Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 19 травня 2013 р.

Проповідь на 3-ю неділю Великодня

         ПОВЕДІНКА ПОДОРОЖНІХ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,  чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.  Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!  (1 Петра 2:11-20).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  1154 року київський князь Ізяслав в одній із багатьох  міжусобних руських воєн намагався розгромити під Теребовлею галицьке військо. Над місцевою річкою, Серетом, відбулася дуже кривава битва, в якій київський князь, відомий своєю доброю військовою стратегією, здобув перемогу.  Проте військові дії на цьому не закінчилися.  Галицькі воїни не збиралися так просто здаватися і в різних місцях чинили серйозний спротив противникові і подекуди навіть спричиняли відступ ворожих полків.

Тоді князь Ізяслав позбирав галицькі знамена, які потрапили в полон і підняв їх на полі бою. Обмануті галичани, думаючи, що то ще їхні знамена і, що їх збирає їхній князь, кинулися до знамен і не розраховуючи побачити там киян, потрапили в полон  Князь переможець виявився не просто хитрим стратегом, але й жорстоким полководцем – він наказав, як пишуть давньоруські літописи, вчинити огидну і безпрецедентну річ – повбивати більшість галицьких невільників, а вже потім пішов додому до Києва.

Часто так, буває діємо і ми, коли бачимо або чуємо заклик нашої грішної плоті і кидаємось до колись рідних нам знамен – тілесних пожадливостей: гніву, ненависті, статевої похоті, пияцтва, жадібності, заздрості.  Але коли ми так робимо, то потрапляємо в засідку.  Тілесні пожадливості ведуть запеклу боротьбу проти нової людини, прагнучи перше полонити нашу душу, а потім вчинити з нею так само, як учинив був князь Ізяслав із галичанами – цілковито нашу душу знищити.  У цьому полягає мета такої стратегії плоті – назовні все виглядає привабливим і багатообіцяючим, але насправді несе лише полон і загибель душі.

Наш Господь Ісус Христос каже: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою?» (Мр. 8:36, 37).  Сьогодні Апостол Петро, а через нього Господь Святий Дух каже нам: «Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі».  Власне кажучи, перше реченні в нашому тексті доречно було би перекласти: «Наполягаю, любі, аби ви, як приходьки та подорожні, здержувалися від тілесних пожадливостей, що мають стратегічні задуми на погибель вашої душі».

Апостол не стоїть в благальній позиції, звертаючись до якихось чужих і далеких від нього людей.  Ні, він звертається до співвітчизників, до віруючих, до вас, любі брати і сестри. Чому він вживає такі сильні слова?  Бо ви колись були чужі для Бога.  Ви колись воювали проти Бога під знаменами, під прапорами тілесних пожадливостей, але ваші воєначальники, диявол і гріх були приречені до повної поразки і до смерті.

Ісус Христос, Божий Син, Своїм Духом Святим, через Євангеліє, вихопив вас із ворожого війська, забравши перед цим на Себе усі ваші провини проти Бога і ближніх.  Він не просто забрав на Себе усі ваші воєнні злочини проти Бога – Він поніс покарання за усі їх, померши на Голгофському хресті, Своєю святою і дорогоцінною кровю, подарувавши вам прощення усіх ваших провин.  Щоб вас не було страчено, як воєнних злочинців, Він помер на вашому місці і замість вас.  І Він підтвердив ваше повне прошення, ваше повне виправдання Своїм славетним і світлим воскресінням із гробу.  

Отже, ви – прощені.  Отже, ви – виправдані.  І тепер та армія, що веде війну проти Бога – не ваша армія.  Ті знамена, під які диявол і світ збирають свої війська не ваші знамена.  Ті прапори, що так спокусливо майорять на вітрі тілесними пожадливостями – не ваші прапори, а ворожі. Бо ви – тепер лише приходьки. Цей світ – є місцем, яке ви лише відвідуєте.  Ваша справжня батьківщина – Царство Небесне, і ваш істинний полководець – Ісус Христос.  Він – єдиний, хто вас по-справжньому любить. І цю любов до кожного з вас Він довів на Голгофському хресті.  

Христова любов розливає на всіх вас Великоднє світло Його воскресіння, провіщаючи завершення вашої мандрівки  у вашому воскресінні, у вашій переміні, коли Господь Христос повернеться у славі Останнього Дня. До того часу ж ми мандруємо і тому Господь Святий Дух називає нас подорожніми, мандрівниками, супутниками Христовими, що віддзеркалюють світло Його воскресіння на дорогу, якою ми йдемо до Царства Небесного.

Оскільки ми визволені з великого полону, із нечестивої армії, Господь кличе нас, аби ми ігнорували всі ті заклики фальшивих друзів – плотських пожадливостей, які плетуть насправді інтриги, як нас погубити, спочатку тимчасово, а потім вічно. Їм дуже не хочеться бути в пеклі самотніми, їм хочеться, аби поряд з ними ще хтось горів і страждав, і мучився повіки віків.

Але Господь хоче, аби ви жили.  Він хоче, аби ви жили повноцінним життям без кінця і краю у Його раю. Господь любить вас і хоче, аби царювали з Ним у Його величному і святому Царстві, аби ви тішилися тими чудесними оселями, які Він приготував для кожного з вас, і навіть для цілого світу – аби лишень світ покинув свої злі дороги і увірував в Нього, Ісуса Христа, єдиного Господа і Спасителя.

Проте світ має свою стратегію. Гріх, який панує в багатьох наших ближніх, підбурює їх дивитися на нас як на злочинців. Як то так?  Як то ми посміли покинути гріх, Як то ми посміли розкаятися в брехні, ненависті, обманах, крадіжках, пияцтві, розпусті? Диявол, великий пліткар і обманщик, підбурює наших ближніх зо світу, не вірити в наші нові взаємини з Богом, піддавати сумніву нашу християнську свободу і насміхатися з величності нашого Господа, Який нині живе всередині вас і водить вас Своїми дорогами, утішаючи кожного з вас і підбадьорюючи кожного з вас чудовими обітницями про вічне майбутнє з Ним у Його Царстві.

Диявол нашіптує людям зі світу: «Не вір християнам.  Вони лише вдають із себе віруючих.  Вони – звичайні святенники. Вони лицеміри і самі не вірять у те, що говорять.  До того ж, де то над християнами золоті німби, які вони малюють на іконах?  Придивіться до них – це ж звичайнісінькі люди». 

Але ви, любі брати і сестри – не звичайні люди. Господь Святий Дух мешкає всередині вас. І ви маєте набагато ліпші ознаки Його перебування, святості, аніж іконічні німби над головами – ви маєте добрі діла.  Господь використовує ваші добрі діла навіть на користь тих, хто вас звик обмовляти: Апостол каже, що мирські люди, коли бачитимуть ваші добрі діла, то славитимуть Бога в день відвідання. Бо ваші діла – вельми красномовні. 

Ваші діла – ілюстрація Євангелія.  Ваші діла – ікони вашої віри. Вони свідчать про істинність Господа, Який покликав вас, Який піклується про вас і любить не лише вас, але й весь світ.  І слова тихого і лагідного Євангелія наче крізь гучномовець підсилюються вашими ділами. Через їх Бог навідується до ваших ближніх, і коли в час найближчого відвідання, найурочистішої гостини, коли Господь Святий Дух завітає у серця ваших ближніх Євангелієм Христовим і створить у них віру, то ці ваші ближні будуть славити Бога за вас, за ваші діла, бо ваші діла принесли були в їхнє життя перше і дуже яскраве свідоцтво вашої християнської віри.

Проте свідчення нашої віри не закінчується лише добрими ділами у світі. Господь Ісус Христос, Який визволив нас для вічного життя, ще в цьому житті запровадив світський уряд, аби уряд захищав людське життя і спокій у світі, караючи злочинців та хвалячи, ставлячи всім у публічний приклад, доброчинців, людей, які служать своєму суспільству, рідному народові.  Наш любий Апостол-Рибалка-Ловець людей каже, аби ми корилися урядові у цьому його служінню ради Бога, нашого Царя, Який запровадив світську владу в нашій країні.

Господь Святий Дух, каже, що Його діти виявляють покору урядові добровільно, як вільні люди, як громадяни Царства Небесного, які перебувають тимчасово в цьому грішному світі, який без уряду, зазвичай, перетворюється на прообраз пекла на землі. Оскільки ми любимо Бога, Який перше нас полюбив, то ми так само виявляємо необхідну покору українській владі не як раби української влади, а як Божі раби.

А оскільки ми – Божі раби, то ми шануємо всіх людей, які є довкола нас. По-іншому ми не можемо, адже Бог полюбив увесь світ і за весь світ Він віддав Свого Сина Ісуса Христа, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне (Ів. 3:16). А ще ми любимо наше братство – нашу святу Християнську Церкву, нашу любу і рідну Українську Лютеранську Церкву.  Ми цю любов до неї виявляємо у сопричасті з усіма нашими братами і сестрами, коли разом із ними ми стаємо одним цілим зі Спасителем світу, причащаючись Його правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Христос, Який живе всередині нас, дає нам сил на те, аби ми не стомлювалися шанувати ближніх, аби ми не стомлювалися приходити щонеділі до Церкви і підтримували її своїми пожертвами.  Наш воскреслий Господь також дає нам усе необхідне для того, аби ми поважали нашу владу, боячись образити нашого Бога, боячись завдати болю нашому любому Отцеві Небесному, Який має таку велику, невимовну і безмежну любов до кожного з нас.

Христос, Який живе всередині нас, дає нам також сили терпіти, де б це не було, зневаги, утиски і навіть переслідування, яких ми не заслуговуємо, але які ми зносимо з чистою совістю, із сумлінням, яке просвітлене Христовим воскресінням, бо все, що відбувається з нами – відбувається на славу Божу, бо ми Божі діти, приходьки і подорожні, що йдемо дорогою вічного життя. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!  Амінь.

Немає коментарів: