Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 10 лютого 2013 р.

Проповідь на 4-у неділю Богоявлення

                           ПОБАЧИТЕ СПАСІННЯ ГОСПОДА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
   
І сказав Мойсей до народу: «Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!  Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!» І промовив Господь до Мойсея: «Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл.  А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його. І пізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його!» І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.  І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.  І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.  А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря  (Вихід 14:13-22).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).

Дорогі брати і сестри,  можливо ви чули оповідання про туриста, який гуляючи в горах, послизнувся і полетів у бік прірви, але дорогою встиг схопитися за кущ.  Висячи над проваллям, він задер голову догори і закричав: «Там є хтось?» З неба пролунав спокійний і могутній голос: «Є».  Турист почав благати: «Допоможіть мені, будь ласка!  Будь ласка!»  Спокійний голос відповів: «Я постараюся тобі допомогти. В чому твоя проблема?» «Я послизнувся, зірвався зі стежки і ось я завис над прірвою, учепившись за кущ.  Будь ласка, допоможіть мені!» Голос згори промовив: «Я постараюся. Ти віруєш?»  «Так-так, вірую!»  «Маєш віру?» «Маю, маю!» Спокійний голос продовжив: «У такому випадку, просто відпусти кущ і не журись – все буде гарно».  Настала напружена пауза, а потім турист закричав: «Там є ще хтось, аби мені допомогти?!»

На жаль, часто-густо ми самі нагадуємо такого нещасливого туриста. Адже насправді все людське життя – дорога.  Ніхто не зможе в цьому світі затриматися назавжди. Господь через Псалмоспівця промовляє: «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс. 90:10-12).

Зазвичай, якщо не раніше, то за 70-80 років людська мандрівка цим світом закінчується.  Питання лише де? В раю чи в аду?  У вічному житті та блаженстві чи у вічних муках і стражданнях?  Як часто ми не зауважуємо, що наші ноги вже зависли над прірвою, коли спокійно в неділю оминаємо церкву та займаємося власними справами!  Як часто ми не зауважуємо вільного падіння в прірву, коли не виявляємо поваги до рідних батьків!  Як часто ми навіть не думаємо звернутися до Бога, коли спокусник намагається переконати нас обманути, вкрасти, пліткувати або скоїти перелюб, замальовуючи прірву під нашими ногами різнокольоровим туманом світської пожадливості та пропонуючи розваги та всі вигоди вічного життя на землі!  Як часто, навіть вже усвідомлюючи фізичну або духовну загрозу, яка постала перед нами, ми вдаємося не до Бога, а панікуючи, починаємо нарощувати власні м’язи, надіятися на інших людей або на будь-що інше, окрім Бога, наче не до нас звернуті слова нашого Господа: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!» (Пс. 146:3, 4).  «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Пр. 3:5) Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його» (Пс. 146:5).

Господь Ісус Христос був сказав Своїм учням: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий-бо дух, але немічне тіло!» (Мр. 14:38). Наскільки немічним є тіло ми знаємо з власного досвіду  - нам є за що каятися і просити в Бога прощення.  А сьогодні наш текст нагадує нам про це з історії Ізраїлю.  Ще день-два тому всі ізраїльтяни були свідками великих чуд Господніх і, здавалося, що їхня віра в Господа буде надалі непохитною.  Але що сталося за останні години, коли вони зрозуміли, що вони перебувають у пустині, за ними женеться наймогутніша армія світу, а перед ними шумить глибоке море?  

Послухайте лишень їхню мову, звернену до Мойсея: «Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: «Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові!» Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!»  Плоть справді немічна.  Але ось слова, на які нам слід звернути сьогодні пильну увагу: «Не бійтеся!» У віруючих є лише одна причина не боятися і про цю причину зазначає Божий пророк: «Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!  Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!»  

Яка б не була могутня єгипетська армія, вона нічого не зробить Ізраїлеві.  Які б потужні вороги не виступали проти Христової Церкви, її не здолати!  «З нами Бог! Розумійте це народи і покоряйтеся, яко з нами Бог!» - співаємо ми в пору Богоявлення чудовий Псалом.  Той, хто цього не розуміє, зазнає на собі всю повноту Божого гніву.

Бог віддає наказ Мойсеєві вирушати з народом вперед і розтинати морські глибини, вказавши на місце безпечного переходу рукою.  Бог піклується про тили Ізраїлю – Ангел Господній у хмарі стає між Ізраїлем і Єгиптом: між втікачами і переслідувачами, між рабами і рабовласниками, між віруючими і богохульниками.  Стовп хмари стає для невіруючих безпросвітною, абсолютною темрявою, в якій вони не можуть і кроку ступити, а для віруючих Господь стає світлом на цілу ніч.  

Цар Давид через багато століть співатиме: «Господь – моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь – то твердиня мого життя, кого буду лякатись? Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!... коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його! … Він… на скелю мене проведе!» (Пс. 27:1-3, 5).

Поки вороги Церкви топчуться на місці в абсолютній темряві, Господь насилає такий могутній вітер, що він розділяє море і висушує дно так, що воно стає суходолом настільки твердим і широким, що по ньому проходить двохмільйонний народ. Ніхто не залишився.  Всі віруючі опинилися на другому боці моря.  Все сталося так як сказав Бог – вони побачили Його спасіння.  Врятувалися всі віруючі.

             Коли Господь зняв темряву з єгипетського темряву і військо фараона кинулося в морський перехід за Ізраїлем. Посеред моря, ще на суходолі, Господь поскидав єгиптян із їхніх колісниць, а ноги їхні вчинив важкими.  Лише тоді вони зрозуміли з Ким мають справу, але було запізно – їх накрила морська вода. З невіруючих не врятувався ніхто.  Все вчинив Господь.

Ще більшу перемогу дав нам Господь над набагато серйознішими і потужнішими ворогами – гріхом, дияволом і самою смертю. Від них теж ніде сховатися жодній людині.  Бо всі люди народжуються грішними.  Всі люди від дня свого зачаття перебувають у рабстві диявола.  Всі люди через гріх приречені до смерті. Але так само як для євреїв був Обіцяний Край, куди вів їх Господь, так само і в людства є Обіцяний Край – рай, Царство Боже.  

Аби ми могли ввійти в Царство Боже, аби ми могли вспадкувати вічне життя і стати дітьми Божими, Господь Ісус Христос вступив за нас у бій, який ми би неминуче програли.  На Голгофському хресті Він знищив усі до одного наші гріхи, обмивши їх Своєю святою кровю.  На Голгофі Він зруйнував усі звинувачення диявола проти нас і приніс Себе у досконалу і приємну жертву Богові за кожного з вас, любі брати і сестри. Він помер за вас, аби третього дня вийти з гробу переможцем над смертю, щоб і ви воскреснули як і Він до вічного життя у Божому Царстві.

Св. Павло, звертаючись до християн у Коринті та згадуючи про вихід із Єгипту та перехід через море, пише: «Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!» (1 Кор. 10:1-4). 

В морські води увійшли євреї-раби, а з вод морських вийшли євреї-вільні люди, визволені Своїм Богом від страшного і лютого ворога. Як Бог сказав, так і сталося. Так само і ви, любі брати і сестри – вас Бог провів крізь води Хрищення, аби ви, увійшовши в це чудесне Таїнство рабами гріха, вийшли з нього, вільними від гріха, диявола і смерті.  Все відбувається точно так, як каже Бог: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 1:27-29).

Ви всі, що охрищені в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа – Божі діти.  Ви всі, що віруєте в Христа – спадкоємці Царства Божого.  Ви всі, що покладаєтеся не на власні сили, не на власні рішення, а на Божу благодать, на Боже Слово – спадкоємці вічного життя і вас Господь Ісус Христос у час Свого славетного повернення Останнього Дня воскресить із мертвих, аби дати вам Царство, від віків приготовлене для тих, хто боїться Бога і любить Його.

           Аби в дорозі ми не змучувалися, аби наші ноги не приставали, аби ми впевнено вийшли на другий бік моря – у Царство Небесне, Ісус годує нам Своїми правдивими тілом і кровю у хлібі та вині Господньої Вечері. Все відбувається знову точно так, як каже Бог.  Він каже: «Прийміть споживайте. Це – тіло Моє.  Пийте.  Це – кров Моя Нового Заповіту, що за вас і за багатьох проливається на прощення гріхів.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  Бо тіло Моє –  то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною».  Живіть, любі брати і сестри,  Христом, бо Він вас любить. Він воює за вас. І Бог Ним перемогу нам дав: прощення гріхів і вічне життя. Довіряйте Богові безумовно і ви побачите спасіння Господа особисто, на власні очі. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: