Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 3 травня 2015 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня

                           
      ВЕЛИКИЙ ПЕРВОСВЯЩЕНИК
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.  Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать (Євреїв 4:14-16).

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, коли  Скот Карпентер, один з перших американських астронавтів, повернувся з польоту в космос, його вшановували найвищі особи Америки.  Якраз посеред церемонії вшановування, його чотирирічна донька, Кендес, потягла за його рукав.  Вона хотіла показати своєму татові свій лікоть, бо коли він був у космосі вона його подряпала.

Що ж зробив астронавт? Він повернувся до неї, і взяв її на руки та почав уважно розглядати подряпаний лікоть. Подряпаний лікоть був важливий для його дитини.  Отже він був важливий і для нього.  Для батьків завжди важливі їхні діти, їхні успіхи і їхні невдачі, їхні досягнення і їхні біди.  Справжній батько і справжня мати завжди піклуються про своїх дітей, бажають їм добра і готові прийти їм на допомогу.  І, як це ми знаємо зі щоденного досвіду, роблять це найчастіше для тих, хто найслабший: хто ще лежить у пелюшках, не може ходити і не може самостійно взяти собі їжу. Але навіть тоді, коли діти виростають, вони залишаються для своїх батьків дітьми.

І не грає ролі, який батько або мати – такі як астронавт, що отримує загальнонаціональні почесті від уряду наймогутнішої країни світу, а чи звичайний селянин або селянка, про існування яких не здогадується навіть районна влада – добрі батьки однаково люблять своїх дітей і про них піклуються. Подібне, але ще з більшою любовю, має ставлення до нас наш Отець Небесний. Він любить Своїх дітей. Він завжди хоче прийти нам на допомогу. Він хоче, аби ми з Ним спілкувалися, аби ми до Нього зверталися.

Сьогодні Господь Святий Дух звертається до нас через автора Послання до євреїв із словами величезного підбадьорення.  Власне кажучи, на самому початку, ми чуємо підбадьорення триматися нашого сповідання – нашого сповідання віри. Причиною цього є наш Великий Первосвященик.  У часи Старого Заповіту віруючі євреї мали первосвящеників, які приносили Господу жертви від імені цілого народу. Ці первосвященики були звичайними людьми, походили із племені Левія і першим первосвящеником був Аарон, брат Мойсея.

Лише вони мали право заходити один раз на рік у Святеє Святих. Але навіть вони мусили приносити жертву за власні гріхи, бо ж були вони людьми звичайними, тобто грішними – такими як ви і я. Тобто, вони самі повинні були отримувати прощення. Такими були усі первосвященики, починаючи від Аарона і закінчуючи Кайяфою і Анною.

Але наш Первосвященик – Великий. Він не носив на собі усіх первосвященицьких регалій, приписаних через Мойсея Ааронові та його нащадкам.  Він – великий через іншу причину. Він, каже нам Писання сьогодні – небо перейшов! Він не мав потреби, перед тим, як зявлятися перед Богом у Святому Святих, приносити жертву за власні гріхи, бо Він є вічний Син Божий. Це Він перебував у Святому Святих, коли туди заходили первосвященики.  Це Йому вони сповідали гріхи народу і в Нього вони просили прощення, милосердя і благодаті. І це Він давав і прощення, і милосердя, і благодать.

Писання каже, що цей Великий Первосвященик – Ісус, Син Божий.  Він – не лише істинний і вічний Бог. Він також – істинна людина, народжена в часі, як написано: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал. 4:4, 5). Через це наш Великий Первосвященик – Богочоловік, Ісус Христос. Він небо перейшов, розпочавши Свою земну дорогу із утроби Діви Марії та Віфлеємських ясел.

Його дорога святого і досконалого життя, дорога повного виконання Закону Божого, пролягла через Юдею і Галілею, Самарію і Десятимістя, землі тирські і сидонські. Його дорога піднеслася на Голгофський хрест, на якому Він приніс Себе Самого у жертву досконалу за всі наші гріхи і провини. І Його дорога опустилася у новий гріб Йосипа з Ариматеї, з якого Він вийшов переможцем над гріхом і смертю Своєю і нашою, і звіщав перемогу в глибинах пекла усім непокірним духам, які відкидали наше ісповідання.  Він вознісся на небеса і сидить на престолі Божому, праворуч Отця, маючи всю повноту божественної влади.

Ті, що не тримаються нашого ісповідання не мають Ісуса Христа, як Великого Перовсященика, а мають Його як грізного Суддю.  Ми ж маємо Великого Первосященика. Ми маємо Христа, допоки в нас є це важливе ісповідання. А яке воно, це наше ісповідання? Триматися цього Великого Первосвященика Ісуса Христа, вірувати в Нього і покладати на Нього всі наші надії і все наше уповання.  Це ісповідання виключає будь-яке діло, яким би могли спастися. Це ісповідання знає, що спасеться лише той, хто вірує в Ісуса Христа.

Ісус – Великий Первосвященик!  Він – святий і досконалий, приніс Себе в жертву за нас, грішних. В Його Імя – ми прощені і виправдані.  Він воскрес із мертвих, аби не просто царювати, а бути нашим люблячим Царем над царями і залишатися нашим Великим Первосвящеником!

Сьогодні ми читаємо: «Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха». Наш Первосвященик, будучи всемогутнім Богом, залишається справжньою людиною.  Від початку Свого земного життя, наш Великий Первосвященик зазнавав бід, подібних до наших.  Щойно почувши про Його народження, один із наймогутніших правителів того часу, послав військо, аби воно Його вбило. 

Ісус був врятований втечею до Єгипту.  Ісус добре знає, що таке бути втікачем. Він добре знає, що таке бути біженцем. Ми регулярно зіштовхуємось із спокусами. Ісус теж зіштовхувався із спокусами. Одразу після Його Хрищення Ісус був поведений Духом у пустелю.  І там більше ніж місяць, упродовж 40 днів  Він постив. А в кінці Ісуса спокушував сам диявол, найбільш умілий спокусник.  Саме диявол був спокусив наших прабатьків до першого гріха, через який у світ увійшла смерть, а ми втратили рай.  Диявол не добився успіху.  Ісус не піддався на спокуси противника людського роду. Ісус дуже добре знає, що таке спокуси.

Ісуса несправедливо звинувачували та ганьбили. Про Ісуса багато пліткували і розпускали всякі огидні чутки.  Раз за разом Ісус спростовував злобу, що виливалася із грішних сердець через уста Його противників.  Ісус добре знає, що то означає – бути обмовленим. Ісус на Собі пізнав, що таке людські обмови, плітки та чутки.

Ісуса намагалися підставити і спіймати на слові.  Ісус ні на що не піддався.  Йому намагалися зло заподіяти грішні люди.  Але Ісус – святий.  Ісус переміг. Ісус дуже добре знає, що то таке, коли тебе намагаються підставити та спіймати на слові.   Ісуса зрадив Юда. Від Ісуса були відрікалися Його учні. Ісус дуже добре знає, що таке зрада і що таке відречення найближчих до тебе людей.

Ісус дуже добре знає, що таке біль, страждання і муки. Його били. На Його голову поклали терновий вінець. Ісуса розпяли. На Нього на хресті були покладені усі наші гріхи і на Нього вилився Божий гнів за всі наші переступи, за все наше зло. Ісус дуже добре знає, що таке помирати і що таке смерть. Він помирав і Він помер на хресті. Немає таких наших страждань, болю і навіть смертних мук, яких Ісус не розумів би. Бо все це Він переніс.  Бо Він, будучи Богом, далі залишається людиною за одним-єдиним винятком. Ісус був є і завжди буде без гріха.

Писання каже, що Ісус співчуває нам у наших слабостях. Це – велика втіха.  Ви, любі брати і сестри, що віруєте в Ісуса, не лише прощені та виправдані. Ісус також далі співчуває вам у ваших слабкостях. Мимоволі ви будете грішити, бо в плоті нашій живе гріх.  Диявол і його демони далі намагаються нас спокусити. І може бути так, що ми впадемо в спокусу.

Але – слава Богу!  Ми маємо Ісуса, нашого Великого Первосвященика, Який співчуває нашим слабкостям і прагне нашого спасіння!  Воскреслий Ісус хоче нам завжди прийти на поміч.  Через це написано сьогодні: «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать».  Коли астронавт Карпентер отримував найвище визнання на національному рівні, він над усе звернув увагу на подряпину на лікті своєї доньки та пошкодувати її. Коли нам щось болить, Ісус звертає увагу на наші болі, страждання і переживання. Він лине до нас і втішає нас.  Ісус нас шкодує.

Воскреслий Ісус втішає нас Своїм Словом. Воскреслий Ісус пригортає нас до Свого люблячого, святого Єства Своїми істинними тілом та кровю у хлібові та вині Святої Вечері. Нас автор Послання до євреїв, натхненний Господом Святим Духом, кличе, аби ми не соромилися і не боялися Христа, як грізного Суддю. Бо для віруючих воскреслий Ісус – люблячий Спаситель і Великий Первосвященик, Який заступається за нас перед Отцем і просить в Отця усякої для нас ласки та допомоги.

Через це, коли у нас є якийсь гріх або якась проблема, то Бог не хоче, аби ми залишалися з цим наодинці або приймали всі наші біди наче фатум. Зовсім ні. Господь хоче, аби ми приступали з відвагою, сміливо до престолу благодаті – до престолу Бога, Який нас любить не через те, що ми заслужили Його любов. Він нас любить через Христа, у Христі і заради Христа. Невіруючим біля цього престолу нічого робити. Бо там – грізний Суддя.

Але для віруючих, для вас, любі брати і сестри, що каєтеся у власних гріхах і надієтеся на Христа – престол небесний – істинний престол благодаті, престол люблячого і всемогутнього Бога.  Писання обіцяє нам, що ми там завжди знайдемо милість. Там завжди у Своїй любов Господь прийде нам на допомогу. Ця допомога завжди буде також вчасною. Ні на хвилю раніше, ні на хвилю пізніше, а саме тоді, коли вона для нас потрібна з найкращим для нас, з погляду Бога, результатом.


Так само вас, любі віруючі брати і сестри, Господь Святий Дух кличе звертатися до престолу благодаті, коли ви згрішили. Знову у Своїй невимовній любові, Бог обмиє ваші гріхи кровю Христовою і простить вас заради Христа вчасно і повністю, аби ви не залишалися у гріхові, а раділи прощенням і воскресінням, і життям вічним. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.

Немає коментарів: