Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 15 квітня 2012 р.

Великодня проповідь

ПЕРВІСТОК СЕРЕД ПОКІЙНИХ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних (1 Коринтян 15:12-20).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  голова комітету з написання Декларації про Незалежність США був, безперечно, видатним чоловіком. Певно що за своєю популярністю Джефферсон випередив усіх американських політиків і завжди займатиме перші місця в американській історіографії.   Проте яким би популярним він не був, скільки добра він не зробив би для американського народу, в цього чоловіка, була одна дуже важлива і серйозна проблема. Він відкидав чуда. Маючи такі уявлення, він відредагував свою особисту версію Біблії, в якій повністю повикреслював чуда. А редагуючи Євангелія, Джефферсон зосередився головним чином на моральних вченнях Ісуса. Завершальними ж словами Джефферсонової Біблії були такі: «Там поклали Його в гробі. І каменя привалили до могильних дверей і пішли».

Таке ставлення до воскресіння не було чимось новим. Коли Апостол Павло проповідував про воскресіння в Афінах, то грецькі філософи з епікуреїв і стоїків, сперечалися: «Що то хоче сказати оцей пустомов».  Можна бути не стоїком, і можна бути не епікурейцем, а маскуватися під християнина, як це роблять, наприклад, свідки Єгови і навчати, що Ісус не воскрес, а воскрес лише Його дух, тіло ж розпалося на якісь атоми.  Доктор Мартін Лютер навчає, що диявол – магістр тисячі вмінь, і всі їх він, звісно, застосовує на те, аби відвернути нас від Христа, а сьогодні й зокрема від Його світлого воскресіння.

Врешті-решт, чи й наша поведінка, красномовніше від усяких єретичних тверджень чи книг, не свідчить часом, що ми живемо так, наче Господь Христос не воскрес? Наша постійна журба про свої справи, про хліб насущний, наші постійні нарікання та невпинні життєві клопоти, серед яких ми покладаємо надію лише на власні сили або надіємося на інших людей або живемо в невпинній гонитві матеріалізму так, наче цим світом і цим життям усе закінчується, то життям своїм, своєю поведінкою дуже виразно проповідуємо довколишнім людям про те, що ми не маємо ніякої підтримки від Господа Христа, що Господь не воскрес, а наша Біблія нагадує, насправді, відредаговану версію Томаса Джефферсона.

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла докоряє всім фальшивим учителям і проповідникам, усім тим, що йдуть на поводу таких учителів, проповідників та їхнього наставника диявола і називає їх найнещаснішими з людей!  Чому?  Бо в них немає майбутнього – каже Апостол Павло.  Бо де немає воскресіння Христа – там немає прощення гріхів, там немає воскресіння мертвих для вічного життя у Божому Царстві.

Але утверджує Божий Апостол: «Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних». Незважаючи на всі старання диявола і його зграї брехливих учителів і фальшивих пророків є цей незаперечний і неспростовний факт – Христос воскрес!  Проганяйте всякі сумнів, дорогі брати і сестри. Бо перелякана сторожа біля гробу, в який поклали Ісусове тіло – розпорошена.  Величезний камінь від гробу відвалений, а сам гріб – порожній.  Небеса торжествують і учні радіють – Христос воскрес! 

Христос воскрес, бо Він – Життя (Ів. 14:6).  Де лишень Він ходив і натрапляв на похорон, там похорон перетворювався на свято життя, бо життя Податель був поряд і воскрешав померлих.  Це Він воскресив доньку Яіра, яку вже оплакували і за якою голосили всі ті, що співчували старшині синагозі, що втратив був свою дитину. Це до нього був промовив Господь: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона» (Лк. 8:50). А до померлого дівчатка, Господь життя сказав: «Дівчатко, вставай!» І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила...» (Лк. 8:54, 55).

Коли Господь життя зустрівся із похоронною процесією, яка несла тіло сина вдови з Наїну, там теж були лише сльози і плач. «Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: «Не плач!» І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!» І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері» (Лк. 7:13-15).

Друг нашого Господа, Лазар був теж помер. Ісуса не було на його похороні. Власне, затримався Він навмисно, аби ні в кого не виникало сумнівів в тому, що Він воскрешає померлих і то не лише під час похорону, але й з гробу. Віруюча сестра Лазаря, Марта, мала свої уявлення про те, кого може воскресити Господь.  Певно, не тих, тіло яких вже розкладається.  Але Ісус іде до гробу.

 В Євангелії від Св. Івана читаємо (11:39-44): «Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: «Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...» Ісус каже до неї: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?» І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: «Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене». І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: «Лазарю, вийди сюди!» І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: «Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...»

Ісус – Життя. І ось Він помер.  Помер не від старості, не від хвороб, а будучи на хресті принесеним в жертву за всі гріхи людства. Як і Його друга Лазаря, Його тіло, двома віруючими поважними чоловіками, Йосипом із Ариматеї і Никодимом, було покладено до печери, а вхід у печеру було закрито великим каменем. Проте була й велика відмінність – гріб Лазаря ніхто не охороняв, а гріб Ісуса був опечатаний і біля гробу була виставлена озброєна охорона – невіруючі первосвященики боялися, що тіло Ісуса вкрадуть учні і це буде підставою для заяв про воскресіння Ісуса.

Але хіба може Бога стримати смерть?  Хіба може Його стримати камінь, а тим більше охорона, навіть якщо вона – вишколені вояки Риму? Всі ці перепони марні, бо відбувається те, що було обіцяно Христом і те, що сьогодні нам звіщає Апостол Павло: «Христос воскрес із мертвих!». Його тіло не зазнало тління – воно прославлене, хоча й зберегло сліди від римських цвяхів на руках і ногах, і слід від римського списа на боку. Христос – живий тепер на віки віків.  Донька Яіра, син вдови із Наїна, Лазар із Віфанії – всі вони були воскрешені для життя тимчасового. Але не так Христос. Він воскрес, аби жити вічно. Він воскрес, аби не лише проголосити вас прощеними, виправданими від гріхів ваших, від усіх звинувачень диявола. 

Апостол Павло звіщає: «Христос – первісток серед покійних».  Христос – правдивий Бог.  Христос – перша людина, яка воскресла, аби більше вже не помирати. Апостол Павло використовує в цьому місці особливий грецький термін, який означає «першоплід».  Що це означає?  Коли нива вже була готова до жнив, то господар поля зрізав перший сніп і присвячував його Богові.  Далі вже були великі жнива.  Але перед всякими жнивами обовязково має бути перший сніп, присвячений Господу. Так само і Христос.

Він – перший воскреслий перед великими жнивами воскресіння.  Він перший вийшов із гробу, аби жити вічно.  Із гробу вийдуть також усі люди, які жили, живуть і будуть жити до другого приходу Господа Христа у славі.  Апостол Іван, якому були обявлені ті великі жнива воскресіння усього людства, пише в Обявленні (20:12-15): «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...»

Ісус Христос, наш розпятий і воскреслий Господь утішає нас, Свою любу Церкву: «Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). Тіштесь, дорогі брати і сестри, що ваші ймення були записані в небі, коли вас було охрищено в Імя Отця, і Сина, і Святого Духа.  Тіштеся, дорогі брати і сестри, що ви щодня можете вертатися до тієї небесної книги через покаяння і отримуючи прощення ваших гріхів в Імя розпятого і воскреслого Спасителя.

  Тіштеся, що сьогодні ви можете доторкнутися до Христа у Святій Вечері, причастившись Його правдивими тілом і кровю у хлібі та вині Таїнства, адже наш Господь каже: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:53-57).

Тіштеся, дорогі брати і сестри, що самою вірою в Христа ви належите до пшениці, яка буде зібрана в засіки Царства Небесного для життя вічного, тоді як полова, або ж ті всі, що відкидають спасіння вірою в Христа, буде спалена у вічному вогні.  Ісус каже: «Живу Я і ви жити будете!»  Раз живий Господь, то й жива Церква. Воскрес Він – воскреснемо й ми.

 Бо Ісус – первісток серед покійних, тобто перший сніп великого урожаю воскресіння до життя вічного в Царстві Божому, до якого належите і ви, що з упевненістю і радістю великою  сьогодні проголошуєте цей великий факт, цю неспростовну істину: «Христос воскрес!  Воістину воскрес!»  Амінь.

Немає коментарів: