СУЩИЙ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. І сказав Мойсей: «Зійду-но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?» І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: «Мойсею, Мойсею!» А той відказав: «Ось я!» І сказав Він: «Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!» І сказав: «Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!» І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога! І промовив Господь: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина. А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть. А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!»
І сказав Мойсей до Бога: «Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?» А Він відказав: «Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі». І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: «Яке Ім'я Його?» Що я скажу їм?» І сказав Бог Мойсеєві: «Я Той, що є». І сказав: «Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас». І сказав іще Бог до Мойсея: «Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід» (Вихід 3:1-15).
Благодать вам і мир (1 Сол.1:1) Амінь.
Дорогі брати і сестри, один дідусь пішов на прогулянку зі своїм внуком. Коли вони відійшли на досить далеку відстань від дому, дідусь спитався в онука:
- Як далеко ми відійшли від домівки?
- Не знаю. Відповів онук.
- А де ми зараз?
- Не знаю.
Тоді дідусь промовив досить добродушно: «Що ж, здається, що ти заблукав». Внук пильно по подивився на дідуся і відповів: «Ні, заблукати я просто не можу. Я ж з тобою».
Добре бути з кимось, хто знає, де ви є і куди вам далі йти. Добре бути з Богом і мати Бога на найпершому місці в своєму житті. Ніхто і ніщо не може замінити Бога. Бога не можуть замінити батьки. Давид молиться у Псалмі (26:10): «Мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!» Народ не може замінити Бога і навіть найвищі національні устремління без Бога ні до чого доброго не приведуть.
Як «принц Єгипту», як ще називають Мойсея, став пастухом отар свого тестя Їтра? Він вирішив, що інтерес його народу, його рідної нації, євреїв, вищий од заповіді Божої: «Не вбий», що була вкладена в його серце Творцем, Богом Авраама, Ісака та Якова. Коли Мойсей зауважив, що єгиптянин знущається над його одноплемінником-євреєм, то Мойсей став ультра-націоналістом і вбив єгиптянина. Щоправда, як це часто буває, цього бунтарського вчинку не схвалили й самі євреї, заради яких Мойсей скоїв вбивство і, фактично, повстав проти єгипетської влади. Мойсей скоїв це, бо відступився тоді від Бога і ось тепер він не в центрі світової цивілізації, а в далекій пустині. Тепер він не належить до еліти наддержави, а випасає отару, не свою, а свого тестя Їтра.
Чи не було й з вами так, як із Мойсеєм, дорогі брати і сестри? Чи не бувало з вами так, що опинившись без Бога, відступившись від Нього, від Його Слова, ви раптом коїли бунт проти Свого Творця і чинили зло ближньому своєму? Чи не бувало з вами так, що ви самі вирішували, що треба робити в цій або іншій ситуації і йшли наперекір своїй совісті та Слову Божому? І чи не бувало з вами так, що у ваші серця закрадався сумнів про те, чи чує вас Бог, чи Він справді вислуховує ваші молитви і прийде вам на поміч? Сьогодні настала пора нам розкаятися в таких думках і вчинках та обновити нашу надію на Господа Бога.
Мойсей, людина-втікач, пастух зустрічається з Богом. Ця зустріч була незвичайна і несподівана. Мойсей Бога не шукав. Бог знайшов Мойсея. Бог з’явився Мойсеєві у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. Писання називає тут Бога – Ангел Господній. Часто таким висловом у Писанні позначається Божий Син до того, як Він воплотився. У воплоченні Він впокорюється, зодягнувшись в людське тіло. На місце народження Він вибере стайню, а замість колиски, буде покладений у ясла.
Тут Син Божий, Який прагне догодити Отцеві та виконати план спасіння людства від гріха, з’являється Він не з розкішної пальми в оазі, а зі звичайного тернового куща. Проте незвичайним є те, що з цим терновим кущем відбувається. Мойсей бачить, що тернина горить, але не згорає кущ. Це – чудо. Чудо приваблює Мойсея. Він хоче розібратися, що там відбувається. Він вирушає до неопалимого терну. Господь за ним спостерігає і щойно Мойсей підходить до куща, як Господь промовляє: «Мойсею! Мойсею!»
Божий Син кличе Мойсея по імені. Він добре знає цього розкаяного грішника. Він добре знає кожного з вас. Він записав ваші імена на небі і в Євангелії від Луки (10:20) Син Божий втішає Своїх служителів і нас: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» Ісус знає Мойсея, Ісус знає вас. Ісус любить Мойсея, Ісус любить вас.
Ісус – святий Бог. Таким Він є споконвіку разом із Отцем і Святим Духом. І все, що пов’язане з Ісусом – святе. Господь наказує Мойсеєві, заради його таки добра, залишатися там де він є. Але навіть цього мало. Мойсей мусить зняти взуття своє, бо навіть віддалік від Господа – свята земля. Господня святість незрівнянна. Сьогодні ми освячуємося Його Словом. Сьогодні в нас під час літургії лунатиме заклик: «Святе – для святих!» Місце, в якому перебуваємо сьогодні ми, так само, як і терновий кущ, і земля довкола нього, святе, бо тут Бог, як колись на Хориві, зустрічається з нами і дає нам святі та правдиві тіло і кров Христа Спасителя.
Святий Бог зустрічається з нами, як і колись з Мойсеєм. Для Мойсея – Він не чужий Бог, а Бог його прабатьків, Авраама, Ісака та Якова. Він – Бог обітниці. Він – Бог не байдужий до бід євреїв чи до бід українців. Господь описує, як повно Він бачить та відчуває біду поневоленого народу: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його».
Серед людей часто можна почути співчуття. На жаль, дуже часто всі справи співчуттям і обмежуються. Але не так з Господом Богом. Він продовжує: «І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом». Бог не просто співчуває. Бог не просто підтримує нас у наші тяжкі миті життя. Бог сходить, аби визволити євреїв із єгипетської неволі та ввести їх до Обіцяного Краю, що тече молоком і медом.
Для цієї місії визволення Він збирається використати Мойсея. Він міг би промовляти з розкішної пальми в чудесному оазисі, але цього Бог не зробив – Він вирішив промовляти зі звичайної тернини. Він міг би послати з місією визволення Мойсея - князя єгипетського, але Бог цього не зробив. Він вирішує послати з місією визволення Мойсея -пастуха. Все робити буде Син Божий, але діяти буде Він через Мойсея – пастуха, Мойсея – розкаяного грішника.
А який чудовий наказ віддає Божий Син: «А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!» Іди і виведи – каже Господь. Він каже ці слова наче йдеться про виведення кількох корів із стайні на пашу, а не про визволення мільйонів людей на волю з тиранії найпотужнішої держави тогочасного світу! Так і сьогодні Господь доручає пастиреві, звичайному, розкаяному грішникові, промовляти ці небесні слова: «Заявляю вам змилування Боже і прощення всіх ваших гріхів».
Важливим є не Мойсей і він це визнає: ««Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?» Важливим є не пастир, який сповідує разом із Апостолом Павлом: «Вірую, Господи, й визнаю, що Ти Єси поправді Христос, Син Бога живого, Котрий на цей світ прийшов грішників спасти, із них перший – то я». Важливим є Той, Хто уповноважує Мойсея виводити народ із Єгипту і Хто уповноважує пастирів проголошувати прощення усіх ваших гріхів і провин. Важливим є Христос, Спаситель-Бог. Він каже: «Я буду з тобою».
Христос завжди перебуває зі Своїми людьми. Він перебував з Мойсеєм на Хориві. Він перебував із Мойсеєм перед фараоном, у глибині Червоного моря, коли народ Божий переходив море по суходолу. Він перебуває з нами сьогодні знову в простих речах: у Слові, у хлібі та вині Господньої Вечері і через звичайного пастиря проголошує відпущення гріхів, а з ним і визволення від страшнішої влади ніж єгипетська тиранія – визволення від влади гріха, смерті та диявола, яку Він поборов на хресті Голгофи, померши за наші гріхи та воскреснувши на третій день для нашого виправдання.
Проголошують це звичайні люди, здійснюється визволення через звичайні засоби. Але здійснює все це незвичайний Господь, Який у відповідь на Мойсеєве запитання, відповідає: «Я – Той, що Є. Сущий. Ягве». Через півтори тисячі років, у відповідь на подібне питання юдеїв, цей Самий Син Божий відповів: «Перш, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8:58). Він – Сущий. Він – Ягве. І цей Сущий, цей вічний Бог – Бог люблячий, Бог благодатний, Бог, Який прощає і довготерпить, Бог Який дарує нам вічне життя у святому Царстві Божому.
Яка складна та неосяжна ця простота слів, з якою звертається Господь до Мойсея! Яка складна та неосяжна простота слів, якими нам проголошується відпущення гріхів і запроваджується Свята Вечеря, коли під простотою хліба та вина криються справжні тіло та кров Сущого, Ягве і з якими та в яких нам дарується прощення гріхів та вічне життя в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа тут і сьогодні, бо Ісус, Бог Авраама, Ісака та Якова, і вчора, і сьогодні, і повіки Той Самий. Йому поклонявся на горі Хорив Мойсей. Сьогодні поклоняємося Йому в Києві і ми. З Ним прямуємо ми до вічного життя у Царстві Небесному і заблукати з Христом не можемо, бо Він Бог, Сущий, Спаситель. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).
Немає коментарів:
Дописати коментар