Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 30 травня 2017 р.

Гріхи святих


Гріхи, які залишаються у святих, – це різноманітні злі нахили, пожадливості і бажання, які природні для людини, але суперечать Закону Божому. Святі, як і інші люди, усвідомлюють ці гріхи, але з такою різницею: вони не дозволяють, аби їх вони долали і щоб гріхи творили, що собі хочуть. Святі не коряться гріхам, а чинять таким гріхам опір і, як Павло тут це пояснює, вони постійно від таких гріхів очищуються. Відповідно до Павла, гріхи святих – ті гріхи, які вони відкидають. Ті ж, що коряться своїм пожадливостям, цього не роблять, а дають волю плоті і гріхові всупереч протестам їхнього власного сумління.

Ті ж, що чинять опір своїм грішним пожадливостям, зберігають віру і чисте сумління – неможливі речі для тих, кому не вдається чинити опір гріхові і тим, які чинять наругу над власним сумлінням і долають свою віру. Якщо ви триваєте в тому, що є зло, незважаючи на голос сумління, то ви не можете промовляти, ані вірувати, що маєте Божу ласку. Тож християни обов’язково повинні не коритися грішним пожадливостям.

Святий Дух дається саме з метою чинити опір гріхові та не давати йому волі. Павло каже (Гал. 5:17): «Тіло бажає противного духові, а дух – противного тілу… щоб ви чинили не те, чого хочете». І знову (Рим. 8:13): «Коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити». А також (Рим. 6:12): «Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей».

«Бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений».

Мартін Лютер, З проповіді на Великодню неділю

Немає коментарів: