Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 24 лютого 2013 р.

Проповідь на 6-у неділю Богоявлення

ДУХОВНИЙ КАДАСТР
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
     
            І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стократно». Це сказавши, закликав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» Запитали ж Його Його учні, говорячи: «Що визначає ця притча?» А Він відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно – це Боже Слово. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості» (Євангеліє від Св. Луки 8:4-15).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  1 січня цього року в Інтернеті було виставлено Публічну кадастрову карту України.  На цій карті можна побачити земельні ділянки, їхні межі, а також ґрунти.  Для фахівців, які розбираються в ґрунтах такі дані можуть представляти дуже високу цінність.  Адже часто від того, який ґрунт на тій чи іншій ділянці землі, залежить не лише те, що можна на тій ділянці вирощувати, але й які врожаї можна збирати.  Знання про ґрунти завжди були важливими. Звісно ж, для доброго урожаю важливо мати не лише добрий ґрунт, але й добре насіння.  Яка користь з ґрунту, якщо в нього висівати неякісне насіння, яке просто не зійде.

В сьогоднішній євангельській притчі наш Господь Ісус Христос теж згадує ці два необхідні компоненти доброго урожаю: насіння і ґрунт. Звичайно ж Господь говорить і про сіяча.  Власне кажучи, ця притча традиційно називається Притчею про сіяча.  Бо якщо не буде сіяння, то не буде нічого.  Не буде кинуто в землю насіння. Насіння не проросте, не зійде, і відповідно, не буде урожаю.  Господь починає Свою притчу із сіяча, який виходить сіяти зерно.  Зерно належить йому і зерно це якісне. Воно перевірене.  В сіяча немає жодного неякісного зернятка.

Він іде і сіє.  Сіє щедро, не залишаючи жодного клаптика землі без свого насіння.  Українські селяни і дачники можуть лише здвигнути плечима і сказати: «Ну хто ж так сіє?  Якщо ми сіємо огірки, редиску, буряк, моркву, то ми робимо спеціальні рядочки, аби не пропала жодна насінина. Навіть коли ми сіємо пшеницю, то використовуємо сіялки, аби не марнувати зерна».  Що ж наш січ сіє своє насіння, коли ще сучасні сіялки винайдені не були.  Він сіє подібно до того, як сіяли наші діди-прадіди.  Але лише подібно: він сіє щедро.  Він так посипає землю, що де він не йде не залишається без насіння жодного клаптика цієї землі.

Господь у притчі каже, що частина насіння падає край дороги і його одразу видзьобують птахи небесні.  Інша частина падає на камянистий ґрунт і хоча сходить, але через брак вологи швидко всихає. Третя частина насіння, хоча й піднімається і набирається сил, заглушується терном.  І лише четверта частина падає в добрий ґрунт і приносить добрий урожай, стократний урожай.  Завершує Господь цю притчу словами: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» 

Здається, що відповідь на цю притчу одразу дається після того, коли з Ісусом залишаються лише Його учні. Власне саме вони й запитують в Господа: «Що визначає ця притча?»  Інші люди чують слова Господа.  Вони дивуються з них, але над ними не замислюються і глибше значення їх не цікавить.  Для чого дані їм вуха?  Аби вони слухали!  Господь нам вуха, аби ми не просто Його чули, але й слухали Його, розмірковували над значенням сказаного нашим Богом. 

Зауважте, любі брати і сестри, що чують Слово Боже багато народу, тисячі людей, які поприходили до Ісуса, але таємниці Божого Царства дано пізнати лише Христовим учням.  Для решти людей Його притчі – радше незрозумілі оповідання, які ніби-то переповідають звичайні речі.  Але не для Божих людей. Отже Господь пояснює Своїм Апостолам і нам, що мова у притчі ведеться про Боже Царство.  Зерно це Боже Слово.  Сіячем відповідно є Сам Бог, бо сіяч має зерно своє.  Отже сіяч – Ісус і сіє Він Своє Слово.

Ґрунт – це люди.  І як кадастрова карта України повідомляє нам, що є різні ґрунти, від яких ви можете мати різні очікування, так само є різні люди.  Проте Господь сіє Своє Слово, проголошує Своє Слово кругом, бо Він – Бог милосердний, Який «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». 

Бог хоче, аби всі люди ввірували і спаслися.  Проте зворотного хоче диявол. І він не спить. Апостол Петро застерігає: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).  Він шукає, як знищити вашу віру, любі брати і сестри. А в нашій притчі він забирає Слово Боже із серця людей, які Слово почули, але ще не встигли увірувати.  Господь каже про птахів, власне про пташині зграї – в диявола є маса способів украсти Слово з людського серця.  Диявол дуже хоче украсти Боже Слово, бо він дуже добре знає про властивості цього елітного насіння, Слова Божого – про них сьогодні Бог промовляв до нас через пророка Ісаю: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!»  Отже до людей, які позначені в нашому духовному кадастрі як ґрунт край дороги «приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони».

Друга категорія духовних ґрунтів – ґрунти кам’янисті, тимчасові віруючі. На поверхні – вони як і всі інші християни.  Вони можуть навіть Слово приймати з більшим оптимізмом ніж інші віруючі і навіть подавати кращі надії, аніж інші лютерани.  Але проблема в тому, що вони мають приховану закамянілість серця.  Тож щойно на їхньому шляху постане випробування плоттю, владою, багатством, переслідуванням, як їхня віра швидко згорає, а самі вони втрачають спасіння.

Третя категорія духовних ґрунтів – ґрунти, розташовані між терням, теж тимчасові віруючі. Вони не такі оптимістичні, як тимчасові віруючі з прихованою закам’янілістю серця, але вони такі само тимчасові і виглядають радше як реалісти, які на перше місце ставлять клопоти цього світу: роботу, освіту, сім’ю, належний відпочинок, здоров’я, багатство і різні задоволення життя.  Всі ці мирські речі діють наче ворожі рослини, які заглушують плід Слова і врешті-решт нищать його, а з ним і спасіння таким тимчасових «віруючих реалістів».  Спасіння не мають ні перші, ні другі, ні треті.  Всі вони пропащі і приречені до вічних мук в аду.  Бог зробив усе для їхнього спасіння – вони ж спасіння відкинули.

Сьогодні, любі брати і сестри, радіймо тим, що відбувається з четвертою категорією ґрунтів з духовного кадастру.  Бо до цієї категорії належать Апостоли Христові. До цієї категорії належите і ви, любі віряни нашої громади Воскресіння та всі віруючі, усі, хто уповає на Христа Спасителя.  Христос називає віруючих доброю землею, або ж відмінним ґрунтом.  Кажуть що ще за часів Російської Імперії, російська делегація привезла на одну міжнародну виставку експонат, який ошелешив усіх відвідувачів.  Тим експонатом був шестиметровий шар родючого чорнозему з Полтавщини. Саме з такою землею Господь порівнює усіх тих, що каються в своїх гріхах і шукають надії в Божому Синові.

Родюча, добра земля – це ви, що чуєте Євангеліє Христове і не просто чуєте, що Христос помер за наші гріхи, заради нашого прощення і воскрес задля нашого виправдання.  Ви не просто чуєте ці слова, але й бережете їх у своєму серці.  Бо це Євангеліє – єдина наша надія. Воно дає нам чудесне проголошення про те, що ми прощені, виправдані і є дітьми Божими. Христове Слово дає нам чудесну обітницю про те, що усіх нас Господь Христос воскресить Останнього Дня з мертвих і дасть нам вічне життя у Своєму Царстві.

Родюча земля – це віруючі, що мають серце щире, серце яке погоджується з кожним Христовим Словом  і яке визнає цю віру, сповідуючи вустами : «Вірую в єдиного Бога Отця Всемогутнього… І вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного… І вірую в Духа Святого, Господа оживляючого… І вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.  Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.  Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».  Це сповідь щирого серця, а не лукавого.  В цій сповіді немає місця гордині, власним ділам, а вся слава віддається Богові, Який,  власне і вчинив ці ваші серця щирими і добрими, створив у них Своїм зерном-Словом спасенну християнську віру і рухає ваші серця робити добро усім людям, а насамперед одновірним.

Христове Слово живе у ваших серцях, живить вашу віру, яка стає могутнім щитом проти вогняних стріл диявола і непробивним куполом над чудесним насінням, не даючи демонським зграям увірватися у ваше серце і викрасти з нього Слово, аби в зародку знищити ваше спасіння. Христове Слово проганяє геть вашого запеклого ворога, диявола, неправдомовця і убивцю.

В такому родючому ґрунті, у серцях ваших, коріння віри опускається до найбільших глибин і отримує живлення від найбільшої поживи, яку може мати християнська віра в цьому світі – від правдивих тіла та крові Господа Ісуса Христа у хлібі та вині Святої Вечері.  Щире серце сповідує правдивість слів Спасителя про Його Вечерю, не сумнівається в них, а відгукується на лагідне запрошення Христа: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє… Пийте з неї [чаші] всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мт. 26:26-28).

В такому родючому ґрунті віра завжди ставить на перше місце Христа і Його Слово, а все інше ставить на друге місце.  Вона збирає скарби, але ці скарби на небі «де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть» (Мт. 6:20).  Ваша віра знає, що всі життєві клопоти – марнота.  І ніхто не дасть їм краще ради ніж Господь Ісус Христос.

Ви, любі віруючі – терпеливі.  Ми знаємо, що диявол не залишатиме нас в спокої.  Через Апостола Петра Господь Святий Дух підбадьорює нас: «Противтесь йому [дияволові], тверді в вірі, знаючи, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петр. 5:9).  Ми знаємо, що спокуси будуть нас обступати, бо ми ще маємо власні грішні тіла і живемо в світі, і світ цей триватиме до повернення Христа у славі.  

Але ми терпляче долаємо всі ці речі, бо всередині нас живе Христос, а тіло наше – храм Його Духа. Тому разом із Апостолом Павлом і за добра, і за найбільш несприятливих обставин ми можемо сповідувати: «Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:12, 13).  Бо це Його Слово створило нашу віру.  Його Слово живить її. Його Слово принесе плід у цілій вічності, коли ми переможцями над гріхом, дияволом, і смертю, увійдемо в Царство Небесне. І всю славу за належність до цієї четвертої категорії ґрунтів духовного кадастру, за належність до спасенних ми віддаємо Самому Богові.  Заради Ісуса Христа.  Амінь.

              Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

Немає коментарів: