Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 31 березня 2013 р.

Проповідь на 2-у неділю Великого посту


                ПОКЛИКАНІ НА ОСВЯЧЕННЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!  Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом. Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати посудини свої в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають. Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якій-будь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили. Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення  (1 Солунян 4:1-7).

Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1)! Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулої неділі в нашому рідному Києві настав транспортний колапс.  Дороги після великих снігопадів не були розчищені або чистилися дуже повільно, а людям потрібно було все-одно ходити та їздити.  Врешті-решт, це була неділя і християнам потрібно було добиратися на службу Божу.  А в когось були інші потреби.  В когось, може була причина радісна, а в когось біда не питалася, коли прийти в гості, і треба було когось везти до лікарні, а когось навіть ховати. Робити все це було дуже важко: товстий шар снігу покрив дороги, тротуари і куполи церков, якими досить рясно всіяний Київ.

Втім гріх – набагато гірший і небезпечніший від снігу.  Гріх гніздиться в серці і часто про нього не здогадуються не лише сторонні, але й власник серця.  Лише глибоко вкоріненим гріхом у серці можна пояснити поведінку водія однієї з київських маршруток 25 березня, який на вулиці Мостицькій, викинувши з маршрутки людину, в якої почався епілептичний припадок, поїхав наче нічого й не бувало далі.  А які тоді серця в пасажирів тієї маршрутки, які дозволили такому статися?  Так само, що живе у серці тих двірників, які минулої неділі замість допомоги своїм ближнім-киянам і можливо, гостям столиці, вирішили нажитися на стихійному лихові і здавали в оренду лопата – за 250 гривень?  І що живе у серці тих таксистів і водіїв маршруток, які в десятки разів підняли ціну за проїзд з Троєщини до центру? 

На жаль, ми не бачимо тут нічого спільного з християнством.  Ми бачимо, навпаки, поганство, його огидність, його ненависть до Бога і до вінця Божого творіння – людини.  Здається, що в такі дні, які ми мали впродовж минулого тижня, ми раптом усвідомлюємо, що язичництво в нашому місті дуже живе, активне.  В цю другу неділю Великого посту нам варто зробити зупинку в нашій подорожі, аби, перед тим як рушати далі, ми ретельно дослідили наші власні серця.  Господь Святий Дух спрямовує нашу увагу сьогодні на два гріхи: похіть і визиск ближнього.  Ці гріхи дуже поширені в нашому суспільстві, але вони наче подвійний стовбур одного бур’яну, який має один-єдиний корінь – невірство, а отже небажання жити так як хоче Бог і бажання догоджати собі, а насправді гріхові, який живе в нас та дияволові, який прагне нами маніпулювати та мріє, аби ми були боговідступниками та навіки були запропащені у вічний вогонь аду.

До нас сьогодні звернуті слова любого Апостола Павла, який нас просить і благає, як найближчих і найдорожчих друзів, аби ми не відступали з дороги хресної на дорогу похоті і визиску – з дороги життя – на дорогу смерті. Дорога розпусти, дорога визиску свого ближнього, видирання з нього якомога більшої кількості праці та грошей – дорога, яка обов’язково закінчиться перед Богом-Суддею і з вуст Якого пролунає вирок: «Заплата за гріх – смерть!»

Вам, любі брати і сестри, що каєтеся у ваших гріхах, Бог виявляє Свою благодать.  Вас Він запевнює про Свою велику і невимовну до вас любов.  Цю любов до кожного з вас Він доводить Своїм Єдинородним Сином Ісусом Христом.  В світі часто промовляється слова «любов» та «любити», однак коли доходить до діла, до проблем, до біди, то часто-густо ці слова перетворюються на порожні звуки, за якими нічого не стоїть. Але за Божим словом «любов» стоїть хрест Голгофи. Хрест на якому розіпнули святого Божого Сина є яскравою ілюстрацією до слова благодать. Бо саме на хресті Ісус вирішує нашу найбільшу проблему, нашу найбільшу біду – гріх. З абсолютної любові до вас Він іде на хресні муки і на Голгофі обмиває Своєю святою кров’ю усі ваші гріхи та провини, аби ви були більше не звинуваченим грішником, а були обвинуваченим, якому проголошено виправдувальний вирок, бо винним є вже не ви, а Ісус Христос. 

Через наші гріхи Він помирає на хресті, через наші гріхи Його кладуть до гробу і через Його невинність Він воскресає з мертвих, аби сьогодні бути далі нашим люблячим Паном і Господом, Спасителем і Богом, Який перебуває нині посеред Своєї Церкви, яка ходить перед Його лицем і з любові до цього люблячого і благодатного Господа, прагне Йому також догодити.

Сьогодні Господь Святий Дух, через Апостола Павла, знаючи про любов християн до Свого люблячого Господа, передає накази від Христа нашій парафії, аби ми знали «як належить поводитись… та догоджувати Богові». Господь дає нам ці накази, бо знає, що ми любимо Його і хочемо Йому догодити. Наші взаємини з Богом – взаємини дітей з Отцем. І як любі діти хочуть догодити своєму татові, так і ми хочемо догодити нашому небесному Отцеві і виявляти щодня нашу вдячність за Його до нас любов.

Отець це бачить, цінує таке ваше догоджання і підбадьорює вас не спинятися «щоб у тому ще більше зростали!» Господь каже, що ми в Його очах наче добрі учні, діти, які дорослішають і зростають у добрі, у милосерді, у чистоті і, звичайно, у пізнанні Його Слова та Його святої волі.

Господь каже, що воля Божа щодо кожного з нас – освячення, відділення від трьох мерзенних речей, які дуже поширені в грішному світі в цілому і в нашому рідному українською суспільстві зокрема.  Отже, Господь каже, аби ми береглися від розпусти. Господь дав нам стать, дав чоловіків і дружин, аби вони тішилися одне одним, а також раділи своїми сімями і родинами.  Розпуста може виглядати привабливо, як будь-який гріх, вона може мати дуже симпатичну оболонку, але всередині тієї оболонки – гидота, повна трупної отрути, яка має спустошливу і смертельну дію на людську душу, на людське тіло і на життя цілої сім’ї.  

Християнська Україна весь час перебуває під нападами України язичницької – чимало наших новітніх традицій, розваг, особливо на весіллях мають вкрай розпусний характер, що розпалює похіть і підштовхує охрещених різних конфесій до перелюбу. Таку саму мету мають чимало анекдотів, жартів, книг, газет, фільмів та інших продуктів індустрії розваг. Автори таких продуктів самі по суті своїй є поганами, язичниками і по-іншому мислити не вміють, тому й часто, самі того не підозрюючи служать гріхові, дияволові і смерті.

Господь каже, що люди, які пропагують розпусту або перебувають у Ній, мають статеве життя поза шлюбом – такі люди не знають Бога. Вони можуть думати, що знають Бога, але насправді вони знають диявола – вірніше він дуже добре знає їх, вивчив їх і веде дорогою до аду. 

А до вас, Господь Ісус Христос звертається, аби ви тримали свої посудини в святості і честі, тобто жили у своїх сімях і щоб чоловіки любили своїх дружин, а дружини своїх чоловіків. Чоловіки, наче каже Господь, бережіться від розпусти, а натомість горніться до своїх дружин. Дружини, бережіться від розпусти, а натомість горніться до ваших чоловіків і таким чином ви обоє збережете ваші посудини, ваші тіла в святості і честі.

Господь також каже, аби ми не кривдили брата свого та не визискували його в будь-якій справі, зокрема і в бізнесі.  Нещодавно кілька моїх земляків побували в Києві і працювали.  Проте, коли настала пора розрахуватися за важкий труд на будові, їх роботодавець почав їх водити за носа і врешті-решт мої земляки поїхали додому без копійки. На жаль, в Україні це – досить поширена практика.  Такі горе-роботодавці можуть думати, що вони дуже кмітливі, обманюючи, чесних трударів і залишаючи їх і їхні сім’ї без засобів для існування, але насправді вони обманюють самі себе, бо Господь Святий Дух через Апостола Якова каже: «А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота! Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення. Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!»

Ті, що визискують своїх ближніх, мають іржаве золото і срібло, і такі роботодавці та керіники винні в смерті Христа.  Смерть Спасителя приносить користь віруючим, християнам, а не таким язичникам, які ці обманщики та визискувачі, бо вони – невіруючі, а отже будуть засуджені суворим судом Господа Саваота! За кожного робітника, якого визискували та визискують, якому недоплачують, буде мститися Сам Господь Ісус Христос.  Він – не їхній Спаситель, Він – Месник за бідних і убогих!

Ще одна поганська гидота – визиск хабарами та цінами. Заробітні плати – низькі, невпинні побори чиновників, високі ціни від місцевих бізнесменів – все це вельми поширене в Україні і все це є руйнівним для нашого народу.  Нещодавно я читав, що мешканці прикордонних областей заходу України їздять за одягом і продуктами в Євросоюз, бо там якісніше і дешевше, бо в українських містах і селах панує кривда ближнього і визиск, корупція і побори.  Все це знущання з ближніх українців – огидне і все це – мерзенність в очах Божих і всі, хто цю гидоту коять, будуть покарані Господом.

До вас же, любі християни, Господь, знавець сердець, каже, щоб ми навіть не кривдили свого ближнього у будь-якій справі. Бо нас Бог покликав не на нечистість, а на освячення, на відділення від жахливих пороків світу.  Мені було дуже радісно почути, як журналісти у день снігової бурі, розповідали про мережу заправок, які надавали водіям, які застрягли в снігових корках на десятки годин, безкоштовні каву та чай. Я радів, коли чув, коли були такі водії на позашляховиках, які довозили цілком сторонніх для них людей до лікарень по київському тогочасному бездоріжжю. Я не знаю, чи ті люди були християнами, але діяли вони як християни, виявляючи чесноту служіння своєму ближньому. 

Тим більше так поводяться християни, і зокрема ті наші парафіяни, які відвідують хворих і насичують голодних, які жертвують гроші і час, аби Євангеліє звіщалося та радість християнського прощення і покликання була відома іншим людям, які поки-що перебувають у полоні темряви й поганства. Ви ж покликані з темряви до світла Господом Святим Духом через Євангеліє.  Ви покликані до вічного життя в Христі, яке Він покріплює, причащаючи вас Своїми правдивими тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина у Його Святій Вечері, і ви до того життя покликані, яке виявиться у повноті в час Христового повернення і воскресіння усіх мертвих.

У суспільстві, де рясніє гріх, де ігнорується Божа любов і Боже милосердя, де на Божі благословення не лунає вдячність і не виявляється послух, ваше покликання – це ще й покликання вдячності Богові на кожному місці за всякий дар. І ваше покликання – це також покликання послуху Божій волі та утвердження істинності Божого Слова кожним вашим власним словом і кожним вашим власним ділом, ділом люблячої дитини, котру любить безмежно Сам Бог, заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

Немає коментарів: