ВІРА І ВДЯЧНІСТЬ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. І голос піднесли вони та й казали: «Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!» І, побачивши їх, Він промовив до них: «Підіть і покажіться священикам!» І сталось, коли вони йшли, то очистились... Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... Ісус же промовив у відповідь: «Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?» І сказав Він йому: «Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!» (Євангеліє від Св. Луки 17:11-19).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, існує одна старовинна легенда про двох ангелів: одного було послано з корзиною збирати молитви з проханнями від людей, а другого – корзиною для вдячних молитов. Коли ж повернулися, то зауважили, що корзина з проханнями переповнена, а в корзині для подяк молитов було всього декілька. «І вдячними будьте!» - закликає нас через Апостола Павла Господь Святий Дух у Посланні до колосин (3:15). «Дякуйте Господу, добрий-бо Він» - спонукає нас до вдячних молитов Господь Святий Дух через Псалтир. Але корзина – майже порожня. Натомість існує ще одна корзина – корзина глузування з Бога. Загляньте лишень в підручники ваших дітей-школярів, студентів і ви побачите, як там глузують з самої думки про те, що світ створений Богом, не говорячи вже про якусь вдячність до Творця.
Це почалося ще з Еденського Саду, відколи диявол посіяв своє отруйне насіння в душі наших прабатьків, Адама і Єви. Коли люблячий Господь знайшов Адама, який впав у гріх, то Адам не радів з можливості розкаятися і звернутися до Господа зі словами вдячності за прощення, а звинуватив Його: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв» (1 М. 3:12). «Ти винен Боже», - каже Адам. Наразі йому не хочеться дякувати Господу, Який створив його. Йому не хочеться дякувати за чудесний сад, в якому Творець розташував його з дружиною. Йому не хочеться дякувати за вічне життя, для якого Бог створив Адама, Єву та всіх їхніх нащадків. Гріх викликає в Адамові страх до Бога, обурення на Бога та на всіх, хто може йому в чомусь докоряти.
Згадайте про свої думки впродовж минулого тижня. Згадайте свої слова та вчинки, про які вам доводилося жалкувати. Всі ми – Адамові діти, зачаті і народжені в гріхові, і від моменту нашого зачаття – духовно мертві. Наш гріх покрив нас наче проказа, яка була покрила тих десятьох мужів із сьогоднішньої нашої євангельської оповіді. На нашому тілі, розумі, душі не залишилося жодного чистого місця.
Прокажений у Старому Заповіті, аби вберегти інших людей від своєї заразної хвороби, мусив кричати, коли до нього хтось наближувався: «Нечистий! Нечистий!» (3 М. 13:45). Але всім без винятку людям, зачатим і народженим від батька й матері, навіть кричати не треба про нашу духовну проказу – Бог її чудесно бачить і без наших криків. Окрім того, навіть коли ми намагаємося приховати її показною релігійністю, лицемірними ділами чи вдаваною вірою, то від цього ця духовна проказа проступає ще більше, ще яскравіше, а у відповідь на людське лицемірство лунають Божі слова: «Навіщо Мені те кадило.., запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!... Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть» (Єр.6:20,21).
Прокажений не мав права жити серед Ізраїлю, а мав бути вигнанцем поза табором. Духовно прокажений, грішний не має права жити в Царстві Божому. В Об’явлені Івана Богослова: «Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду» (Об.22:14,15). Поза Царством Божим і вічним життям будуть усі хворі на духовну проказу, усі грішні.
Як потрапити в Небесний Єрусалим? Як бути не вигнанцем з Табору, а громадянином Царства Небесного. Для духовно прокаженої людини, тобто для кожного грішника вихід лише один – повторити приклад прокажених із сьогоднішньої євангельської оповіді. «Коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека».
Між ними і Христом – величезна дистанція. Вони – грішні люди. Він – святий Бог і праведна людина. Вони вражені гріхом – Він покритий святістю. Вони на узбіччі суспільства – Він всередині всесвіту, який Він створив і який існує завдяки Йому. Їм немає потреби кричати: «Нечистий!» не тому, що Він все знає, а тому, що їм треба кричати щось інше. Бо Ісус – не лише всемогутній Бог, але й Бог милосердний.
І тому вони кричать: «Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!» Це їхній шанс. Допомогти більше їм ніхто не може і не зможе. Проказа змішала в один народ і єврея, і самарянина. У цій хворобі не існує поділу на раси та народи, релігії та культури. Так само і в гріхові: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим.3:23). Всі раси, всі народи вражені духовною проказою – гріхом. І в усіх нас є лише одна надія – Ісус Христос.
Сьогодні ми кличемо до Нього: «Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! Господи помилуй!» Ісус – ваш шанс, дорогі брати і сестри. Сьогодні ви перебуваєте біля Нього дуже близько. Адже ви – на зборі Божого народу. І посеред цього збору перебуває Той Наставник, до якого кликали про милосердя ті десятеро прокажених. Там Ісус був присутній видимо, а серед нас Він присутній у Своєму Слові, а ще в Таїнстві Святої Вечері, у якій Він реально присутній, Своїми святими тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина.
Через пророка Ісаю Господь Святий Дух звертається й до нас сьогодні: «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато» (Iс. 55:6,7). Сьогодні Господь не далі від вас, ніж Він був від десятьох прокажених, що гукали: «Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!» Гукаймо й ми усім нашим єством: «Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! Господи помилуй!»
Наш євангельський текст каже далі, що: «побачивши їх, Він промовив до них: «Підіть і покажіться священикам!» Ісус не чинить ніяких особливих дій. Він навіть не доторкується до них – Він виконує досконало Закон. Він промовляє наказ, але цей наказ несе в собі глибинну констатацію факту зцілення. Десятеро вирушають в путь. Вони повертаються спиною до істинного Первосвященика і йдуть геть. Але дорогою чудо стає явним – вони очищуються. Страшна хвороба, яка ізолювала їх від суспільства зникла. Тепер вони можуть вертатися до своїх домівок, до своїх сімей і родин, в свої міста й села і насолоджуватися всіма привілеями цивілізованого життя.
Так само і вам, дорогі брати й сестри, сьогодні виявляється милість від Наставника Ісуса, Господа Христа. Сьогодні вам прощаються всі ваші гріхи та провини. Ваша духовна проказа змита кров’ю Ісуса, Який помер за всі ваші гріхи та провини на Голгофському хресті. На вас Господь тепер одягає Свій білосніжний одяг праведності, що сліпучим світлом б’є із Його порожнього гробу, проголошуючи усіх вас виправданими в Ім’я Сина Божого. Аби вас було помилувано – Господь помер за вас і воскрес на третій день по Своїй хресній смерті.
Сьогодні ви, як і хворі з нашої оповіді благаєте: «Господи, помилуй!» і як тоді так і зараз ви отримуєте Христову безмежну милість у простих словах: «Прощаю вам гріхи ваші!» І все, ніяких особливих дій, ніяких діл – просто безмежна Ісусова милість до кожного з вас, як і до тих десяти прокажених. Наставник змилосерджується. Господь виявляє до вас милість сьогодні. Господь милує вас завжди.
Але що буде далі? У нашій євангельській оповіді ми читаємо, що «один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога». Яка ж ще може бути реакція зціленої, прощеної, віруючої людини. Можливе лише її продовження: «І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...». Дев’ятеро не вернулися.
Вас ці числа, мабуть, не дивують. Адже невдячність – природна відповідь більшої частини світу на послання Євангелія. Вдячність є лише у віруючому серці. Самарянин славить Бога, розуміє де Бог перебуває, біжить до Нього, припадає до Ісусових ніг і дякує Йому.
Дев’ятеро могли, звісно продовжити свій шлях, який почався від Бога і закінчився біля священиків і все зробити згідно закону. Вони могли отримати формальний папірець про належність до головної конфесії їхньої країни і стати навіть високоповажними громадянами земного царства. Але Господь каже в іншому місці: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів» (Лк. 9:25,26).
Віруючий самарянин зовсім інший. Йому не потрібні формальності – йому потрібний Бог і Його мир, і Його прощення, і вічне життя. І він вірує, що все це є лише в Ісусові Наставникові, Спасителеві Христові. Через це Він припадає до ніг Його і славить Його.
Через це і ми сьогодні славимо Бога за те, що Христос очистив нас від духовної прокази – простив усі наші гріхи і провини. Через це ми припадаємо до Його святого тіла та до Його святої крові у хлібі та вині Святої Євхаристії і дякуємо Спасителеві за Його милість до нас, грішних. Адже немає більшого щастя, ніж бути повністю прощеним Богом і належати до Його Церкви, і брати участь у воскресінні з мертвих, і мати вічне життя у Його Царстві. І все це дається кожному з вас, особисто, Христом у Його безмірній милості та любові до кожного з вас.
І хай ніколи до вас і до жодного члена нашої парафії, церкви і спільноти не стосуються слова Спасителя: ««Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?» Натомість щодня наповнюйте молитовну корзину подякою Богові і щонеділі слухайте з вдячністю чудесні слова Спасителя: ««Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!» В Ім’я Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим.16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар