Церква і дисципліна

Брак церковної дисципліни відбирає від нехристиянського світу значну частину сили церковного послання. Коли від явного грішника не вимагають розкаятися, то виникає ілюзія, що покаяння не є передумовою для спасенної віри. Коли церкві не вдається застосовувати дисципліну, то церква, відповідно, проповідує прощення без покаяння і виправдання, по якому не йде освячення. Як може церква взагалі проповідувати значиме прощення, якщо вона не проповідує покаяння?  Як може вона взагалі приймати сповідування віри, яке не супроводжується скиданням гріха і зодяганням діл праведності? (Див. Еефесян 4:22-24; 2 Коринтян 5:17; Якова 2:18, 26; 1 Івана 3:3-10).  Справді, для церкви приймати сповідування віри від грішника, а з ним  і його членство в церкві, і водночас дозволяти йому залишатися в неприборканих гріхах – означає посилати світові найбільш заплутане і навіть фальшиве послання про гріх і благодать.

Артур Клемент, Помічники пастиря: довідник для церковних старійшин або дияконів