ХРИСТОС – У ДОМІ СВОГО ОТЦЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
А батьки Його
щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав Він дванадцять років,
вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались
вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати
Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й
шукали Його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед
учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися
розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати
сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із
журбою шукали Тебе».. А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не
знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Та не зрозуміли
вони того слова, що Він їм говорив. І
пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його
зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю,
у Бога й людей (Євангеліє від Св. Луки 2:41-52).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать
вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, минулого
тижня, коли я їхав у тролейбусі, в ньому з якихось причин стався збій системи
оголошень зупинок. Там, де була зупинка «Метро «Університет» було оголошення
про те, що це – зупинка «Академія адвокатури». А там, де вже була зупинка «Парк
Шевченка», було оголошено, що ми під’їхали поки що лише до зупинки «Метро «Університет». Киян і тих
гостів міста, які добре знають Київ, такі оголошення з пантелику збити не
могли. А ось для тих людей, що наше місто знають погано вони могли б створити
певні незручності і привести навіть до неприємностей. Ти хочеш вийти на зупинці
«Метро «Університет», але через збій у системі, ти виходиш біля парку Шевченка
і не можеш зрозуміти, де ти є, розпитуєш у перехожих, і вже потім якось
вертаєшся до потрібної тобі зупинки.
Нам важливо знати, де що
знаходиться. Тим більше нам важливо знати, де Бог і де наше спасіння. Надто
часто велика кількість різних духовних учителів кличуть нас шукати Христа не
там, де Його слід шукати. І замість благодатної і благословенної спільноти з
люблячим Богом, ми починаємо духовні блукання, сповнені журби і різних тяжких
марев.
Хто винен у тому, що стільки
людей не знають Христа, хоча й називають себе християнами і були охрищені ще
немовлятками, і долучені до Христового Царства через це чудесне Таїнство? Чи не
провина це тих, кого Бог покликав проповідувати Христа, і живити Христом Його
людей? І чи це не наша провина також, коли ми не шукаємо Христа, там де Він
сказав нам Його шукати?
Сьогодні Євангеліє нас переносить
до Єрусалиму на свято Пасхи. То була чудова пора. Маси віруючих юдеїв ішли до
Єрусалиму, аби там поклонитися Богові, Який визволив їх із рабства у Єгипті,
дав їм Обіцяний Край і обіцяв їм Месію-Христа, Спасителя. Євреї мали згадувати
про те, як кров ягняти і споживання
ягняти у першу Пасху позначило їх, як дітей Божих і їхні доми смерть не
вразила. А у всі інші доми, не позначені пасхальним ягням, зазнали смерті
перворідних.
Єгипет отримав горе, а Ізраїль
отримав свободу і вихід у Обіцяний Край. Святкувати Пасху із жертовним ягням
Господь заповів лише в одному місці – в Єрусалимі. Там був храм Господній. На
Пасху туди сходились буквально ріки паломників. В Біблії є ціла добірка
Псалмів, які називаються піснями паломників. Один з них лунає так: «Я радів, як
казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх,
Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять
племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому
дякувати!» (121:1-4)
Коли Ісусові було дванадцять
років, каже нам євангеліст Лука, Йосип і Марія разом із Ісусом «за звичаєм на
свято пішли». В них такий був звичай, написано. Іншими словами, вони це робили
завжди. Вони були вірні Господу і Його Слову.
І ось, після такого радісного
святкування Пасхи, після того, як Божий народ утішився і покріпився пророцтвами
про грядуще Ягня Боже, «як дні ж свята
скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та
мати Його не знали того».
Це не був якийсь батьківський
недогляд. Як ми чуємо Марія і Йосип «думали, що Він із подорожніми йде». Очевидно,
так бувало не раз. Хлопчик Ісус приятелював з іншими дітьми, яких знали Йосип і
Марія, і вони, бувало не бачили Ісуса цілий день, і не хвилювались. Адже вони
піднімалися великим, дружнім натовпом і до Єрусалиму, і сходили такою самою
велелюдною рікою з Єрусалиму. Всі знали всіх, всі про всіх піклувалися, всі
усім допомагали. Діти перебували у безпеці, де б вони в цю мить і з ким би вони
в цю мить не йшли.
Але ближче до вечора всі
сходились до сім’ї. Тож Йосип
і Марія були впевнені, що Ісус ось-ось повернеться. Але коли Ісус не з’являвся, то вони «стали шукати
Його поміж родичами та знайомими». Проте серед родичів і знайомих Ісуса вони не
знайшли.
Ось так, буває, робимо і ми. Коли
нам раптом потрібен Ісус, ми біжимо до тих, хто Його знає. Ми можемо звертатися
до отців Церкви, які жили за багато століть до нас. Ми можемо звертатись до
святих, учителів і мучеників. Але Ісуса ми там знайти не можемо. Ми витрачаємо
час і зусилля. Ми починаємо вельми журитися і занепадати на духові, бо насправді
Ісуса не бачимо, не чуємо Його і Його не торкаємось.
Євангеліє каже нам, що Йосип і
Марія Христа «не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його». Перша
спроба не вдалася. Його немає серед родичів і серед знайомих. Як краялося серце
Діви Марії, коли вони не могли знайти Ісуса!
Як журився Йосип! Які жахливі думки могли заповнювати їхній розум – одна
гірша від іншої. Напевно, що вони картали себе, що Бог доручив їм таку велику
місію, а вони виявилися такими поганими батьками та опікунами!
Ісус – рідне Дитя Марії. Йосип –
опікун воплоченого Сина Божого. А ще диявол міг би через своїх бісів і земних
своїх рабів картати їх за недогляд і спрямовувати їх від одного місця до
іншого. Бо вони весь другий день провели в пошуках Ісуса і ходили Єрусалимом.
Вони, очевидно, заходили знову до знайомих, до місць, де вони зупинялися, до
визначних та історичних місць, де відбувалися всякі цікаві події.
Так буває і з нами. Ми шукаємо
Христа нібито в Церкві. Але хтось дуже хоче поїхати в якийсь монастир. Комусь
дуже хочеться побачити якусь ікону і помолитися до неї. Хтось хотів би спуститися в печери і побачити
мощі святих, а то й попросити в них заступництва перед Христом.
Але вони нічого вдіяти не можуть.
Як Марія і Йосип бігають безпорадно цілим Єрусалимом і Христа ніде не
знаходять, так і маси народу в наші дні блукають багатьма церквами, ходять
храмами, монастирями і печерами, а Христа не знаходять. Бо шукають Христа не
там, де слід. Не там, де сказав Бог треба Його шукати.
Лише «третього дня відшукали у
храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх». Учителі
і проповідники думали, що то вони екзаменують юдейського хлопчика. Насправді,
вони складали іспит перед Богом і чули перші Христові проповіді. І «усі.., хто
слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». Перед ними стояв Ісус «в
Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Ці скарби вони
через двадцять один рік відкинуть і засудять.
Коли Марія і Йосип «Його
вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив
нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе». Божа Мати докоряє своєму
Синові. І робить вона це чисто по-людськи, чекаючи від Ісуса вибачень, як і
буває, деякі християни докоряють Ісусові. Мовляв, ми і до того святого
молилися, і до тих мощей та ікон прикладалися, і на прощі ходили та їздили, а
Тебе не чути і не бачити. І, думають, що Господь їм щось винен.
Блаженній і ображеній Матері Син
Божий відповідає: ««Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені
бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» «Навіщо було шукати Мене серед родичів
і знайомих?» – наче каже Христос. «Навіщо було обходити весь Єрусалим? Ви ж знаєте, Хто Я і де Я маю бути. Ви ж
знаєте, Хто Мій Отець і де Його дім. Ви ж прийшли до Єрусалиму на Пасху. Ви прийшли
на Пасху до храму, бо така заповідь Мого Отця».
«Не шукайте Мене поза Словом і
поза Таїнствами», – наче каже нам Господь Христос сьогодні. В Євангелії від Івана Він каже: «Як у слові
Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а
правда вас вільними зробить!» (8:31, 32).
Нас можуть плоть, диявол і світ спонукати бігти до родичів і знайомих –
до отців Церкви і святих; бігати Єрусалимом – християнськими святинями, аби
лишень ми не шукали Христа там, де Христос обіцяв бути і там, звідки долинув
Його благодатний голос, коли Він нас покликав у час нашого Хрищення – у Його
Слові і Таїнстві.
Як дивно і як мудро Господь усе
вчинив! Який Він доступний і як легко Його можна знайти тим, кого Він знайшов
першим і в кому Він створив спасенну віру! Не треба йти на край світу чи
звертатися до тих, хто Христа знайти не допоможе. Звертайтеся безпосередньо до
Христа! Почуйте Його любляче Слово, в
якому Він проголошує всім, вам, розкаяним грішникам, що шукаєте Христа
милостивого – прощення усіх ваших гріхів і провин.
Христос справді посеред Своїх
віруючих у Його благодаті, божественній невимовній любові до кожного з вас,
любі брати і сестри. Але поза Євангелієм Христа марно шукати. Але в Слові ви
Христа і Його милість завжди знайдете. Різдво закінчилося, але Різдво триває.
Допоки Господь не повернеться у славі, аби воскресити нас із мертвих і
запросити нас увійти в Його вічне Царство, Він, розп'ятий і воскреслий Господь, що вознесений по правицю Отця, для нас тут, у цьому світі, залишається сповитим у Слові.
І, наче в пелюшки, у хліб та вино
Святої Євхаристії, Господь сповиває Своє істинне тіло та Свою істинну кров, аби
ми причащаючись ними, з ними отримували прощення гріхів, праведність,
воскресіння і вічне життя. Довіряйте
Христові і тому, що Він промовляє. Звертайтеся до Нього і Він дасть вам
відповідь, і не покине вас, і допоможе вам. Бо Він – ваш Господь і Спаситель,
Який завжди поряд з вами і Який Словом Своїм зрощує вас у мудрості і в
благодаті, і Який завжди каже вам правду. Царства Божого і життя вічного ви з
Христом і з Його Словом не пропустите ніколи. В Ім’я Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар