Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 30 травня 2013 р.

Байдуже до будь-якої доктрини

     Є ще інші, грубі хлопці. Їм байдуже до будь-якої доктрини і діють вони, як дикі тварини у своїй ненажерливості,  об’їданні, блуді, злодійстві та інших великих пороках, які заповнюють весь світ. Вони також відмовляються від осуду. Таким чином князі, пани, шляхтичі, міщани та селяни, всі вони хочуть, коячи зло, бути цілими і навіть ображаються на приватний докір. Вони не хочуть, аби їм говорили: «Ти – тиран, блудник, перелюбник, ненажера чи лихвар».  Вони вимагають, аби ми їм не проповідували нічого окрім Христа, Який помер за нас, бідних грішників.  Від нас чекають, що ми будемо обмежувати наше проповідування темою благодаті, яка наголошує на тому, що спасіння не можна здобути через добрі діла, а лише самою вірою в Христа. Отже не треба вже докоряти за гріх і порок, як-от: за блуд, жадібність, ненажерство, пиятику, пишноту, крадіжки та нечистість. Вони наполягають на тому, аби ми проповідували винятково благодать Божу. Вони кажуть: «Хай буде в мене моя жадібність, перелюб, крадіжка, розбій, шахрайство і обман.  Ігноруй все це!  Чому?  Бо ти хочеш докоряти мені та засуджувати мене, а цього я витерпіти не можу. Яке твоє діло до того, чи веду я побожне життя, а чи безбожне?  Хай кожен переймається своїм власним життям і поведінкою.  Просто проповідуй мені Євангеліє. Чому я це вимагаю?  Ти ж хочеш виволокти мене на світло дня».  Ось так світ відмовляється від докору за свою доктрину та вірування, а чи за свою поведінку. Він хоче, аби згасло все світло, щоби воно не освітлювало його злих учинків.
     
     Ось Сам Господь проголошує, що людина відкидає докір і за доктрину, і за поведінку. А якщо ви відмовляєтеся прийняти докір і напучування, то що робити нам? Врешті-решт, для чого ми тут?  Якщо ви наполягаєте на тому, що можете робити все, що вам заманеться, то вам не має користі ні з Євангелія чи з проповідника, ні з уряду чи з князя, а чи з поліцейського, бо їхнє загальне служіння якраз і полягає в докорах, чи то словами, чи кулаками. Думаю, що злодій або убивця також міг би скаржитися про ката: «Хотів би я, аби уряд і кат пішли собі до біса! Вони видають мене, виводять мене на світло, виявляють мою ганьбу на люди і вішають мене на шибениці! Якби не уряд і не кат, то я би й далі виглядав би наче побожний чоловік і міг би далі собі шахраювати та обманювати, займатися блудом і всякою іншою підлістю».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Немає коментарів: