Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 2 травня 2013 р.

Проповідь на Чистий Четвер

                         РЕАЛЬНЕ ПРИЧАСТЯ - РЕАЛЬНЕ ПРОЩЕННЯ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,  подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Це робіть на спомин про Мене!» Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде». Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б. Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено зі світом (1 Коринтян 11:23-32).

Божій Церкві … посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!    (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в деяких християнських церквах східної традиції є звичай у вечір Чистого Четверга запалювати свічки і потім, вийшовши з церковної служби, пересуватися вулицями з вогнем, символізуючи цим вчинком пошуки Христа.  У той вечір, який ми сьогодні згадуємо на службі Божій, чимало людей з Єрусалиму ішли зі смолоскипами до Гетсиманського саду.  На чолі процесії стояв Юда, відомий раніше, як один з апостолів Христа, а також відомий раніше, як скарбник апостольської спільноти.  В Євангелії від Івана ми читаємо, що Юда добре знав, де саме збираються Божий Син і Його учні. «Отож Юда», - написано, «узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та зі зброєю». Юда знав Христа в обличчя, Юда знав, де учні збираються, Юда знав про що вони говорять, але Юда не вірував у Христа – для Юди головним був світ та гроші, які цей світ пропонував. Тож Юда, позірний апостол-лицемір, стає на чолі процесії з ліхтарями та смолоскипами, яка вирушає на пошуки Христа.

За Юдою йде великий натовп людей, подібних до нього. Вони подібні до Юди насамперед своїм невірством і бажанням позбутися Христа, Який не відповідає їхнім уявленням про Месію. І Юда, і озброєний натовп, оснащений проти ночі ліхтарями та смолоскипами, прагнуть розшукати Христа на догоду своїм працедавцям, за якими стоїть уже не просто плоть і кров (а за плоттю усі вони нащадки віруючого Авраама), а стоїть за ними вже правитель темряви, духи злоби, які ненавидять людський рід і прагнуть навіки загубити будь-яку людину, що народжується на цей світ.  

До саду Гетсиманського підходить натовп, натовп не просвітлений Божим Словом, а натовп освітлений ліхтарями та смолоскипами, а веде цей натовп ніби-то Юда, а насправді диявол, який перед цим з вмоченим куском хліба, увійшов був у Юду і тепер цілковито контролював поведінку цього колишнього апостола та вів за собою усіх тих, що шукали Христа, аби Його заарештувати і вбити. І Юда, в якого увійшов диявол, і озброєний та освітлений натовп, який він вів за собою мали спільність в тому, що воліли довіряти не Божому Слову, а власному розумові, власній логіці, власному досвіду.

Врешті-решт, цього святого вечора і для нас є добра нагода задуматися, де ми перебували впродовж останнього року, місяця, тижня і дня, а також чому ми воліємо довіряти більше: Божому Слову чи власному розуму?  Божому Слову чи власній логіці?  Божому Слову чи власному досвіду?

Навряд чи людський розум, логіка та досвід могли би спонукати пастухів із полів біля Віфлеєму до того, аби вони йшли до стайні у Віфлеємі, аби там знайти Бога, загорнутого у пелюшки.  Їх туди спрямував Божий речник, ангел небесний. Так само як сьогодні чимало людей, подібно до Юди і веденого ним натовпу, спокушуються пониженим виглядом Христа. Так само й нині чимало людей спокушуються, коли чують Христові слова з нашого сьогоднішнього тексту і кажуть: «Христове тіло і кров у хлібі та вині? Та ви просто не розумієте Христа! Такого просто бути не може! Не може Христове тіло перебувати одночасно на небесах і по всіх церквах, що причащаються, та ще й клаптиках хліба і краплинах вина!»  Їм вторить диявол і каже: «Ваша правда!  Не може також Бог лежати сповитим на колінах Діви Марії і помирати на хресті».  Диявол аплодує логіці тих, що заперечують  присутність реальних Христових тіла та крові під виглядом хліба та вина у Святій Вечері, як аплодував він логіці Юди, який бачив у Христі не Сина Божого і не Царя над царями, а проповідника-невдаху, який сам наче проситься, аби продати його за 30 срібняків.

Проте нам немає ніякого діла до тієї логіки, до того розуму і до того досвіду.  Нас сьогодні до свого товариства, до своєї святої спільноти запрошує Господь Святий Дух, аби ми відійшли від мирського способу мислення, від грішної логіки і щиросердечно за свою істину сповідували настанову мудрого Соломона: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Пр. 3:5).  Сьогодні, у час, коли Юда веде переговори зі світом і його правителями, у цей же самий час вас, любі брати сестри, Господь Святий Дух запрошує приєднатися до тієї спільноти Одинадцятьох, що святкують Пасху разом зі своїм Господом.  

Власне про це й розповідає нам Апостол Павло: «Бо прийняв я від Господа, що й вам передав» - прийняв не від людей, а від Господа – каже наш любий Апостол. Те, що він звіщає далі є словами Христа, словами, які можуть бентежити і навіть видати виклик людському розумові, але попри це вони залишаються істинними через природу речника – Бога. Ці слова призначені не просто для Апостолів, але й для вас – каже Апостол.  Він передає їх нам, аби ми так само до них ставилися, як і Апостоли першого Чистого Четверга і як він сам, Апостол Павло, ставився до них у час написання свого листа.

І як чудово, що ці слова – істина, бо ці слова і все, що вони означають, несуть нам Божу любов, Боже милосердя, Боже прощення і вічне життя. Слова, які каже Христос, дуже однозначні.  Він промовляє їх чітко і в надзвичайно урочистий момент – незабаром Він піде до Гетсиманії, де розпочнуться Його страждання за гріхи світу.  Зараз – не час промовляти притчі. Зараз – не час для іронії або для порівнянь. Нині все має бути чітко як ніколи – до хресної жертви за провини людства, за наші провини, залишаються лічені години. Пора робити заповіт.

В комедіях часом із заповітами жартують.  Але події Чистого Четверга – не комедія, а запровадження Божого Заповіту з людьми. Якщо ми віруємо, що Христос – Бог, а Він – Бог, то й слова Його Заповіту слід сприймати так само серйозно, як і слова Його заповіту з Авраамом, та слова Його заповіту з Мойсеєм і вибраним народом. Заповіт – не жарти, а згусток правди, речей, які є істинні в час укладання, істинність яких підтверджується кров’ю і змінити які ніхто не має права.

Отже, «Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,  подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Це робіть на спомин про Мене!» Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»

Господь дає Своїм учням хліб і каже, що це – Його тіло, яке ламається за них.  Так само Він бере чашу і каже, що ця чаша – Новий Заповіт у Його крові. Його учні їдять хліб, а з хлібом їдять Його тіло на прощення їхніх гріхів.  Так само учні пють з чаші вино, а під виглядом вина вони пють Христову кров – теж на прощення гріхів, на спомин про Христа, про Його хресну жертву, яка ось-ось має бути принесена на Голгофі.   Споживаючи Христові тіло та кров, Апостоли стають причасниками та учасниками Нового Заповіту – обітниці про прощення гріхів заради Христа, обітниці про вічне життя в Божому Царстві заради Божого Сина, Який іде на смерть за їхні гріхи і Який воскресне на третій день по смерті на Голгофі.

Але ця Вечеря, каже нам сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла, не призначалася лише для того, аби її споживали лише один раз. Апостол каже, що ця Вечеря дана для всіх віруючих, незважаючи на те місце, де вони живуть і незважаючи на століття в якому вони проживають.  Слова, які ми чуємо сьогодні, записані в листі Апостола до християнської громади в європейському, грецькому Коринті.  Слова ці стосуються і вас, любі брати та сестри, в європейському, українському Києві.

Господь так само, як і Своїм учням, дає цього вечора вам Своє святе і правдиве тіло під виглядом хліба на прощення ваших гріхів.  Так само у вині Він дає вам пити Свою святу і правдиву кров, яку Він називає і яка через це є істинно кровю Нового Заповіту, яка несе вам прощення ваших гріхів і провин.  Коли хтось сповідує, що тут мова ведеться про символічне тіло та символічну кров, тоді символічним (тобто несправжнім) буде для них Христова жертва на Голгофі і символічним є їхнє прощення і так само чисто символічним буде їхнє вічне життя.

Ваше ж прощення, любі віруючі – реальне, реальне настільки наскільки реальним є Христове тіло, що пропонується вам у Святій Вечері і прибивається римськими цвяхами на Голгофський хрест.  Ваше вічне життя – настільки ж реальне, наскільки реальною є кров Ісуса Христа, яка спливає з Його ран хрестом і дається вам у вині цього вечора.  Щоразу, каже Господь Святий Дух, устами Апостола Павла, коли ви їсте хліб і пте чашу, ви звіщаєте Христову смерть за ваші гріхи.

Господь запрошує нас причащатися аж до часу Його повернення. Він хоче, аби ми перебували у спільноті з Ним настільки близькій, що мали би навіть фізичне запевнення про те, що наші гріхи прощені, про те, що Він стає з нами одним цілим, що Він замешкує всередині нас, несучи нам прощення гріхів, виправдання, світло і вічне життя.

В Україні чимало людей будуть сьогодні із запаленими свічками, наче розшукуючи Христа, Якого мають видати на хресні муки.  Чимало людей сьогодні будуть відкидати реальну присутність Христа, присутність правдивих тіла та крові Христа у Святій Вечері і шукатимуть сліди Христа десь у своєму серці, а то й у своїх емоціях і думках.  Ми ж знаємо де є Христос, бо ми Його маленька отара, Його любі учні, яким Він дає Себе сьогодні у Слові і в Таїнстві – у Святій Вечері, запрошуючи нам споживати Його правдиве тіло та пити Його правдиву кров гідно, у повній довірі до Його Слова, аби так само правдиво та реально отримати прощення гріхів і так само правдиво та реально воскреснути до вічного життя, коли Він повернеться у славі.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Немає коментарів: