ВИЗВОЛЕНІ ПИЛЬНУЮТЬ СВЯТОГО ДНЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. Шість день працюй, і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день (Повторення Закону 5:12-15).Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2). Амінь.
Дорогі брати і сестри, зазвичай перед вихідними, у п’ятницю або в суботу, головні виїзні дороги з Києва забиті автомашинами. Маса людей спішать виїхати з Києва. Куди ж вони їдуть? Може в місцеві церкви, бо в київських бракує місця помолитися та отримати Святе Причастя? Можливо в паломництва у якісь віддалені монастирі та скити, аби там принести Богові подяку за своє життя? Таж ні! Подивіться скільки місця є ще в нашому приміщенні, а в багатьох інших церквах, які мають величні собори місця ще більше. Та й якщо зайти в якусь церкву поза Києвом, то й там ви, більше за все, не зауважите багатолюдні натовпи, що прагнуть почути Слово Боже.
Куди ж спішать всі ці люди, створюючи корки або тягучки на дорогах з Києва? На дачі, адже там дозріває полуниця. На відпочинок із сім’єю, адже треба більше часу разом проводити на свіжому повітрі. А може в когось на природі краще вирішують ділові справи? Чи не нагадує це вам притчу Господню про те, як господар приготував вечерю і запросив на неї своїх друзів?
Читаю текст із Євангелія від Св. Луки (14:17-20): «І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано». І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!» А другий сказав: «Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!» І знов інший сказав: «Одружився ось я, і через те я не можу прибути». Завершення цієї притчі сумне: «Багато покликаних та вибраних мало». До вічного життя покликано багато людей, але мало людей до нього втраплять.
Згадайте про ці слова Господа, коли будете складати плани на наступну неділю, або сідати в авто, щоби якомога швидше в неділю вирватися з Києва, або суботнього вечора будете зважувати всі «за» і «проти» чи варто напружуватися та їхати на службу Божу до своєї церкви, бо ці слова стосується кожного з нас.
Так само як слова із сьогоднішнього тексту нагадують нам про наш гріх нехтування Богом і Його Словом, за будь-яку неділю або будь-який інший день, коли ми нехтували вивченням Божого Слова, молитвою, проповіддю, коли ми порушували благання Святого Духа, висловленого через автора Послання до євреїв (10:25): «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких».
Господь Бог каже: «Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій». Пильнуй, не забувайся про накази Господні! Пам’ятай, що Господь дає тобі достатньо часу, аби ти виконував всю свою працю, а сьомий день – субота, шабат, відпочинок для Господа. Твій відпочинок – для Господа. І не лише твій відпочинок.
Господь каже: «Не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти». День сьомий – відпочинок для Господа усіх людей з вашого дому. І для ваших батьків, і для ваших працівників, і для ваших дітей – відпочинок не для своєї плоті, не для дачі, а для Господа!
Виконуй усі обов’язки свої сумлінно та чесно упродовж усього робочого часу, але відпочинковий час – для Господа. Старозаповітним євреям Господь каже, що їхній відпочинковий час належить Йому і наводить дуже потужний аргумент: «І будеш пам'ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день».
Ось де лежить причина святкування суботи євреями. Вони були раби. Їхній народ був приречений фараоном на вимирання. Сатана ненавидів людей, з яких мав вийти обіцяний Богом Спаситель світу, тому використовував єгипетську владу, аби спинити Божий план спасіння. У Псалмі 123є такі слова: «Коли б не Господь, що був з нами нехай но Ізраїль повість! Коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина, то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів, то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би, душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода! Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів! Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!»
Ці слова можуть стосуватися і чудесного визволення євреїв із Єгипту. Якби не Бог, то на ізраїльтян чекала або смерть у морській глибині, або смерть від єгипетських мечів. Але зі Старозаповітною Церквою був Бог – тому вода позаливала не ізраїльтян, а ворогів Божого народу, які вже розраховували на швидку перемогу над віруючими і перетворення їх на рабів. Господь нагадує ізраїльтянам, аби вони пам’ятали, що вони стали народом вільним і незалежним, народом з країною і майбутнім у Господі-Викупителі, саме завдяки Йому. І допоки Він – їхній Бог, вони матимуть свободу. Аби її мати треба бути з Богом, з Його Словом, слухати проповідь, вірно збиратися в день відпочинку, суботу для Господа.
Не всі люди, звісно, євреї. Не всі були рабами в Єгипті. Але всі без винятку, з євреями включно, були в рабстві ще гіршому – рабстві гріха. Визволення євреїв із єгипетської неволі вказувало і передвіщало щось значно більше, потужніше, вагоміше. Воно вказувало на визволення, яке одержать усі люди, незалежно від національності, раси та громадянства. Воно вказувало на визволення, яке матиме наслідки для цілої вічності – визволення від гріха.
Гріх – не фараон, не будь-яка інша земна влада. Будь-яке рабство може одного дня скінчитися, але не рабство гріха. Всяке рабство має походження ззовні, а гріх від часу падіння наших прабатьків живе у самому нашому тілі. Де ми – там і він. І як лютий рабовласник, так і він прагне нас використовувати та мучити постійно. І найгірше є те, що через гріх люди приречені до смерті – спочатку фізичної, а потім вічної.
Якби не Господь, що є з нами, нас поглинула би вічна смерть через гріх назавжди – так ми можемо перефразувати слова із Псалма 123-го. Аби нас визволити із цієї неволі, Господь виконав обіцяне – Він вас так полюбив «що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Аби визволити євреїв із єгипетської неволі, Бог знищив фараона та його армію у водах Червоного моря. Аби визволити нас від влади гріха, Бог Син набув людське тіло, але без гріха. Аби знищити гріх усього людства, Він на Своє тіло перебрав наші гріхи і приніс Себе в жертву за кожного з нас.
Апостол Павло так пише про це велике визволення: «[Христос] – наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши».
Фараон із військом були втоплені у Червоному морі. Наші гріхи були втоплені у червоній крові Ісуса Христа Сина Божого, розп’ятого на Голгофі. Наслідком гріха є смерть. Ісус, Який перебрав на Своє святе тіло наші гріхи, помер за вас, аби смерть не мала над вами вічного панування. І на доказ того, що ваші гріхи прощено, що вашу смерть подолано, Він на третій день воскрес із мертвих. Воскресіння Христове сталося в неділю.
Сьогодні неділя. Сьогодні ми зібрані в неділю, аби святкувати наш сьомий день – суботу, шабат, відпочинок для Господа. Чому? Мотивація нашого зібрання та сама – бо це день нашої перемоги над гріхом, смертю і дияволом. Перемогу здобув Божий Син, але здобув Він її для вас. І вашою вона стає через віру. А «віра – від слухання Слова Христового» (Рим. 10:17).
«Пильнуй про цей день!» - каже Бог. «Пильнуй» – важливе слово, бо пильнуючи ми маємо те, що Бог нам дав. Пильнуючи цей день, ми відновлюємо нашу віру через життєдайне Слово Євангелія. Хай усе місто мчить ясного дня, коли в нас служба Божа, з Києва насолоджуватися природою, займатися бізнесом, потішати своїх діток, але ми будемо пильнувати цього дня, бо ми – визволені Христом і ми хочемо залишатися у свободі, яку дає Христос. Ми хочемо чути Його євангельське прощення. Ми хочемо Його цілющими тілом і кров’ю у Таїнстві Святої Вечері заживити наші всі духовні рани, які постійно роз’ятрюються гріхом і дияволом. Ми хочемо перебувати з Христом, бо Він у Слові і Таїнстві перебуває зараз, тут сьогодні з нами. Пильнувати дня зібрання потрібне для нас, бо тут і зараз дається нам прощення гріхів, Божа любов і благословення на весь наступний тиждень.
І як добре, що пильнує завжди Він, наш люблячий Спаситель. Навіть, якщо ми подібно до всіх Христових учнів у саду Гетсиманському позасинаємо, то «Не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!» (Пс. 120:4). Його опіка ніколи не спиняється над нами, а Його Слово пробуджує нас від духовного сну. У Бога багато справ, але Він про вас не забуває ні на мить і це Він в неділю дає вам можливість почути Його Слово і причаститися тілом і кров’ю Його Єдинородного Сина на прощення наших гріхів, і на вічне життя до якого воскресить вас Його Слово у час повернення Спасителя. Чому? Бо Він вас дуже любить і хоче, щоб Ви завжди були з Ним.
.
Ми були рабами гріха, диявола і смерті. Але через Христа Ісуса Бог учинив нас «співгорожанами святим, і домашніми для Бога» (Еф. 2:19). Не кидаймо своєї домівки- Церкви, а пильнуймо про те, аби бути в ній кожного святого дня і Останнього Дня увійти до Царства Божого. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар