Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 27 червня 2010 р.

ВІРА І СПОВІДАННЯ


              (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. А про праведність, що від віри, говорить так: "Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа". Але що каже ще? "Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм", цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.  Каже бо Писання: "Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений". Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?  І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: "Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?"  Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове   (Римлян 10:5-17).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!            (Рим. 1:7).  Амінь.

            Дорогі брати й сестри, на весні 1530 року, вирішуючи релігійні суперечливості, які виникли в Священні Римській Імперії через проповідування чистого Євангелія доктором Мартіном Лютером  і опір цій проповіді з боку римської курії, Імператор Карл
V, зібрав  в місті Ауґсбурзі еліту німецького народу.   Одного вечора Карл V і його брат, Фердинанд, покликали до себе на приватну зустріч лютеранських князів.  Вони наказали їм заборонити будь-які лютеранські проповіді в Ауґсбурзі під час цього високоповажного зібрання, а також взяти участь у особливій процесії, подібній до багатьох сьогоднішніх традиційних хресних ходів з іконами та мощами, де про спасіння вірою в Христа мови не ведеться. 

Лютеранські князі вислухали вимоги імператора і доручили виступити від їхнього імені Георгу, маркграфові Брандебургу.  До Карла V цей речник лютеранських князів промовив: «Перед тим, як я дам кому-небудь відібрати від мене Слово Боже і змусити мене відректися від мого Бога, я стану на коліна і хай мені радше відрубають голову».  Такою позицією німецької еліти імператор був і вражений і ламаною німецькою промовив: «Не рубати голови.  Не рубати голови».

Ці лютеранські володарі, лідери міст і земель, готові були покласти на плаху свої голови, але не зректися Слова Божого та Господа Ісуса Христа. Чи є сьогодні така готовність  в українських християн XXI століття?  Чи є сьогодні готовність у нас іти за Христом до кінця, не піддаючись на жоден компроміс у питаннях віри?  Чи не виникає у вас спокуси приєднатися до тих, кого більше. А може у вас виникає думка, що ми надто суворо ставимося до членства у церкві і треба бути більш поблажливими, адже всі люди довкола нас – християни, отже можна і треба приєднуватися до всіх спільних молитов, процесій, заяв і тому подібного?  Гріх і диявол можуть нашіптувати вам на вухо: «Подивися, де поклоняються сьогоднішні імператори – краще бути там, де вони!»  «Вони вірять у спасіння ділами, святими, мощами – віруй і ти. Хто зна чи не почнуть вони, як у середньовіччі, переслідування або звільняти з роботи тих, хто не вірує точно так як вони?»

Але з історії лунає заява лютеранських князів: «Перед тим, як ми дамо кому-небудь відібрати від нас Слово Боже і змусять нас відректися від нашого Бога, ми станемо на коліна і хай нам радше повідрубують голови!»  Ця справжня еліта мала непохитну віру і 25 червня 1530 року, 480 років тому ці миряни в місті Ауґсбурзі привселюдно перед Імператором і Римською церквою визнали свою віру і розповіли у що вони вірували, що вони навчали і що вони сповідували. Документ, написаний Филипом Меланхтоном і зачитаний мирянами називався Сповідання віри  і через місто, у якому це Сповідання було проголошеним його назвали Ауґсбурзьким.

Господь спонукає Церкву публічно визнавати свою віру завжди, коли чистому Євангелію щось загрожує. Так було в Нікеї, коли диявол через своїх слуг, аріан, хотів переконати християн, що Христос – не Бог, а творіння.  Так було і в Ауґсбурзі, коли диявол через папських проповідників наполегливо переконував християн, що вони виправдовуються ділами.  Ауґсбурзьке Віросповідання, як і сьогоднішній Біблійний текст з Послання до римлян, чітко стверджує: ми виправдовуємося самою вірою в Христа!

Апостол Павло свідчить: «Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити».  Хочеш жити вічно – виконуй досконало Закон, - каже Мойсей.  Хочеш бути виправданим ділами?  Гаразд! – каже Боже Слово.  Ніколи не гріши, бо «хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» - каже через Апостола Якова (2:10) Господь Святий Дух.

А що ж робити? Як же тоді спастися? Коли апостоли побачили, що Господь ставиться під великий сумнів спасіння багатого юнака, який мав так мало матеріальних спокус у цьому світі, то вони здивовано спитали: «Хто ж тоді може спастися?» А Ісус позирнув і сказав їм: «Неможливе це людям, та можливе все Богові» (Мт. 19:25, 26).

Спасти людей може лише Бог. Він – святий. Він – праведний. Він – досконалий.  Усе, що робить Він – досконале.  Для цього Бог послав Свого Сина Єдинородного, аби Він став людиною, як ми, але без гріха.

 В Богові гріх перебувати не може.  Ісус Христос – правдивий Бог і правдива безгрішна людина в одній особі.  Це – велика правда Християнської Церкви, яку вона відстояла в Нікеї 325 року.

Ісус Христос досконало виконав Закон на нашому місці і замість нас.  Він помер на хресті Голгофи за всі до одного наші гріхи.  Своєю кровю Він змив усі наші провини.  Він помер, аби вічна смерть не мала влади над нами.  І на доказ нашого повного прощення і вічного життя у Божому Царстві Ісус Христос, наш Викупитель, воскрес із мертвих на третій день.

Ви – вже прощені. Для грішної людини самій здобути прощення гріхів неможливо.  Неможливо спастися їй від прокляття за допомогою інших грішних людей, навіть тих, що нині перебувають з Богом на небесах. Ми прощені винятково заради Христа.  Лише в Імя Христове ми маємо повне відпущення наших гріхів і громадянство Царства Божого дається кожній людині винятково заради Христа Ісуса. Іншої дороги немає, як про це заявляє Сам наш Господь і Спаситель, Ісус Христос: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Це – велика правда Ауґсбургу 1530 року.

Апостол Павло в сьогоднішньому тексті Святого Письма повчає нас: «Коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся». І цю думку про сповідання та віру він повторює в цьому реченні двічі: «Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння».  Ось де криється причина для проголошення Ауґсбурзького  Віросповідання. Чи міг Мартін Лютер, криючись десь у своїй келії читати Послання до римлян і тихенько радіти зі свого спасіння?  Адже він знав, що він – прощений і, що Бог його любить, як і кожного з вас і дає йому, як і кожному з вас вічне життя у Божому Царстві.

Сьогоднішній наш текст стверджує: «НІ!!!»  Якщо ти віруєш у Христа, обявленого в Писання, то не зможеш мовчати!  Серцем віруємо для праведності, а вустами сповідуємо для спасіння!  Коли в серці поселяється віра в Божого Сина, то вуста будуть обовязково сповідувати Його – Ісуса Христа розпятого і воскреслого, Ісуса Христа – Спасителя, а не Суддю.

Так робив віттенберзький професор і проповідник Мартін Лютер. Він звіщав віру не в мощі, не в діла, а віру в Ісуса Христа. Він сповідував її приватно і публічно.  І коли світ і диявол, представлений папством, хотіли змусити його замовкнути, зробити цього він не зміг.  Чому? Бо він вірив у Христа. Для людини невіруючої поміняти конфесію проблем не представляє. Сьогодні він тут, а завтра там. Але коли ми віруємо в Христа, то й сповідувати будемо тільки Його і спасіння самою вірою в Христа. 

Що рухало Филипом Меланхтоном, коли він писав Сповідання віри?  Святий Дух, віра в Христа, яку Господь Святий Дух створив Євангелієм. Мовчати він не міг.  Що рухало мирян, еліту німецького народу визнати публічно цю віру і заявити про готовність покласти за неї життя, але не зректися Божого Слова, Біблії?  Віра в Христа Самого!  Тому сьогодні ми святкуємо День Презентації Ауґсбурзького Віросповідання, бо це був один із найвеличніших проявів християнської віри. Віри, яка створена Самим Святим Духом не в якийсь вигаданий і таємничий спосіб, а через саме Євангеліє Христове.

Якби Святий Дух через Євангеліє не дав правдивої віри в серце Мартіна Лютера та інших євангельських проповідників, вони би мовчки сиділи у своїх келіях і взивали би до різних сил про спасіння – так як це роблять так багато ченців і нині. Але віра змушує говорити і проповідувати.  І то не те, що спадає на думку фанатикам, які часто-густо водяться фанатичними ідеями, видаючи їх за просвітлення від Святого Духа.  Справжня християнська віра спонукає проповідувати  саме те і лише те, що звіщає Євангеліє - Священне Писання.

Віра не може мовчати. Бо віра в наших серцях пробуджує любов до наших ближніх.  І якщо ми справді любимо їх, то найбільше і найперше, що ми для них бажаємо – вічного життя в Божому Царстві.   Цього для них бажає також Бог.  «Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його».

Місця в Божому Царстві вистачить для всіх людей.  Христос прийшов, аби принести заплату за гріхи всіх людей.  Його кров пролита за вас і за всіх людей. Господь багатий на прощення.  Господь багатий на любов.  Господь багатий на життя. І це життя дається віруючим, які звертаються до Нього: «Господи помилуй».  І будьте певні – Він дає відповіді на всі ваші молитви.  І особливо Він дає Вам сьогодні прощення гріхів і запевнює про вічне життя. «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасенний». 

Кожен, хто покличе Господнє Імя, кожен, хто увірує в Ісуса Христа буде спасенний.  А там де кличуть Імя Господнє – там Хрищення.  Там, де кличуть Ім’я Господнє там існує відповідь на заклик віруючих і прихід до них Христа у Святій Вечері, де під виглядом хліба та вина, ми одержуємо Христові правдиві тіло та кров.   Там, де кличуть Господнє Імя, де вірують у виправдання самою вірою в Христа – там Боже прощення, любов і грядуще воскресіння тіла до вічного життя з Богом!

Ауґсбурзьке Віросповідання, виголошене 480 років тому – це сповідання Спасителя Ісуса Христа не вигаданого, а правдивого Ісуса Христа – Ісуса Христа з Євангелія, Ісуса Христа, Якого проповідували апостоли.  Ауґсбурзьке Віросповідання – це Віросповідання Апостольської Церкви.  І воно дає також відповідь на те, як люди можуть прикликати Господнє Ім’я, тобто вірувати в Христа.   У сьогоднішньому тексті Апостол Павло сповідує: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?  І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?  Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове». 

Цьому текстові вторить наше Сповідання віри: «Щоб ми змогли цю віру одержати, Бог запровадив проповідницьке служіння, тобто Він надав Євангеліє і Таїнства, щоб через них, як через Свої засоби дарувати Святого Духа, Який створює віру, коли і де того Він забажає у тих, що чують Євангеліє, котре навчає, що ми маємо благодатного Бога не через наші власні заслуги, але через заслуги Христові, коли віруємо» (АВ V). Цінуймо наше Віросповідання і перечитуймо його регулярно.

Хай Господь дарує нам, як і німецьким мирянам, що представляли Ауґсбурзьке Віросповідання, непохитної віри у серці та відваги завжди сповідувати, що ми виправдані самою вірою в Ісуса Христа.  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)

Немає коментарів: