Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 13 листопада 2011 р.

Проповідь на 22-у неділю по П'ятидесятниці

                                       ВІРА І НАПОЛЕГЛИВІСТЬ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,  говорячи: «У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: «Оборони мене від мого супротивника!» Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: «Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені». І промовив Господь: «Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм швидко подасть оборону!» (Євангеліє від Св. Луки 18:1-8а).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, певно що в більшості наших земляків саме слово суддя, яке використовується в нашій сьогоднішній притчі, буде ще довго асоціюватися із прізвищем: львівського судді Зварича, якого ще називають «суддею-колядником» і тих  суддів, які провадили і провадять різноманітні сумнівні процеси.  Врешті-решт, навіть якби мені хотілося би сказати, що в далеку минувшину судді були більш несправедливі від суддів нашого просвітленого віку, то зробити це, з огляду на українські реалії та громадську думку цивілізованого світу, язик якось не повертається.

 Судді можуть бути людьми дуже несправедливими і навіть цинічними, публічними та відвертими грішниками.  А країни, що таких суддів мають, дуже погано, як про це свідчить Господь Святий Дух, закінчують свою історію. До того ж, коли навколо багато несправедливості та немає можливості відстояти свої права, то може зявитися одна з людських реакцій на нібито безвихідь – апатія.   Коли не можеш впродовж довшого часу щось змінити на краще, то природно, можуть опуститися руки і початися занепад духу, річ не Богоугодна.

Сьогоднішня притча застерігає нас проти таких підходів і думок.  Власне кажучи, наш Господь Ісус Христос розповідає її, аби підкріпити нас на духові, аби не дати віруючим впадати в байдужість і апатію, з огляду на несприятливі обставини, які можуть довкола нас складатися.  Перед початком цієї притчі в сьогоднішньому Євангелії зазначено про дві речі, які від нас Бог очікує: постійна молитва і бадьорий дух.

А що коли їх немає?  А що коли ми молимося вряди-годи?  А що коли ми занепадаємо духом і решті людей лише навіваємо нудьгу і стаємо розносниками апатії, як суспільної так і духовної? Як щодо вашого особистого молитовного життя?  Чи відбувається воно так як у героя віри Даниїла, який «в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога» (Дан. 6:10), навіть незважаючи на урядову заборону.  Чи можете ви сьогодні перед Господом стверджувати, що принаймні впродовж минулого тижня ви були весь час бадьорі, а ще служили підбадьоренням для ваших домашніх, для сусідів і колег по роботі?  Якщо ні, тоді ця притча, розказана Господом для  апостолів, розказана і для кожного з вас.  Власне, як стосується вона вас, навіть якщо ви наважитеся відповісти на поставлені мною запитання: «Так!»

Отже, Господь у притчі розповідає нам про те, що «в місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився».  Усякий суддя, який не боїться Бога, одразу потрапляє в категорію нечестивців, адже влада цього судді, як і будь-якої людини, що має владу, отримана від Бога. Суддя з притчі має свою роботу, бо її дав йому Господь. Але цей нечестивець Бога не боїться.  Він думає, що може робити, що йому подобається.

Але ось що про подібних суддів каже Бог в Книзі пророка Амоса (5:7, 10-13): «Вони змінюють суд на полин, і кидають правду на землю. Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве. Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина! Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі. Тому-то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий».

Навіть якщо нечестивий суддя з притчі не боїться Бога, це не означає, що йому вдасться уникнути суду Божого.  Так думали і ті судді, що жили до Вавилонської неволі і про яких згадує в молитві пророк Даниїл (9:13): «[Бог] сповнив Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло, такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі!» Бог – суддя справедливий.  І Його приписи – вічні. І за Ним останнє слово!

Суддя з нашої притчі і людей не соромиться – він спалив свою совість. Йому байдуже, що про нього говорять інші люди і що каже закон – йому аби кишені набити. А що йому може дати бідна, утискувана злочинцями вдова? Що йому до закону, який особливим чином захищає сиріт і вдів? Та й може не варто псувати взаємини із супротивником, який весь час не давав життя цій бідній жінці? 

Але врешті-решт він каже сам собі: ««Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені».  Цей високопосадовий цинік добре знає про свою репутацію і в Бога, і в людей.  Але йому набридли безконечні вдовині походи та суду та її благання про поміч. Це – єдина причина для його рішення про захист бідної жінки і про покарання злочинця, який її весь цей час мучив. 

Господь не хвалить тут нечестивого судді. Він не каже: «Ой, який він молодець – таки виявив справедливість!»  Зовсім ні.  Він і далі називає його «суддею неправедним».  Це означає, що навіть попри таке рішення, коли й він далі не буде боятися Бога, то потрапить у судову залу Судді Праведного, Господа Бога, і як написано в Посланні до євреїв: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр.10:30, 31).

Але тут Господь хвалить наполегливість вдови і використовує її приклад, як і всю притчу, аби нас навчити: «Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?»  Бог – суддя праведний.  І Бога не треба шукати в особливих місцях, аби подати до Нього своє прохання.  Його прийомні – повсюди з вами. Ви перебуваєте зараз на службі Божій – звертайтеся до Бога просто тут. Ви будете йти додому. Звертайтеся до Нього дорогою додому.  В метро – Він і там.  В лікарні, на роботі, в квартирі – Всюдисущий Бог, наш праведний Суддя – завжди поряд з нами і Він завжди готовий прийти вам на допомогу, як обіцяв це Він Давидові та обіцяє вам: «І до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене» (Пс.50:15).

Звісно ж Бог візьме Своїх віруючих в оборону.  Господь каже: «Кажу вам, що Він їм швидко подасть оборону!» Суддя неправедний не хоче розглядати справу бідної вдови, а Суддя Праведний, Господь Бог палає бажанням допомогти кожному з вас і захистити від ваших супротивників. А хто ці, наші супротивники?  Найбільшим з них є гріх. Хоча ми його не бачимо – він завжди поряд, бо знайшов собі гарну квартиру в нашій старій плоті.

Господь подав вам оборону від цього найбільшого супротивника і ця оборона відбулася на Голгофському хресті – на ньому Ісус, вічний Бог і досконала людина, забрав на Себе цього супротивника-гріх і забив на хресті, проливши за кожного з вас Свою святу і дорогоцінну кров.  Зробив Він це ціною Свого життя. Там вам подароване прощення ваших гріхів. Бог проголошує вас прощеними, бо Ісус помер за вас.  Бог проголошує вас виправданими, бо Ісус воскрес із мертвих на третій день по тій великій обороні на Голгофському хресті.

Є ще один могутній супротивник, який не хоче дати вам спокою, а хоче вас знищити. Звати його диявол.  У його підпорядкуванні маса таких само нечистих духів, як і він.  Він робить усе, аби відвести вас від Бога, бо де Бог – там життя.  Він робить усе, аби налаштувати вас війною проти ближніх, а ще він робить усе, аби ви сумнівалися в любові Божій до вас, і в Божому прощенні і в майбутньому воскресінні та вічному житті, яке для вас на Голгофі здобув Господь Христос. А ще він звинувачує вас не лише перед іншими людьми, але й перед Богом. А ще... перерахувати всі його підступи неможливо і доктор Мартін Лютер називає його «майстром тисячі вмінь» з того, як вас знищити.

Але не бійтеся!  На вашому боці Суддя Праведний. І Він швидко пошле вам Свою оборону. І ця оборона – Ісус Христос. Він розчавив голову дияволові на Голгофі. І Він скаже йому: «Відступися від моєї дитини!  Твої звинувачення марні.  Ця дитина була грішна, але Я помер за її гріхи і воскрес для її виправдання. Тому геть із твоїми брудними інсинуаціями. Твоє майбутнє в пеклі. А цих дітей, що зібрані на службі Божій, Я викупив для вічного життя в Моєму Царстві.  Вони – мої. Не смій їх звинувачувати!»

 І, коли це буде потрібно, то Ісус без проблем відкине його з вашого шляху.  А Сам Ісус залишається завжди поряд з вами. Він виконує Свою обіцянку, яку дав Своїм учням перед вознесінням: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Він – Господь всюдисущий, всезнаючий і всемогутній.  Він завжди поряд з вами, аби швидко прийти на поміч, навіть якби проти вас ополчився б весь світ з усіма неправедними суддями разом – світ минеться, судді будуть засуджені, а ви будете з Господом навіки у Його Небесному Царстві. Бо час повернення Його у славі стрімко наближується, а з ним і воскресіння мертвих і вічне життя усіх, що кличуть до Господа.

Але поки що ми люди, які живуть в тілі. І нам дуже хочеться почути Христа і торкнутися до Нього.  І яка радість знати про те, що Він – недалеко. Христос Спаситель – завжди у Його Слові. А коли вам потрібне особливе запевнення про Його оборону, про Його любов до вас і про Його присутність, то Він запрошує вас, аби ви підходили до Столу, Який накриває Він Своїм святим Словом і з нього причащає вас Своїми правдивими, реальними тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері.  Це Святе Причастя – швидка і надійна оборона від безлічі ваших супротивників і доказ Божої до вас любові.

Христос посеред нас і Він, звісно, хоче аби ми з Ним спілкувалися.  Даниїл спілкувався з Ним тричі на день і ці розмови були довгі. Прочитайте лишень 9-ий розділ його книги. Такі розмови мали пророки і апостоли. Такі розмови мав доктор Мартін Лютер. Вони просили про оборону в Бога, вони були наполегливі в частих молитвах до Господа, а ще вони мали впевненість у Господі, бо Він помер за них і за нас, і Він воскрес для них і для нас.  І Він живе, і царює і завжди готовий прийти нам на допомогу швидко . Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим.16:24).

Немає коментарів: