неділя, 27 січня 2019 р.

Проповідь на 3-ю неділю по Богоявленні



ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не величайтеся, але наслідуйте слухняних; «не вважайте за мудрих себе!» Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!  (Римлян 12:16б-21).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Південній Африці ворогували двоє чоловіків. Вони стежили один за одним і шукали нагоди, як один одному помститися. І ось один чоловік зауважив був якогось дня, як маленька донька його ворога в лісі сама збирала ягоди. Він схопив її, відрубав їй обидві руки і радісно закричав: «Я помстився!» А потім відпустив її додому.

Минуло багато років. Дівчинка виросла і стала жінкою. Разом із батьком вона переїхала жити в інше місце. Одного дня сивий жебрак підійшов до її дверей і попросив у неї поїсти. Вона одразу впізнала в ньому батькового ворога, який так жорстоко її був скалічив. Вона зайшла в свою хатину, і доручила своєму слузі винести жебракові хліба  і молока. Вийшовши разом із слугою надвір, вона спостерігала, як жадібно той жебрак поглинав подаровану йому їжу. Коли ж він наситився, то вона скинула одежину, яка покривала обрубки її рук і промовила до нього: «Тепер і я помстилася».

Нашій церкві теж помстилися наші сусіди-сумновідомі забудовники. Рук вони нікому поки що не відрубували. Вони відрубали нашій церкві трубу, яка цілком законно зєднувала нас із водогоном у помсту за те, що ми відмовились поступатись землею, що належить Церкві. Вони вирішили зробити так, щоб у церкві не було води. Чому так роблять люди, яким церква стільки разів йшла на поступки в різних питаннях? Очевидно, що відповідь слід шукати у серцях тих людей, що ухвалюють такі рішення. Адже так діють плотські, мирські,  невіруючі люди. І саме від такої злої поведінки застерігає нас сьогодні вустами Апостола Павла Господь Святий Дух. Бог кличе нас не надиматись і не величатись.

Наш традиційний переклад тексту із Писання починається сьогодні зі слів: «Не величайтеся!» Проте тут кращий переклад о. Івана Хоменка, який каже: «Про високе не мудруйте», тобто не намагайтеся виставити себе мудрішими від Бога, і не пробуйте розгадати чи витлумачити на свій власний лад Його таємниці щодо спасіння, які Він вам не виявив. Натомість, як далі перекладає о. Хоменко: «до покірного схиляйтесь». 

Сьогодні багато проповідників і навіть церков відкидають ці слова, що дані Святим Духом. І беруться навіть перекроювати Біблію. Відкидати з неї те, що не подобається або суперечить їхнім уявленням про Бога і Церкву та вкладати в уста Бога те, що Господь ніколи не промовляв. 

Скільки за останні десятиліття ми побачили відверто богохульних речей, що відбувалися у різних колись християнських спільнотах: від визнання еволюції, до висвячення жінок, до підтримки абортів, до вінчання гомосексуалістів. Це – прямий шлях до єресі, до відпадання від Христа, і відповідно – до вічної погибелі.

Натомість Апостол кличе нас «схилятися до покірного», до обявленого Слова Божого, до визнання того, що ми всі згрішили і позбавлені Божої слави, але виправдовуємось дарма з Божої благодаті, через віру в Ісуса Христа. І приймати Боже Слово у покорі так, як його приймали усі вірні Богові люди. 

Ця Апостольська настанова дуже актуальна в наш час, у вік, який ще називають інформаційним віком, коли навіть телефони перетворились на невпинне джерело інформації. «Не вважайте за мудрих себе», каже Апостол. «Завжди дивіться на все з позицій Писання і Сповідання Церкви – сповідання, яке вистраждане і викладене віруючими людьми в епоху криз, подібних до тих, з якими в цьому світі зіштовхуємось ми.  Вважайте себе за простих слуг Божих, яким добре з простими, але віруючими людьми, аніж із академіками, які глузують з Бога і з Його Слова. 

Ми ж знімаймо капелюхи перед Божим Словом, і визнаваймо його за повну істину, як і Господь молиться за нас до Отця, промовляючи: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда» (Ів. 17:17). І це Слово навчає нас не платити нікому злом за зло. Діти світу цього зазвичай реагують злом на зло. Гріх, який живе у нашій плоті, завжди буде пориватися до зла і до зла провокувати нас. Але Господь Святий Дух каже, аби ми так не робили.

Ви – Божі діти. Ви ще у світі живете, але світові більше не належите. Колись ви були такими самими рабами диявола, як і діти світу. Але тепер, як каже Апостол Петро «ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10).

            Ісус Христос, Божий Син узяв усі ваші гріхи на Себе і очистив їх, усі до одного, Своєю невинною, святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер за кожного з вас. В Його Імя ви прощені і в Імя Христа воскреслого ви виправдані. Тепер ви – Божі діти. 

У вас живе Святий Дух. Ваше тіло – храм Духа Святого. У вас живе Христос. А Він злом за зло не відплачує. Апостол Петро так нам проповідує: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.» (1 Петр. 2:20-25).

«Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» – молився наш Господь за тих, хто прибив Його до хреста (Лк. 23:34). І подібна молитва здіймається з уст дитини Божої, в якій живе Христос.  «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» – молиться диякон Степан, коли невіруючі юдеї укаменовують цього вірного слугу Божого за його євангельську проповідь (Дії 7:60).  

            Свого часу, ще за земного служіння Господа, коли одне самарянське село відмовилося приймати Сина Божого на ночівлю, то розгнівані Апостоли Іван і Яків, звернулися до Господа з пропозицією: «Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив». Вони пропонували стандартну для світу операцію – відплату злом за зло. Але Господь їм відповів: «Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» І пішли вони в інше село» – читаємо ми далі (Лк. 9:54-56).

«Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!» – каже Апостол. Дбайте про добре, любі брати і сестри. Господь дбає про наше добре. Він дбає про добре всіх людей і бажає їм найвищого добра. Як написано в 1 Посланні Апостола Павла до Тимофія, Бог: «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (2:4). Наш Бог не бажає нікому зла. А ми – Його діти. Тож і ми не бажаймо зла.

Та не просто не бажаймо, але й дбаймо про добро для всіх людей. Всі Заповіді Божі кличуть нас не просто не чинити зла, але й робити добро для наших ближніх. Згадаймо, як витлумачує, наприклад, 7-у Заповідь доктор Лютер: «Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати йому захищати його власність та поліпшувати справу (щоб його засоби для життя зберігалися, а його стан поліпшувався». Всі Заповіді дані нам люблячим Богом, аби не лише нас застерігати Його віруючих дітей від гріха, але й спрямовувати до справжніх добрих діл – до чинення добра всім людям.

Господь чинить нам добро весь час. Він щодня прощає нам усі наші гріхи. Він потішає нас. Він покріплює нас Своїм Словом.  Він зміцнює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Він живе в нас і діє через нас на добро іншим людям, і віруючим, і невіруючим. І навіть тим, хто хотів би відрубати нам руки, аби задовольнити власне почуття помсти.

Він також кличе нас, аби ми мали мир з усіма людьми, щоправда лише тоді, коли це залежить від нас. Іншими словами, ми не повинні починати ніяких суперечок і судів, і такого подібного, поки не почнуть нападати на нас першими. А особливо це стосується, коли атакують Церкву або Христа. Тоді, як казав один богослов, християнин має перетворюватися на рицаря, який озброєний у бойовий одяг від Христа (Еф. 6) і готовий захищати Свого Господа, Його Євангеліє, правду і права до останку.

Ми – мирні люди і ми любимо мир, бо наш Господь – Князь Миру (Іс. 9:5), але якщо плотські чи мирські люди починають боротьбу, то це вже не залежить від нас і ми змушені захищатися – захищатися, як діти Божі, але захищатися. Проте наш захист не повинен переходити межі і перетворюватись на помсту – як це, наприклад, зробили нам наші сусіди. Спочатку спробували відібрати частину нашої землі, а коли ми почали захищатися, то вирішили нам помститися, незаконно відрізавши церкву від водогону. Так діти Божі не роблять.

Господь каже, аби ми не мстились. «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Коли наш Спаситель Христос повернеться у славі, тоді буде воскресіння усіх мертвих, і буде Останній Суд, на якому усіх вас, любі віруючі брати і сестри, буде запрошено увійти в Царство Небесне, а над невіруючими буде суд, на всіх, хто відкидав Христа і чинив зло буде вилито гнів Божий і всі вони будуть вкинуті на вічні муки до аду. 

Божий гнів, звісно, перебуває над невіруючими і нині. І якщо Господь інколи допускає страждання, а то й загибель Своїх дітей у цьому світі, аби їх вітати в Своєму Царстві, то коли гине невіруючий і противник Божий, то він зіштовхується із Божим святим гнівом, із Божою помстою, помстою справедливою і заслуженою. 

А ми – не Бог. Ми – Його діти. Ми колись були теж темрявою, а тепер ми пробуваємо у світлі та є священство Царське і наш поклик – робити добро усім людям, навіть тим, хто чинить нам зло. Господь Ісус Христос – досконале та істинне Добро. Він Собою Самим подолав наше найбільше зло – гріх, і владу диявола, і саму смерть.

І нас Він кличе, аби наше зло долали добром. Сьогодні Він вчить нас, як вести наших ворогів до покаяння: «Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» Бо ви – Христові!  Заради Нього. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

Немає коментарів: