Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 28 березня 2013 р.

Лютер і висвячення жінок


   Хоча питання про ординацію жінок не піднімалося за днів Лютера, він збагнув його богословське значення гостріше, ніж дехто з пізніших богословів.  Лютер добре усвідомлював те, які визначні посади займали певні жінки в Старому Заповіті, й він глузував із антиклерикальних фанатиків за те, що вони не зауважували ці місця, які, як здавалося, свідчили на користь їхньої справи.  "Але в Новому Заповіті, - писав він, - Святий Дух, промовляючи через Св. Павла, постановив, аби жінки мовчали в церквах і на зібраннях (1 Кор. 14:34) і сказав, що це - Господній наказ".  Про основний принцип головування/підпорядкування Лютер писав: "Проте Євангеліє не скасовує цей природний закон, а підтверджує його як припис і створіння Боже".[1]




[1] У творі Інфільтровані й таємні проповідники та в творі Про Собори і Церкву.

Немає коментарів: