Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 10 травня 2013 р.

Велика хартія вольностей

     Весь Новий Заповіт у всій його довжині та ширині, разом, звісно, із основою Старого Заповіту (Іс. 55:1 і далі; 61:1 і далі, Єр. 31:31-40, Єз. 36:24-37:14), є визволяючою Великою хартією вольностей (Ів. 8:31, 32, Дії 15, 2 Кор. 3:17, Гал. 2:4-5; 4:21-5:1), яка дарує, ґарантує і святкує свободу та гідність Церкви як Христової святої та обраної Нареченої.  Ця апостольсько-пророцька Конституція Церкви (Еф. 2:20) проголошує всіх християн братами і сестрами у Христі, а Його - їхнім єдиним Паном, Господом (Мт. 20:25-26; 23:8).  Він, Своєю чергою, править Своєю Церквою не безжалісною залізною палицею Закону (Пс. 2:9), а життєдайним Євангелієм Своєї благодаті (Мт. 11:28-30; 21:1-9, Ів. 1:14-17; 5:45; 10:1-16).  І якщо тут Він Сам "прийшов не на те, щоб служили Йому" (Мт. 20:28), наскільки ж більше повинні це робити Його слуги?  Христові служителі - не пани, а слуги Його отари в Євангелії (1 Кор. 4:1, 2 Кор. 4:5); вони не панують над Його Церквою, а доглядають Його Церкву і піклуються про неї у Його Ім'я (Ів. 21:15-18, 1 Тим. 3:5, 15, 1 Петр. 5:1-4). "Апостольська дорога полягає у цьому, - писав Св. Бернард із Клерво, - панування заборонено, дозволено прислуговування".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Немає коментарів: