Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. А про праведність, що від віри, говорить так: "Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа". Але що каже ще? "Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм", цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: "Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений". Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: "Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?" Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове (Римлян 10:5-17).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.
Дорогі брати й сестри, на весні 1530 року, вирішуючи релігійні суперечливості, які виникли в Священні Римській Імперії через проповідування чистого Євангелія доктором Мартіном Лютером і опір цій проповіді з боку римської курії, Імператор Карл V, зібрав в місті Ауґсбурзі еліту німецького народу. Одного вечора Карл V і його брат, Фердинанд, покликали до себе на приватну зустріч лютеранських князів. Вони наказали їм заборонити будь-які лютеранські проповіді в Ауґсбурзі під час цього високоповажного зібрання, а також взяти участь у особливій процесії, подібній до багатьох сьогоднішніх традиційних хресних ходів з іконами та мощами, де про спасіння вірою в Христа мови не ведеться.
Лютеранські князі вислухали вимоги імператора і доручили виступити від їхнього імені Георгу, маркграфові Брандебургу. До Карла V цей речник лютеранських князів промовив: «Перед тим, як я дам кому-небудь відібрати від мене Слово Боже і змусити мене відректися від мого Бога, я стану на коліна і хай мені радше відрубають голову». Такою позицією німецької еліти імператор був і вражений і ламаною німецькою промовив: «Не рубати голови. Не рубати голови».
Ці лютеранські володарі, лідери міст і земель, готові були покласти на плаху свої голови, але не зректися Слова Божого та Господа Ісуса Христа. Чи є сьогодні така готовність в українських християн XXI століття? Чи є сьогодні готовність у нас іти за Христом до кінця, не піддаючись на жоден компроміс у питаннях віри? Чи не виникає у вас спокуси приєднатися до тих, кого більше. А може у вас виникає думка, що ми надто суворо ставимося до членства у церкві і треба бути більш поблажливими, адже всі люди довкола нас – християни, отже можна і треба приєднуватися до всіх спільних молитов, процесій, заяв і тому подібного? Гріх і диявол можуть нашіптувати вам на вухо: «Подивися, де поклоняються сьогоднішні імператори – краще бути там, де вони!» «Вони вірять у спасіння ділами, святими, мощами – віруй і ти. Хто зна чи не почнуть вони, як у середньовіччі, переслідування або звільняти з роботи тих, хто не вірує точно так як вони?»
Але з історії лунає заява лютеранських князів: «Перед тим, як ми дамо кому-небудь відібрати від нас Слово Боже і змусять нас відректися від нашого Бога, ми станемо на коліна і хай нам радше повідрубують голови!» Ця справжня еліта мала непохитну віру і 25 червня 1530 року, 480 років тому ці миряни в місті Ауґсбурзі привселюдно перед Імператором і Римською церквою визнали свою віру і розповіли у що вони вірували, що вони навчали і що вони сповідували. Документ, написаний Филипом Меланхтоном і зачитаний мирянами називався Сповідання віри і через місто, у якому це Сповідання було проголошеним його назвали Ауґсбурзьким.
Господь спонукає Церкву публічно визнавати свою віру завжди, коли чистому Євангелію щось загрожує. Так було в Нікеї, коли диявол через своїх слуг, аріан, хотів переконати християн, що Христос – не Бог, а творіння. Так було і в Ауґсбурзі, коли диявол через папських проповідників наполегливо переконував християн, що вони виправдовуються ділами. Ауґсбурзьке Віросповідання, як і сьогоднішній Біблійний текст з Послання до римлян, чітко стверджує: ми виправдовуємося самою вірою в Христа!
Апостол Павло свідчить: «Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити». Хочеш жити вічно – виконуй досконало Закон, - каже Мойсей. Хочеш бути виправданим ділами? Гаразд! – каже Боже Слово. Ніколи не гріши, бо «хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» - каже через Апостола Якова (2:10) Господь Святий Дух.
А що ж робити? Як же тоді спастися? Коли апостоли побачили, що Господь ставиться під великий сумнів спасіння багатого юнака, який мав так мало матеріальних спокус у цьому світі, то вони здивовано спитали: «Хто ж тоді може спастися?» А Ісус позирнув і сказав їм: «Неможливе це людям, та можливе все Богові» (Мт. 19:25, 26).
Спасти людей може лише Бог. Він – святий. Він – праведний. Він – досконалий. Усе, що робить Він – досконале. Для цього Бог послав Свого Сина Єдинородного, аби Він став людиною, як ми, але без гріха.
В Богові гріх перебувати не може. Ісус Христос – правдивий Бог і правдива безгрішна людина в одній особі. Це – велика правда Християнської Церкви, яку вона відстояла в Нікеї 325 року.
Ісус Христос досконало виконав Закон на нашому місці і замість нас. Він помер на хресті Голгофи за всі до одного наші гріхи. Своєю кров’ю Він змив усі наші провини. Він помер, аби вічна смерть не мала влади над нами. І на доказ нашого повного прощення і вічного життя у Божому Царстві Ісус Христос, наш Викупитель, воскрес із мертвих на третій день.
Ви – вже прощені. Для грішної людини самій здобути прощення гріхів неможливо. Неможливо спастися їй від прокляття за допомогою інших грішних людей, навіть тих, що нині перебувають з Богом на небесах. Ми прощені винятково заради Христа. Лише в Ім’я Христове ми маємо повне відпущення наших гріхів і громадянство Царства Божого дається кожній людині винятково заради Христа Ісуса. Іншої дороги немає, як про це заявляє Сам наш Господь і Спаситель, Ісус Христос: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Це – велика правда Ауґсбургу 1530 року.
Апостол Павло в сьогоднішньому тексті Святого Письма повчає нас: «Коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся». І цю думку про сповідання та віру він повторює в цьому реченні двічі: «Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння». Ось де криється причина для проголошення Ауґсбурзького Віросповідання. Чи міг Мартін Лютер, криючись десь у своїй келії читати Послання до римлян і тихенько радіти зі свого спасіння? Адже він знав, що він – прощений і, що Бог його любить, як і кожного з вас і дає йому, як і кожному з вас вічне життя у Божому Царстві.
Сьогоднішній наш текст стверджує: «НІ!!!» Якщо ти віруєш у Христа, об’явленого в Писання, то не зможеш мовчати! Серцем віруємо для праведності, а вустами сповідуємо для спасіння! Коли в серці поселяється віра в Божого Сина, то вуста будуть обов’язково сповідувати Його – Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого, Ісуса Христа – Спасителя, а не Суддю.
Так робив віттенберзький професор і проповідник Мартін Лютер. Він звіщав віру не в мощі, не в діла, а віру в Ісуса Христа. Він сповідував її приватно і публічно. І коли світ і диявол, представлений папством, хотіли змусити його замовкнути, зробити цього він не зміг. Чому? Бо він вірив у Христа. Для людини невіруючої поміняти конфесію проблем не представляє. Сьогодні він тут, а завтра там. Але коли ми віруємо в Христа, то й сповідувати будемо тільки Його і спасіння самою вірою в Христа.
Що рухало Филипом Меланхтоном, коли він писав Сповідання віри? Святий Дух, віра в Христа, яку Господь Святий Дух створив Євангелієм. Мовчати він не міг. Що рухало мирян, еліту німецького народу визнати публічно цю віру і заявити про готовність покласти за неї життя, але не зректися Божого Слова, Біблії? Віра в Христа Самого! Тому сьогодні ми святкуємо День Презентації Ауґсбурзького Віросповідання, бо це був один із найвеличніших проявів християнської віри. Віри, яка створена Самим Святим Духом не в якийсь вигаданий і таємничий спосіб, а через саме Євангеліє Христове.
Якби Святий Дух через Євангеліє не дав правдивої віри в серце Мартіна Лютера та інших євангельських проповідників, вони би мовчки сиділи у своїх келіях і взивали би до різних сил про спасіння – так як це роблять так багато ченців і нині. Але віра змушує говорити і проповідувати. І то не те, що спадає на думку фанатикам, які часто-густо водяться фанатичними ідеями, видаючи їх за просвітлення від Святого Духа. Справжня християнська віра спонукає проповідувати саме те і лише те, що звіщає Євангеліє - Священне Писання.
Віра не може мовчати. Бо віра в наших серцях пробуджує любов до наших ближніх. І якщо ми справді любимо їх, то найбільше і найперше, що ми для них бажаємо – вічного життя в Божому Царстві. Цього для них бажає також Бог. «Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його».
Місця в Божому Царстві вистачить для всіх людей. Христос прийшов, аби принести заплату за гріхи всіх людей. Його кров пролита за вас і за всіх людей. Господь багатий на прощення. Господь багатий на любов. Господь багатий на життя. І це життя дається віруючим, які звертаються до Нього: «Господи помилуй». І будьте певні – Він дає відповіді на всі ваші молитви. І особливо Він дає Вам сьогодні прощення гріхів і запевнює про вічне життя. «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасенний».
Кожен, хто покличе Господнє Ім’я, кожен, хто увірує в Ісуса Христа буде спасенний. А там де кличуть Ім’я Господнє – там Хрищення. Там, де кличуть Ім’я Господнє там існує відповідь на заклик віруючих і прихід до них Христа у Святій Вечері, де під виглядом хліба та вина, ми одержуємо Христові правдиві тіло та кров. Там, де кличуть Господнє Ім’я, де вірують у виправдання самою вірою в Христа – там Боже прощення, любов і грядуще воскресіння тіла до вічного життя з Богом!
Ауґсбурзьке Віросповідання, виголошене 480 років тому – це сповідання Спасителя Ісуса Христа не вигаданого, а правдивого Ісуса Христа – Ісуса Христа з Євангелія, Ісуса Христа, Якого проповідували апостоли. Ауґсбурзьке Віросповідання – це Віросповідання Апостольської Церкви. І воно дає також відповідь на те, як люди можуть прикликати Господнє Ім’я, тобто вірувати в Христа. У сьогоднішньому тексті Апостол Павло сповідує: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове».
Цьому текстові вторить наше Сповідання віри: «Щоб ми змогли цю віру одержати, Бог запровадив проповідницьке служіння, тобто Він надав Євангеліє і Таїнства, щоб через них, як через Свої засоби дарувати Святого Духа, Який створює віру, коли і де того Він забажає у тих, що чують Євангеліє, котре навчає, що ми маємо благодатного Бога не через наші власні заслуги, але через заслуги Христові, коли віруємо» (АВ V). Цінуймо наше Віросповідання і перечитуймо його регулярно.
Хай Господь дарує нам, як і німецьким мирянам, що представляли Ауґсбурзьке Віросповідання, непохитної віри у серці та відваги завжди сповідувати, що ми виправдані самою вірою в Ісуса Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)
Немає коментарів:
Дописати коментар