Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 7 травня 2017 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня


ГОСПОДЬ ПРАЦЮЄ Й ДОСІ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: «Хочеш бути здоровим?» Відповів Йому хворий: «Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить». Говорить до нього Ісус: «Уставай, візьми ложе своє та й ходи!» І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї вздоровленому: «Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого». А він відповів їм: «Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: «Візьми ложе своє та й ходи». А вони запитали його: «Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: «Візьми ложе своє та й ходи?» Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!»  Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. А Ісус відповів їм: «Отець Мій працює аж досі, – працюю і Я». І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним (Євангеліє від Св. Івана 5:1-16).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  ми часто даємо назви різним місцям, закладаючи в них символіку, яка має промовляти не лише до нас, але й до інших людей і нагадувати їм про важливі речі.  Недаремно в нашій країні за останні сто років так часто мінялися не лише назви вулиць, але навіть назви цілих міст.

Коли до влади прийшли безбожні комуністи, то вони масу міст і сіл перейменували на честь своїх найбільш одіозних однопартійців. Як відлуння кривавої, богохульної і людожерської епохи в нас поз’являлися міста Дніпропетровськ, Кіровоград, Дніпродзержинськ, Оджонікідзе і навіть Сталіно, що пізніше було перейменоване в Донецьк.

Чудом можна було вважати ті міста і села, на які я натрапляв на Миколаївщині: Вознесенськ, Троїцьке і Благодатне. Навіть сама назва Миколаїв зуміла зберегти в собі назву Св. Миколая, славетного єпископа, благодійника і ревнителя доктрини про божественність Ісуса Христа. Не випадково сьогодні український народ хоче позбутися комуністичних назв і на місці назви Дніпропетровськ ми тепер маємо просту назву Дніпро, на місці назви Кіровоград – Кропивницький, на місці назви Дніпродзержинск – Кам’янське, а на місці назви Орджонікідзе – стару і християнську назву Покров.

Сьогоднішня наша оповідь з Євангелія згадує на самому початку три назви та одне ім’я: Найперша назва – Єрусалим – місто - основа миру, столиця Юдеї – місто, яке Бог визначив на місце розташування свого храму. Саме Єрусалим Син Божий оплакував після того, як місто вітало його вхід і перед тим, як воно вимагало його смерті. «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!» (Лк. 13:34, 35).

Друга назва – назва брами – Овеча, через яку очевидно, колись заводили до міста овечок. І третє місце, довкола якого розгортається центр нашої оповіді – купальня, яка називається «Віфесда». Віфесда означає «дім милосердя».

Але як часто назви, які дають люди, відповідають дійсності? Бог справді виявляв милосердя до недужих, які були збиралися довкола купальні. Купальня мала пять ґанків, на яких були зібрані різні недужі. Ми читаємо, що там «лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено».

Вода порушувалася не людиною. Всі люди, що мали таке розмаїття недуг, чекали на сходження Ангела Господнього, який періодично заходив у воду. І щойно таке відбувалося, щойно вода починала рухатися, щойно люди помічали чудо на воді, як починався рух до води і у воду. Хто перший потрапляв у воду такої миті, той зцілювався. Незважаючи на те, якою важкою була хвороба – вона минала. Незважаючи на те скільки років вона тривала, Боже милосердя одразу клало їй край.

Бог Своє милосердя виявляв. На відміну від людей. В нашій грішній природі живе неперевершений егоїст, який хоче все і винятково лише для самого себе. Біля цієї купальні був чоловік, який хворів вже не рік і не два, і навіть не одне десятиліття. Тридцять вісім років цей чоловік не міг піднятися і лише сподівався на чудо Боже, але почав втрачати надію. Бо хоча й Бог виявляв милосердя і зцілював кожного, хто потрапляв у порушену ангелом воду, люди не поспішали виявляти милосердя одне до одного. Тут кожен був сам за себе. І більші мав шанси той, хто мав ще й помічників з друзів або родини.

Наш хворий не мав нікого. Шансів потрапити у воду в нього практично не було. Від людей милосердя чекати йому не доводилось. Але ось біля Овечої брами зявляється Боже Ягня, Ісус Христос. Він бачить нещасного чоловіка. Він знає про його проблеми. Він знає про його біду. І ставить дуже просте питання: «Хочеш бути здоровим?»

Ну, хто ж не хоче бути здоровим? Але наш чоловік не знає хто перед ним стоїть. Він зараз не може уявити, що перед ним стоїть не просто істинна людина, але й істинний Бог. Через це відповідь його – ще й скарга і на власну самотність, і на байдужість довколишніх людей, які дбають тільки про себе, і надія, що може Ісус змилується над ним і всадить його до купальні саме тоді, коли в неї сходить ангел Господній.

Безнадійно хворий, безнадійно безпомічний, безнадійно самотній чоловік ще не розуміє, Хто саме до нього промовляє. А перед ним стоїть Той, Хто віддає накази ангелам сходити і порушувати воду. Перед ним стоїть істинне Милосердя – милосердний Бог і Господь. І Він знову каже дуже просте речення: «Уставай, візьми ложе своє та й ходи!»

Наказ Христа складається лише з трьох наказів.  Перший стосується хвороби. Господь кладе їй край. Він зцілює безнадійно хворого. Зцілює одразу. Зцілює повністю. Через це чоловік повинен встати.  Час для лежання минув.

Другий наказ стосується його ложа. Він повинен його взяти, аби всі бачили, що сталося і звернули на це увагу. Третій наказ стосується того, аби свідчити всім про своє чудесне зцілення і потім отримати четвертий наказ від Цілителя – Христа.

В житті нашого хворого миттєво настає чудесна зміна. Євангеліє каже нам, що «зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив». Одним словом Христовим відбулося зцілення. В домі милосердя виявилося милосердя від Бога.

Але що тепер роблять люди?  Невже їм назва «Дім милосердя» ні про що не свідчить? Невже вона ні про що їм не нагадує і ні до чого їх не кличе?  Як часто ми даємо гарні назви, а потім забуваємось, що ми дали не лише гарну назву, але й що нам дана чудесна назва – християни?!

В «Домі милосердя» і біля нього не видно великої радості через зцілення хворого брата. Не чути радісних співів і прославлення Господа Бога.  Не чути підбадьорення іти до храму і славити там Ім’я Боже, і приносити жертву хвали. Натомість чути обурення і нарікання: ««Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого».  А коли зцілений чоловік зазначає, що такий наказ він отримав від невідомого, то вони готові свої нарікання і свої обурення спрямувати проти того невідомого.

Тим часом Ісус знаходить нашого зціленого і щасливого чоловіка в домі Отця Свого. І застерігає його від кроку, який настільки властивий нам, коли ми каємось, отримуємо прощення гріхів і визволення від якоїсь біди, яка нас мучила. Ісус каже цьому чоловікові: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!» Через гріх він був хворий і гріх хоче знову над ним панувати, аби загубити і тіло, й душу. Ісус же хоче, аби він не страждав, а радів життям і тут, і у вічності.

«Не гріши ж уже більше» – каже й нам Господь. Він наче промовляє: «Я викупив тебе від рабства гріха, диявола і смерті Моєю святою і дорогоцінною кров’ю. Я помер за тебе на хресті.  Я воскрес і живу, і царюю, аби ти не був рабом гріха, а моїм слугою – вільним від гріха і смерті. Радій викупленням, радій прощенням, радій грядущим воскресінням, радій вічним життям, яке ти вже маєш в Моє Ім’я в Царстві Божому. А Я незабаром повернуся у славі і виявлю найвеличнішу з усіх милостей, воскресивши тебе з мертвих і забравши тебе до Мого святого Царства. Тож нині і завжди пануй над гріхом, бо він – дуже підступний і лукавий, бо хоче тобі зла і тут, і у вічності. А Я хочу тобі добра. І ти маєш підтвердження – Мій хрест і Мій порожній гріб – свідоцтво твого прощення і гарантія твого вічного життя зі Мною».

Але така мова не подобається тим, хто не потребує милості Божої і сам не може її виявляти. Вони атакують Сина Божого. Вони не дякують Йому за милість. Вони обвинувачують Його в порушенні заповіді про суботу. Не маючи віри в Бога, а маючи само-праведність і не потребуючи Божого милосердя, вони не розуміють, що таке милосердя і «що то є: «Милости хочу, а не жертви» (Мт. 12:7).

А коли Господь пояснює, що Він працює щодня, як і Отець, тобто, що Він милість виявляє щодня, як і Отець, вони розуміють, про що Він каже.  «І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».

Світ послання Сина Божого гніває і світ за це хоче Його вбити. А ми, любі брати і сестри радіймо. Адже ми названі на честь Христа. Ми – християни. Ми охрищені у Його Імя. Ми зодягнені у Його праведність. І Син Божий, наш люблячий Господь до нас виявляє милість щодня.  Сьогодні Він проголошує нам прощення. Сьогодні Він утішає нас Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Євхаристії.

Сьогодні Він нас запевнює про Свою любов, як і Отець, Який посилає Свого Сина саме з цією метою – подолати наш гріх, нашу смерть і визволити нас від влади диявола. І бути весь час з нами. І працювати нині і кожного дня нам на користь, виявляючи нам Свою безмежну милість і роблячи Свою перемогу над гріхом, дияволом і смертю нашою. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.

Немає коментарів: