неділю, 10 травня 2015 р.

Проповідь на 5-у неділю Великодня

           СПРАВДІ ВІЛЬНІ
                       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І сказав Він їм знову: «Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...» А юдеї казали: «Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: «Куди Я йду, туди ви прибути не можете?» І сказав Він до них: «Ви – від долу, Я – звисока, і ви – зо світу цього, Я – не з цього світу. Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах». А вони запитали Його: «Хто Ти такий?» І Ісус відказав їм: «Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас. Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув». Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм. Тож Ісус їм сказав: «Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби». Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.  Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?» Відповів їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні»  (Євангеліє від Св. Івана 8:21-36).

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, упродовж багатьох віків наш народ бореться за свободу. Ось і сьогоднішня війна на Донбасі – це лише один з проявів тієї боротьби, коли іноземні загарбники, вкотре зі сходу, намагаються відібрати від нас не лише незалежність нашої країни, але й основні людські свободи.  Адже саме з відстоювання цих свобод розпочалися були мирні протести в Києві восени 2013 року. Саме на бажання мати громадянські свободи відповів брутальною силою  і кулями по протестувальниках режим Януковича. Саме через бажання мати громадянські свободи і бути вільними людьми у незалежній країні інший кривавий режим – російський режим Путіна здійснив напад на нашу країну і донині веде військові дії на Донбасі.

Тиран завжди ненавидить вільних людей. Такою є його природа. Через це він готовий весь світ заливати потоками своєї брехні.  Через це він готовий вбивати всіх, хто любить свободу і хоч якось загрожує його тиранії чи послабленню кайданів, які він давно наклав на свій рідний народ і прагне закувати в них усі довколишні народи.

Саме через бажання залишатися вільними демократичні країни намагаються мати могутні армії та обднуються у військово-політичні союзи, аби не дати жодного шансу одній із тираній знищити свободу країни і свободу народу. Невипадково українські демократичні президенти проголошували курс на НАТО і наголошували на необхідності вступу в Північно-Атлантичний Альянс задля безпеки і свободи українського народу. Експерти стверджують, що якби Україна була в НАТО, то і Крим був би українським і на Донбас Росія не наважилася би сунути свої закривавлені невинною кровю руки.

Свободу треба цінувати. Навіть ту, яку маємо ми. Так само слід цінувати і поважати ту свободу, яку мають інші народи.  Ця свобода – недосконала. Вона – недосконала навіть у найдемократичнішій країні світу.  Адже все, що позначене гріхом, не може бути досконалим. Гріх ставить на все свою печатку – недосконалий, недосконала, недосконале. Той же, хто вважає, що він може мати досконалу політичну свободу в цьому світі, обманюється і відмовляється визнавати жахливий, невільницький наслідок гріха – гріха, який живе в нашій плоті і намагається над нами панувати.

Сьогодні наш євангельський текст теж говорить про свободу, про свободу істинну. Найбільша неволя, яку мають люди – гріх. І з цієї неволі не викупитися ні протестами, ні революціями, ні війнами – визвольними чи загарбницькими, ані ділами, ані багатством.  Гріх ставить нас під гнів Божий.  Кайдани гріха тягнуть усіх нерозкаяних до пекла навіки віків.  Істинна свобода є лише там, де немає гріха.  Істинна свобода лише в Тому, Хто немає гріха – в Богові, в Ісусі Христі.

Гріх настільки затьмарює наші очі, що самі по собі ми не бачимо Христа. Наші природні очі дивляться вниз на земне, на матеріальне. Саме про це говорить юдеям Ісус. Вони бачать Його чуда, їм подобається чудесна їжа, яку Він творить. Їм подобається те, що Він зцілює усіх хворих.  Їм подобається, що Він раптово зупиняє страшу бурю. Проте більшість з них прийшли саме по хліб, по здоровя, по сите і безтурботне життя. Саме в цього вони шукають в Бога. 

            Вони не вірують в Христа. Вони пропускають повз вуха Його проповідь, Його науку. Вони відкидають головне – Його Слово і через це вони не мають віри в Бога, єдиного їхнього Спасителя. Ось так можна бути дуже близько біля Христа, їсти хліб із Його рук, бути зціленим і врятованим Його всемогутнім Словом, але не вірувати в Нього. А час благодаті невпинно спливає. «Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...», – каже Господь Своїм одноплемінникам.

Їхні нащадки до цього часу шукають Христа, але помирають у гріхах, бо не ввірували в істинного Месію, Який був прийшов до них, але Якого вони відкинули, не увірувавши в Нього.  І ні їхнє багатство, ані сила їм не допомагають. Бо померти у своїх гріхах і потрапити навіки до вічних мук аду приречені всі, хто в Христа не вірує. Яку б високу не мала посаду людина, скільки би грошей вона не мала, якщо вона не вірує в Христа, то залишається внизу, а в кінці життя піде ще нижче – в самі глибини пекла.

«Хто Ти такий?» – питають невіруючі юдеї в Христа.  Хто Ти такий, що про таке говориш? Ти ж – не первосвященик із єрусалимського Храму, не книжник і не фарисей. Ісус дає чітку відповідь про те, що Його послання незмінне від самого початку.  Воно так само – істина.  Як істинним і незмінним є Його Отець. Послання Отця і послання Сина – однакове.

Але хто з невіруючих любить чути Боже Слово.  Хто із невіруючих любить, аби йому цитували те, що каже Бог у Своєму Слові? Вони воліли би зовсім залишатися без проповідників чистого Євангелія, як і юдеї, які не розуміють Ісуса. 

Проте віра – від слухання.  Цим юдеям дуже потрібне Слово Христове, як і потрібне воно сьогодні мільйонам українців. В нас, коли ми говоримо, а люди нас не розуміють, може виникнути бажання перестати говорити. Але не в Христа.  Христос не перестає говорити.  Він любить Свій народ. Він любить людство. Він хоче цілому людству і вам, любі брати і сестри – кожному з вас добра.  Через це Ісус не перестає промовляти до юдеїв. Ісус не перестає промовляти через Своїх проповідників до світу і до українського народу.

Господь далі говорить про те, розуміння в більшості з них зявиться лише після Його розпяття. «Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби», – каже Ісус.

Ісус був розпятий за наші гріхи, бо такою була воля Отця. Такою була висока і єдина оплата за наші провини перед Богом.  Ісус приносить Себе в жертву, бо це – єдиний спосіб обмити нас із наших страшних і потворних гріхів і розірвати кайдани, які тягнули нас до вічних мук пекла. Цього хоче Отець, Який хоче нас спасти і Який каже, що єдиний спосіб спасіння нас грішних – смерть Його любого, святого, Єдинородного Сина.  Син робить завжди те, що Отцеві до вподоби.  Святий Син Божий іде на хрест, аби викупити нас, грішних і нечистих, від гріха.

І ось Євангеліє творить віру.  «Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували».  Віра – від слухання. Віруючими стають через слухання.  Ісус не перестає проповідувати. І Його Слово приносить плід. «Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували».  Якби Він говорив те, що говорять багато сучасних проповідників: про те, як одужати, як розбагатіти або інші цьогосвітні речі, за Ним пішла би маса юдеїв, але ніхто би не увірував для спасіння.  Слово Христове творить віру, при чому віру не абияку, а віру спасенну – віру, що приносить спасіння.

«Я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...», – пише в листі до коринтян Христів учень і найбільший місіонер Християнської Церкви, Апостол Павло. Він проповідує Христа розпятого, як і Христос проповідує Своє розпяття за наші гріхи і за гріхи цілого світу. Це послання творить віру.

І навіть більше. «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» – каже Ісус тим євреям, що в Нього ввірували. Христове послання дає свободу. Христове послання – істина.  Істина робить вільними. Справді вільними. Вільними не в очах світу, а в Божих очах. Цій істині противиться плоть. «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?» – обурюються юдеї. Їхня гординя вже майже переконала їх, що вони вільний народ, а римляни над ними не панують.  Втім про римлян багато-хто згадає, коли хотітимуть Ісуса вбити.

Гріх викликає ілюзію свободи.  Але ілюзія та правда – дві різні речі. Навіть, якщо живеш у найвільнішій країні світу і має мільйони доларів на рахунку, але є рабом гріха, то така свобода – тимчасова ілюзія і вона розвіється, щойно душа покине тіло і осягне жахливу реальність пекла. І це настане дуже швидко. Ті, що дожили до глибокої старості швидкоплинність таких ілюзій зазвичай розуміють дуже добре.

Істина ж робить справді вільними навіть у фізичному рабстві і бідності. До того ж Слово Христове робить вільним назавжди, допоки ми зостаємося у цьому Слові, допоки ми віримо в Бога, допоки ми довіряємо Христові.  Людина може, як наші сьогоднішні юдеї увірувати на мить, а потім відійти від Слова Христового.  Таким чином не пізнається правда і не здобувається свобода.  Таким чином істина та свобода втрачаються.  Але де є Ісусове Слово, де є Його істинне тіло та кров, там є істина і там є справжня свобода і там ви – істинно вільні.

Ісус каже: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні».  Воскреслий Ісус завжди перебуває в домі – в Царстві Небесному.  Грішникам дається час благодаті – час нашого земного життя. Після смерті – цей час закінчено. Далі, коли немає каяття і віри в Христа – вічні муки в аду.   Бо без Христа до раю не пускають. Пускають лише з Христом і у Христі.

До раю, до вічного життя має вхід лише Божий Син і діти Божі, які стали такими, увірувавши в Нього і зоставшись у Його Слові – стали вільними від гріха. Справді вільними від гріха, від влади диявола, від смерті.  Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.


Немає коментарів: