Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 26 лютого 2012 р.

Проповідь на 6-у неділю по Богоявленні

                          ДОСИТЬ БОЖОЇ БЛАГОДАТІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши. Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є. На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.  Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я! Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,  тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;  у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.  Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви. Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся? Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди. У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,  але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік! Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх. Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами. Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. (2 Коринтян 11:19-12:9).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор.1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли я читаю біографію Св. Павла, то незмінно мене вражають випробування, які випали на долю цього апостола. У вік, коли успішність Церкви, пастирів і архіпастирів часто визначається кількістю віруючих у будівлях, золота на куполах, та кількості грошей на банківських рахунках його служіння успішним зі світського погляду назвати не можна. Навпаки в сьогоднішньому читанні Апостол із сарказмом промовляє до громади, яка віддала перевагу не правдивим апостолам Христовим, а тим, хто їх «неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках ... б'є».

Така природа фальшивих пророків, фальшивих учителів, проповідників фальшивого євангелія.  Вони неволять інших людей різними приписами, постановами, законами, правилами.  Як рабовласники вони особисто, через накладені ними таки заборони, вони хочуть контролювати все ваше життя.  Для чого рабовласники все це роблять?  Для вигоди рабів?  Такого в історії світу ще не було. Рабство запроваджувалося лише з однією метою – метою визиску рабів або кріпаків. Тож наступну характеристику фальшивими пророкам дає Господь Святий Дух через апостола Павла – вони «обїдають та обдирають» коринтян і всіх людей, що потрапляють у такі, на перший погляд, вельми християнські структури. Вони мають тарифи на обряди, повчання і все таке інше. Серйозна структура, чи не так? 

А ще вони вивищуються над своїми парафіянами. В них особливий статус, статус святіших людей. Сьогодні Господь Святий Дух вустами апостола Павла звертається і до нас, аби ми не впали в гріх духовної сліпоти і не почали слухатися саме таких полонителів та забулися про істинну науку та про свій статус.  А коли хто й був спокусився, то ці слова докору стосуються й нас.  Адже ці полонителі вперто ігнорують слова апостола Петра про всіх віруючих: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10).  Ці ж поневолювачі хочуть, аби їх як Старозаповітних левитів називали священиками, а всі інші про своє священство забули ще з однієї причини  і саме ця причина спонукає цих поневолючвачів разом із юдеями обманювати віруючих людей і переслідувати Павла і всіх правдивих апостолів та проповідників.  Причина ця – Христос і Його благодать.

Апостол Павло дуже добре знає, що таке благодать, незаслужена Божа любов до грішника. Про своє минуле він сповідує: «Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є» (1 Кор. 15:9).  З погляду людини, Павла не було за що прощати – він жорстоко переслідував Церкву, він був її руйнівником, він повсюди заарештовував тих євреїв, що увірували в Христа і силою волік їх на суд до юдейських архієреїв. Савла, як звався раніше Павло, християни боялися і від нього ховалися.  Але Бог прощає Савла. І причина прощення – благодать, Христос. Про причину прощення Савла звіщає апостол Іван у своєму Євангелії: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Божою благодаттю прощені й ви, дорогі брати та сестри. Бог віддав Свого Сина Ісуса Христа за кожного з вас.  Ісусова кров, пролита на Голгофському хресті – пролита за ваші гріхи. Він помер за кожного з вас, аби на третій день у Своєму світлому воскресінні, проголосити вас праведними і спадкоємцями вічного життя у Його святому Царстві. 

Вам Бог дарує прощення усіх ваших гріхів заради Христа. Не заради якихось ваших особистих діл або заслуг.  Не заради заслуг якихось інших людей, а винятково заради Свого Сина Ісуса Христа.  З любові до вас Бог дав Свого Єдинородного Сина, аби Він на вашому місці і замість вас виконав Закон. Це – благодать.  Бог видав Свого Сина, аби Він приніс досконалу жертву за всі ваші гріхи. Це – благодать.  Бог вашу віру в Христа розпятого і воскреслого зараховує вам у праведність.  Це – благодать.

Цю благодать Павло проповідує.  Але цьому чиниться шалений опір.  Хто ж чинить цей опір проповіді про благодать?  Світ, диявол і грішна плоть.  Бо благодать – це їхній смертельний ворог. Вони тремтять зі страху перед благодаттю. Подивіться лишень, що благодать зробила із Савлом – він став Павлом! Через діла фарисеї залишаються фарисеями, Кайяфа – Кайяфою, а фальшиві вчителі – фальшивими вчителями.  Але не так діє благодать!  Вона звіщає нам сьогодні: «Бог віддав за тебе Свого Єдинородного Сина. Твої гріхи прощені!  Ти маєш спадщину небесну, нетлінну, спадщину вічного життя.  Лише віруй в Господа Ісуса Христа. Хай Він буде твоєю надією і упованням Твоїм, бо Він, будучи вознесеним на небеса, преребуває нині – з тобою: у Слові, у правдивих тілі та крові під виглядом хліба та вина - у Таїнстві Святої Вечері, а ти будеш там де й Він – у Його вічному Царстві».

Через це й так лютує тління і так несамовитіють ті, що на тлінне покладають свою надію. Ось чого від них зазнає апостол Павло: «Від євреїв», - пише він, «п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,  тричі киями бито мене, один раз мене каменували». Все це наш любий апостол зазнав через Христа, Якого він вірно провідував. Апостол Павло не приходив у громади, аби обплутати їх своїми правилами, накласти на них свої закони, почати видушувати гроші з багатих і бідних і за рахунок їх розкошувати.  Він мав щось подібне у минулому. Але благодать його визволила від законів людьких. Благодать визволила його від гріха і тепер благодать діє в ньому через проповідь Євангелія, визволюячи інших з рабства гріха, диявола і смерті.  І рабовласники через це обурені. Вони лютують, намагаючись проповідника благодаті знищити, бо благодать Божа визволяє вас із рабства гріха до життя свободи у Христі.

Павло розповідає, що було з ним через проповідь Христа благодатного: «Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті». Ані дорогого одягу, ані «Мерседесів» чи якихось інших колісниць, ані поїздок у Карлові Вари, ані прийомів у високих кабінетах. Праця, рани, вязниці, і часто при смерті – ось наслідок його проповідування.  О, якби він і далі увязнював християн і проповідував про спасіння вірою і ділами Закону, то він і далі був би шанованим членом високого суспільства.  Але робити цього Павло не може, бо він зустрівся з Христом і Його Закон привів Савла до правдивого покаяння, а Христова благодать перетворила його на апостола Павла,так само як благодать Христова перетворила нас на святих, чиї імена записані на небесах.

            Перелік нещасть і бід, яких наш Апостол зазнав через те, що залишається вірним Христові – вражаючий: тут і небезпеки на морі та річках, тут і фальшиві брати і жахливі переслідування, яких він зазнає за проповідь Євангелія і чорні наклепи, які поширюють на нього слуги сатани. Але повсюди з ним, як і з нами сьогодні і в наші найкращі, і в наші найгірші дні – Господь Христос із Його благодаттю, із Його любовю і Дух Господній спонукає Павла виспівувати: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: «За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення». Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8:35-39).

            Фальшиві вчителі справді мають чим хвалитися за світськими мірками: своїми родоводами, хто кого і коли рукопоклав, хто більш канонічний, а хто менш канонічний – все це вихваляння було ще дві тисячі років тому. Істину, під натхненням Святого Духа, промовляє Екклезіяст (1:9): «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» Світ, мирські люди, пророки та проповідники, які далекі від Христа і яких Бог не посилав, матимуть море всякого земного добра, яким будуть вихвалятися.

            А що ж Христів Апостол?  Він, що зустрічався із Самим Христом і отримав від Нього своє апостольство, Павло, якому Господь показав рай небесний, каже, що хвалитися він буде тільки своїми немочами, своїми бідами, своїми хворобами. Врешті-решт, для цього в нього є всі підстави. Бо Павло – Христів Апостол, а не один із посланців диявола, які стверджують, що справжні віруючі обовязково будуть багаті та здорові.

Апостол не може похвалитися ні багатством, ні здоровям. Але що навіть весь світ у порівнянні з Христом і вічним життям у Його Царстві? Тож Св. Павло хвалиться своїм Спасителем і джерелом благодаті - Христом.  Апостол іде за Христом Господом, Який поклав на нього хреста – допустив посланця сатани – неміч, недугу. Цей хрест не дає Павлові величатися.  Цей хрест дає Павлові хвалитися Христом і Його благодаттю. Хоча Павло тричі молиться, аби цю колючку сатани Господь відібрав, відповідь Господа чітка: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі».  «Досить тобі Мого прощення гріхів» –  наче каже Господь Павлові і нам.  «Досить тобі вітчизни на небесах» – наче каже Господь Павлові і нам.  «Досить тобі Моєї любові і того покріплення, які в час земної мандрівки до небесної вітчизни Я виливаю на вас у Слові і Таїнстві» – наче каже Господь.  Тож хвалімося своїми хрестами, своїми немочами і своїми бідами, аби ще яскравіше сяяла у нас любов Христова, Його благодать, якою через віру ми виправдані і маємо життя вічне.  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма! Амінь (2 Сол. 3:18).

Немає коментарів: