВСЕ, ЩО ВІН СКАЖЕ

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
 А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.  На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.  Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» А мати Його до слуг каже: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»
 Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли.
  Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого  та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»...
Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.  (Луки 2:41-52).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь

Дорогі брати і сестри, нещодавно засоби масової інформації почали повідомляти про те, що на чемпіонат Європи  в Україні вже зголосився якийсь офіційний спонсор, одна з українських компаній. Власне кажучи, так буває з усіма видовищними подіями у світі спорту.  Коли ми дивимося по телебаченні чи то олімпійські ігри, чи якісь чемпіонати, то обов’язково буде перерва на рекламу, а під час реклами вас урочисто повідомлять про те, хто саме вклав кошти у цю цікаву подію.

Спонсори  - не доброчинці.  Вони «відбивають» свої гроші розрекламованими товарами або послугами.  Так само як не можна назвати доброчинцями тих людей, які весь час вихваляються своїми добрими ділами або вимагають, щоби про них згадували в офіційних звітах, повідомленнях, статтях, інтервю тощо. Справжній доброчинець не буде ставити таких вимог і радше скористається українським народним прислівям «Не хвали сам себе, хай тебе люди похвалять».

Про фальшиву доброчинність застерігає в Нагірній проповіді Господь: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».

На весілля в Кані Галілейській, на яке був запрошений наш Господь, Його мати та учні не було навіть таких фальшивих благодійників. Та й яка користь робити добро таким бідним людям та ще й на весіллі, де одні злидні? Здається, що становище цієї молодої пари, яка одружувалася було настільки бідним, що їм не було навіть у кого гроші позичити. Про це ми дізнаємося із повідомлення євангеліста та слів Ісусової матері. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!»  Розмова тиха, не на все горло, аби чуло все весілля.  Розмова аби не зганьбити молодих, а допомогти їм.  Так робить Бог завжди щодо Своїх богобійних.  Так роблять ті, хто вірує в Бога.  Так робить Марія, бо вона вірує в Бога і вона, як памятаємо, Слово Боже зберігала в серці, тобто про Слово Боже Марія постійно роздумувала.

Тож, коли настає проблема, коли може зруйнуватися свято, коли може зганьбитися щойно створена сімя, віруюча Марія звертається по рішення до Свого Сина.  Не вона пропонує рішення, а просить Сина Божого, аби втрутився Він, Єдинородний Божий Син. Вона звертається до Нього, бо вірує, що Він – Спаситель.

І хоча відповідь Ісуса може здатися нам дещо дивною, або й навіть не зовсім ввічливою, Він просто зазначає, що Його мета перебування на землі вища, аніж просто виручити певне подружжя у час їхньої першої сімейної кризи. Проте вся велич мети спасіння людства не випускає з уваги і дрібних деталей, як-от браку вина на весіллі і репутація бідних людей.  Бо Бог не любить взагалі, а Бог любить конкретно, кожну людину.  Бог готовий прийти на поміч кожному, хто покличе Його Імя.

І тут Матір Божа є гарним прикладом.  Вона показує не на себе, а на Христа.  Вона вказує не на свої слова, а на Слово Христове. Тож до слуг вона промовляє: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»   Аби було все добре, робіть те, що каже Ісус.

Вина в домі було мало, але було достатньо посуду - було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.  Але яка користь із посудин для води, коли для того, щоби не зганьбитися, вкрай потрібне вино?  Ганьба господарям весілля здавалася неминучою і вона такою була би, якби не Ісус.  Він каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть.  Ми не знаємо, що думали ці слуги.  Але з того, що вони не нарікали, не насміхалися, ми можемо сказати, що вони були добрими помічниками на весіллі і хотіли зробити все, аби ті, кому вони зголосилися допомогти не мали жодної проблеми.  Вони довіряють молодому подружжю, Марії та Ісусові.  Можливо, вони навіть були на березі Йордану, коли на Ісуса вказував Іван, промовляючи: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».  Ісусові ці слуги довіряють і впевнено виконують те, з чого інші сміялися би й кпинили.

Потім вони виконують інший наказ нашого Господа. Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли.  Всі розпорядження ці чоловіки виконують без запинки.  Ось весільний староста пригублює – і його вердикт, звернутий до молодого: ««Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»...

Перед цим наш євангеліст пояснює, що весільний староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали.  Цей весільний староста був справжній сомельє. Він мав досвід у куштуванні вин.  Він також знав про хитрощі не зовсім чесних людей, які подають алкоголь гіршої якості по тому, як смак людини вже достатньо притупився алкоголем.  Але не так із цим весільним старостою-сомельє.  Його слова можуть у нас викликати навіть невеликі заздрощі.  Ну хіба не хотілося би комусь з вас, дорогі брати і сестри, спробувати найкращого в світі вина?  І вино те було найліпше за всю світову історію виноробства, бо вчинене воно було Господом.  Звісно ж воно смакувало як старе вино. Багато сьогоднішніх баптистів і п’ятидесятників скривилися би від самого аромату, який розгулявся з чаш, що тепер наповнювалися із кам’яних посудин, а віруючі євреї, Діва Марія та Христові учні із задоволенням куштували та хвалили чудесне вино, створене Ісусом із води.

Наш сьогоднішній текст наводить такий підсумок того цікавого весілля: «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою». Перше чудо нашого Господа – на весіллі, події, де святкується радість створення нової сім’ї – чоловіка та жінки, які народжуватимуть дітей і виховуватимуть їх у вірі в Бога.  Так Господь Ісус виявляє славу Свою, як і був виявив славу Свою найпершому подружжю – нашим прабатькам – Адамові та Єві.

Але слава ця не була виявлена просто так, аби похизуватися.  Господь  - не грішна людина, аби тішити себелюбство.  Він – свята людина і святий Бог. І чудо це Він зробив і для молодої подружньої пари, і для учнів, і для нас.  Бо текст наш завершується такими словами: «І ввірували в Нього учні Його». Вони ввірували в Христа не просто як чудотворця, а Спасителя, Месію, бо робити такі речі міг лише Бог, як про це визнає пізніше Никодим, один із членів Синедріону, який прийде вночі до Ісуса в гості, аби сповідувати Його Месією і сказати: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде» (Ів. 3:2).

Це чудо вчинене також, аби нагадати нам, що без Христа ми наче господарі весілля – нам бракує праведності перед Богом.  І як би ми не метушилися, як би не шукали чогось, аби догодити Богові, без Христа зробити цього неможливо.  Про це звіщає Писання: «Догодити ж [Богові] без віри [в Христа] не можна» (Євр. 11:6). Слугам Марія дає цінну пораду: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!»  На наше запитання: «А нам що робити?», Господь відповідає: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав [в Христа]» (Ів. 6:29).

Христос знімає ганьбу з господарів весілля.  Христос знімає вашу ганьбу, ваші гріхи перед Богом.  Він змиває їх Своєю кров’ю на Голгофі. Він долає вашу смерть Своєю святою смертю на хресті. В Христове Імя ви  повністю прощені. Всяка ганьба з вас в Імя Ісуса знята.

Без Ісуса, ми також як ті посудини для обмиття.  Навіть якщо їх наповнити було вщерть водою, то гості на весіллі, а особливо отой сомельє - весільний староста, будьте певні, зумів би відрізнити воду від вина.  І тоді ганьби було би не минути.  Так само й ми без праведності Христової – як ті посудини на воду.  Навіть якби ми були наповнені найчистішою, найморальнішою водою людською мудрості, а чи переповнені масою діл і доброчинства – вода є водою і перед Богом ми були би лише зганьблені.

Але через те, що Христос воскрес із мертвих ви, що віруєте в Нього, не наповнені водою, а прекрасним ароматним вином Христової праведності.  «Ми бо для Бога – Христова запашність» (2 Кор. 2:15) пише Апостол Павло.  Коли Отець бачить вас, охрищених у Христа, то говорить наче весільний староста: «Це – найкраще», бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!... А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.» (Гал. 3:27, 29).  І вам належить Царство Небесне.

Наближається той час, коли наш Господь Христос повернеться і буде воскресіння усіх мертвих.  Настає час, коли всі хто вірує в Христа і покладається у спасінні тільки на Нього, увійде в Царство Боже з прославленим тілом.  В нас буде тоді чудесна нагода поспілкуватися із весільними гостями, із учнями Христовими, із Його матір’ю, і, надіюся, із весільним старостою, але найголовніше – із Христом Спасителем, бо від часу воскресіння і аж навіки ми будемо з Ним.

А до того часу Господь запрошує нас до Свого столу.  Звісно, вино Святого Причастя не може йти в жодне порівняння з вином, яке створив Господь на весіллі в Кані Галілейській, але гості на тому весіллі пили класне, чудесне вино і то тільки вино.  А сьогодні ми у Святій Вечері їмо не просто хліб, а з хлібом і під виглядом хліба – істинне тіло Христове, а з вином і під виглядом вина п’ємо істинну Христову кров.  І якщо вино на весіллі в Кані просто веселило серця людей, то Свята Вечеря зміцнює нашу віру і несе нам прощення гріхів і вічне життя у Христовому Царстві.  Хай дає Господь, аби кожен із нас бажав і мав нагоду брати участь саме в цьому банкеті щонеділі, аби потім сидіти за весільним банкетом у Царстві Небесному на віки віків.  І робіть те, що Він каже – віруйте в Христа. В Його святе Імя. Амінь.
 
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

субота, 22 січня 2011 р.

Завтра

     Наша Церква із Водохрещем увійшла в пору Богоявлення, яка триває до Великого посту.  В цю пору Церква звіщає про земне служіння Христа, Його чуда та науку.

     Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, під час Катехізису ми будемо досліджувати основи християнської віри. Біблійний урок буде присвячено вивченню 2-ого Послання Св. Апостола Павла до Тимофія, а служба Божа будуватиметься довкола слів Євангелія від святого Івана, розділ 2, вірші 1-11.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок
для дорослих і хорові співи для дітей
 

11:00 - Служба Божа


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 21 січня 2011 р.

Не дипломатичне визнання

     Церковна спільнота не є необов'яковою справою, як дипломатичне визнання, яке можна надати або в якому можна відмовити залежно від різних видів розсудливих міркувань. Натомість церковна спільнота існує і повинна визнаватися повсюди, де панує православ'я. З іншого боку, там, де панує інослав'я або де йому надаються рівні права з православ'ям, там у церковній спільноті слід відмовляти.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

четвер, 20 січня 2011 р.

Чинити добро найменшим

 Вчора наша Церква разом із Національним Фондом соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям" провідала дитяче відділення київської міської онкологічної лікарні. Ми маємо усталену традицію відвідувати тяжкохворих дітей, підбадьорювати їх Словом Божим і давати їм подарунки від наших парафіян.  Щороку діти в цій лікарні таким подарункам радіють. (Цього року ми дякуємо Господу за щедрі подарунки для діток від нашого брата у Христі, Ярослава Мудрика). І якщо подарунки дарувати радісно і легко, то виходити з цієї лікарні важко. Як розповідає дияконеса нашої Церкви, Емілія Зінченко, вкрай боляче бачити маленьких діток вражених раком, особливо усвідомлюючи те, що не всі вони, можливо, повернуться із лікарні додому.   Сестра Емілія просить згадувати про цих маленьких страдників у молитвах до Господа, про їхнє одужання і їхню віру в благодатного Господа Ісуса Христа. Ми також просимо молитися за лікарів, аби Господь давав їм сил, вміння, терпеливості, щоби лікування було якомога ефективнішим. Господь каже: «Поправді кажу вам:  що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,- те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40).

середа, 19 січня 2011 р.

Третій празник

"А що третій празник - Святе Водохреща" - співаємо ми в колядці "Добрий вечір тобі, пане господарю" про сьогоднішнє свято. Підсумовуючи євангельські тексти з Матвія 3:13-17, Марка 9:9-11, Луки 3:21-22 та Івана 1:29-34 і утверджуючи повну божественність правдивої людини Ісуса Христа, Церква проголошує: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."

Христос хрищається!  У ріці Йордані!

понеділок, 17 січня 2011 р.

Потурання злу

Щоразу, коли ви пропускаєте нагоду вчинити опір [злу] чи ж потураєте [злу] так, ніби це вас не стосується, ви настільки ж винні, як і людина, яка це зло безпосередньо чинить.

Мартін Лютер, Великий Катехізис

субота, 15 січня 2011 р.

Справжній вираз Бога

В лютеранському богослов'ї Бог - не віддалений, а настільки близький до людини, що Воплочення розуміється, як справжній вираз того, яким є Бог.

  Доктор Дейвід Скеар, Христологія

пʼятниця, 14 січня 2011 р.

Молитва на День Обрізання Господа нашого Ісуса Христа

Господи Боже!  Ти упокорив Сина Твого улюбленого під Закон і спричинив, аби за нас пролив Він Свою кров.  Дай нам правдивого обрізання Духа, аби серця наші були чисті від усіх гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 13 січня 2011 р.

Дві утішливі переваги

Аби ж то було так, щоби ми, маленька черідка, що належить Христові і оточена цією бідою, плекала Боже Слово, приймала його, дякувала за ті великі блага, що припадають нам через прихід Його Слова.  Проте якщо нам доведеться страждати, згинути та з ними померти, то ми все одно маємо над ними дві утішливі переваги.  Перша – це наше переконання, що ми маємо благодатного Бога, Який на нас не гнівається, хоча й дає нам трохи страждати. Наше сумління чисте, ми маємо благословенну надію, що помремо в послухові до Нього і піднесемося просто з цього огидного світу, царства диявола, до нашого Господа Христа на небесах, у Його вічне Царство, вільне від усякого горя та сповнене вічною радістю. Цих благ не мають наші противники, переслідники та вороги Христові.  Вони – рід Юди, які у своєму нещасті не бачать нічого крім Божого гніву.  Вони залишаються у своєму горі навіки і сходять у глибини пекла.
   Тому цей кінець чинить велику відмінність між стражданням християн і безбожних. Обох їх можуть різати до смерті і вбивати, але потім християнин іде просто у вічну радість, а безбожні сходять у яму пекла.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

середа, 12 січня 2011 р.

Мовою Формули Злагоди про Різдво

     Тут є найвища спільність, яку Бог має з людиною... Відповідно ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Бог є людина і людина є Бог, чого не могло би бути, якби божественна і людська природи не мали би насправді і по правді абсолютно між собою ніякої спільноти.  Бо як міг би Син Марії, по правді зватися Богом, Сином Всевишнього, якби Його людськість не була особово поєднана з Сином Божим, і Він би, таким чином, не мав би справді нічого спільного з Ним окрім Імені Божого?

     Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Марія зачала і народила не просто людину, а правдивого Сина Божого. Тому вона також правильно зветься і є матір'ю Божою.

     Формула Злагоди, Ч 1. Розділ VIII, Про Особу Христову

вівторок, 11 січня 2011 р.

Новий календар УЛЦ

     Нашими парафіями зараз розповсюджується календар УЛЦ на 2011 рік.  Цьогорічний календар відрізняється від календарів попередніх років тим, що в нього Літургійним Комітетом нашої Церкви було додано чимало свят, які раніше в календарях не згадувалися. Наприклад, в календарі за лютий 2010 року згадується, окрім неділь, лише день пастиря і сповідника Тимофія (4 лютого) та Стрітення Господнє (15 лютого). В календарі 2011 року в лютому є згадки про святу Сарру (2 лютого), а 4 лютого згадується не лише святий Тимофій, але й Дітріх Бонгьофер, пастир-мученик. 7 лютого наша Церква згадуватиме день навернення св. апостола Павла, а 13 лютого ми дякуватимемо Богові за св. князя Костянтина Острозького. Всього в лютому замість 2 згадок, як у 2010 році, включено 13 споминів про різних святих Церкви та свят Господніх. Це ж стосується інших місяців.

     Ще однією особливістю цьогорічного календаря є наявність літургійних кольорів на всі пори церковного року.  Це полегшить працю тих братів і сестер у церквах, які прикрашають вівтарі. Як бачимо, такі зміни в нашому календарі, безумовно, дуже потрібні - вони ще раз підтверджують історичність нашої Церкви, її літургійний характер та вірність Писанню, яке каже: "Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,  дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.  Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх" (Євреїв 12:1-3).

     Користуючись нагодою, хочу висловити особливу вдячність Фундації Лютеранська Спадщина та членам Літургійного Комітету Української Лютеранської Церкви, розробникам-календаря, зокрема: диякону Сергію Березіну, братові Олександрові Жакунові, пастирям Тарасові Коковському та Вадимові Зінченку, братові Миколі Данилову, братові Ігореві Рудзікові, який розробив дизайн календаря та надрукував його, а також дияконесі Анжелі Горпинчук, яка долучилася до видання цього календаря.

понеділок, 10 січня 2011 р.

Проповідь на неділю по Різдві


                                           ІСУС - ТАМ, ДЕ КАЖЕ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.  І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.  І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе»...  А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»
 Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей (Луки 2:41-52).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, одна американська газета в американському місті Нешвілл мала такий коментар редактора про 80-річну Лайлу Крейґ: «Дивно, що таке відбувалося з пані Крейґ. Хіба в її місті ніколи не падає сніг? Хіба в її місті ніколи не йде дощ?  Хіба до неї ніколи не приїздять гості?  Невже її ніколи не запрошують в гості у неділю?  Невже вона не ігнорує церкву навіть для того, аби відвідати сімейні пікніки. А може в неї ніколи не болить голова чи не хворіє вона на простуду?  Вона що ніколи не ображається на церву чи на її служителів? Хіба ж вона не може знайти гарної проповіді на радіо чи  телебаченні?»  Цей коментар був викликаний тим, що ця старенька пані не пропустила жодної з 1, 040 недільних літургій, відколи почала ходити до церкви. 

Цю віруючу жінку з дороги до церкви не збивав ні літній дощ, ні зимова хурделиця.  Сімейні клопоти не ставали на заваді цій християнці прийти на службу Божу, а різноманітні спокуси світу вона, постановивши бути в неділю на літургії, ігнорувала.

1, 040 неділь – і всі у церкві!  Озирнімося, дорогі брати і сестри й ми сьогодні на минулий рік. У році, зазвичай, – 52 неділі. Але чи можемо ми сказати про себе так як заповів написати на своєму надгробкові Григорій Сковорода – «Світ ловив мене, та не спіймав».  А як щодо вас?  Чи не спіймав вас, бува світ у свої обійми, якоїсь неділі, коли ви мали бути серед Божого люду?  Чи не налякала вас плоть дощем або снігом?  Чи не полюбили ви якоїсь неділі своєї сім’ї  або гостів більше від Ісуса?  Пильнуйте, дорогі брати та сестри аби вас не стосувалися грізне застереження від Святого Духа, яке Він висловлює через апостола Якова: «Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4).

Сьогоднішній наш євангельський текст навчає нас поглянути на наше життя з іншої перспективи – перспективи небесної, перспективи правильної.  Памятаєте, як каже апостол Павло про те, де наша справжня батьківщина? Він пише в Посланні до филипян (3:20): «Життя ж наше – на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа».  Церква – збір віруючих, місце де Христос присутній серед нас у Слові й Таїнстві, якраз і є те місце, звідки ви вирушаєте в щотижневу подорож.  Питання полягає в тому, чи ви не заблудитеся і повернетеся до вашої духовної домівки – до Спасителя у Слові й Святій Вечері.   Світ має багато пасток, аби заманити вас у мандри від Христа або звести на духовні манівці.

Для віруючих євреїв таким місцем зібрання була синагога та особливо храм у Єрусалимі.  Сьогодні наш євангельський текст каже нам, що Йосип та Марія: «Щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.  І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли».  Йосип, Марія та Ісус ходили до Єрусалиму щороку.  Робити так Господь наказав усім євреям. До Єрусалиму, до храму, до дому Божого, пливли ріки людських натовпів з усіх кінців землі.

У Псалмі 121, який ще називається Піснею прочан записані такі почування паломника Давида: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!»  Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.  Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,  куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!  Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.  Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!  Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх!  Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі! Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!»

Ради дому Господа Бога сходилися туди прочани, бо там був присутній Господь, там стояв ковчег заповіту. Там був центр поклоніння Господу, Який обіцяв був Спасителя-Христа.  Мандрівка була радісна, бо паломники йшли співаючи Псалми та гімни, спиняючись на частування та нічліг. Зустрічалися родичі та друзі, обмінювалися новинами, думками, ідеями.  В Єрусалимі вони святкували Пасху, зі споживанням ягняти, згадуючи велике Визволення із єгипетської неволі, яке вчинив Сам Господь.

А потім всі поверталися до своїх домівок.  Найбільша опіка була про немовлят і маленьких дітей.  Саме вони перебували весь час біля матерів. Решта могли йти з друзями або в товаристві інших родичів.   Більші діти могли собі йти в своєму товаристві і приєднуватися до батьків лише увечері.  Так було, певно, і у випадку, який описує наше сьогоднішнє Євангеліє. Ісус залишився у Своєму товаристві.

«А Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими».  Багато людей шукають сьогодні Ісуса теж поміж родичами з Божої сім’ї – Церкви.  Шукають Ісуса серед святих Миколая та Андрія Первозванного, серед Івана Золотоустого та Хоми Аквінського. Але результат буде такий самий, що й у Йосипа та Марії, які шукали молодого Ісуса поміж родичами та знайомими.

  «Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його».   Йосип та Марія обходили будинок за будинком, вулицю за вулицею. Може Він тут або там? «Можливо Ісус краще почує нас в Печерській лаврі, а може в Почаївській?  А може легше буде знайти Бога в Зарваниці або в Манявському скиті?» - думають сьогодні багато людей, купуючи квитки до Києва, до Почаєва, на Тернопільщину чи в Карпати. Відповідь нашого сьогоднішнього тексту: «Не там шукаєте!»

Але Марія та Йосип таки знаходять Ісуса – «що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх».  То не була розмова учених мужів із випадковою дитиною, бо, читаємо далі: «Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». Молодий Ісус, якому виповнилося всього дванадцять років дивував учителів.  Він вислуховував їх шанобливо. Не менш шанобливо Він їх запитував. Але здивування викликало не це, хоча це й було досконале виконання Четвертої Заповіді.  Усі, хто слухав Ісуса, дивувалися Його розумові та Його відповідям.

Ми цьому не дивуємося, бо ми знаємо і віруємо, що Ісус – правдивий Бог і в утробі матері, і в дванадцятирічному віці і нині, бо Він – Бог «народжений від Отця перед усіма віками». Господь Святий Дух через апостола Павла каже нам, що в Христі «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).  І це про Нього, про цього Ісуса, свідчать усі Писання, які читають учителі, серед яких розташований Ісус.

І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе». Марія промовляє слова з болем.  Адже не просто знайти дванадцятирічного хлопчика у великому місті, серед багатотисячних натовпів. Так само, як не просто знайти Бога, шукаючи Його поміж чудотворних ікон, мощей чи монастирів.  Але хіба це провина Бога, що люди шукають Його не там, де треба?  Ісус відповідає: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»

Ісус – в тому, що належить Його Отцеві.  Ісус – у храмі Божому. Ісус – вдома. Тут Його слід було шукати найперше. Бо саме так сказав був Бог про Свій храм в Єрусалимі. Ось яку молитву Господь Святий Дух вклав в уста царя Соломона: «Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.  Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!» (1 Цар. 8:43-45).

Ісус перебуває у храмі, бо так визначив Отець.  Пройде ще два десятки років і Ісуса зможуть знайти знову в храмі, з якого Він бичем виганятиме торговців і грошомінів і вигукуватиме: «Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників» (Мт. 21:13).  Ісуса за допомогою зрадника, Юди, знайдуть також у Саду Гетсиманському, куди Він ходив молитися і тим, що прийшли Його заарештовувати, Він скаже: «Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви» (Мт. 26:55).

 Ісус завжди там – де каже Писання, де каже Бог.  Після неправедного суду Ісус був розпятий на хресті, бо лише в такий, передвіщений Богом спосіб, могла бути принесена заплата всі наші гріхи та провини.  Бог через пророка Івана Христителя прорік: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29) і так сталося.  Пасхальне ягня Ісус ходив споживати в дванадцятирічному віці до Єрусалиму. Але правдивим пасхальним Ягням є Він, Ісус Христос, Який визволяє із абсолютного рабства – рабства гріха, диявола та смерті.  Його кров обмиває усі ваші гріхи. В Його Ім’я ви прощені.

Людський розум може відмовлятися це сприймати.  Але не повторюйте помилок  Йосипа та Марії.  Довіртеся Богові та Його Слову, довіртеся Ісусові.  Вони знайшли Ісуса лише на третій день. Проте згадайте кількох людей, які не знайшли Ісуса там, де відповідно до людської логіки Він мав би бути на третій день – у гробі.  Жінкам, які прийшли намастити Ісусове тіло, ангел промовив: «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав» (Мт. 28:6).

Ісус – там де каже Бог. Де ж нам знайти Ісуса сьогодні? Де сьогодні нам дається прощення гріхів і провин?  Де сьогодні дарується вам вічне життя у Царстві Божому?  Все це там – де каже Господь. «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20) і: «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євр. 10:25).  Ми пробуваємо в Господі вірою і цю спасенну віру творить у нас Святий Дух через Євангеліє.  Господь – у Слові.  Про Святу Вечерю Апостол Павло навчає нас: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? « (1 Кор. 10:16).  Господь там, де каже – у Слові і Таїнстві, у нашій Церкві, в зборі людей, що зібрані довкола Євангелія.

Тут Він вислуховує усі ваші молитви й прохання. Тут Він прощає всі ваші гріхи. Тут Він вас благословляє.  Тут Він вас зміцнює Своїми святими й правдивими тілом і кровю.  Виходячи з цього збору, ви відправляєтеся у подорож світом, аби знову вернутися до небесного банкету в Слові і Таїнстві або ж потрапити нарешті в істинну батьківщину – Царство Небесне.

Жінка, про яку згадував на початку цієї проповіді не пропустила жодної з 1040 недільних служб Божих, прагнучи щонеділі віднаходити Христа і перебувати з Ним.  Хай Господь благословляє кожного з нас такими неділями – з Христом у Євангелії, там де Він каже, бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8). Амінь.

Бо Христос народився!  Славімо Його!

субота, 8 січня 2011 р.

Завтра

     Наша Церква з Надвечір'ям Різдва Христового увійшла в Різдвяну пору, яка триває дванадцять днів і завершується святом Хрищення нашого Господа Ісуса Христа (Водохрищем).  Служби Божі в ці дні сповнені Різдвяних піснеспівів і Різдвяних гімнів-колядок, у яких прославляється Господь воплочений і утверджується союз божественної і людської природи Христа Спасителя. 

  Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, під час Катехізису ми будемо досліджувати основи християнської віри. Біблійний урок буде присвячено вивченню 2-ого Послання Св. Апостола Павла до Тимофія, а служба Божа будуватиметься довкола слів Євангелія від святого Луки, розділ 2, вірші 41-52.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок
для дорослих і хорові співи для дітей
 

11:00 - Служба Божа


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!