Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 18 серпня 2013 р.

Проповідь на 8-у неділю П'ятидесятниці

ДОБРИЙ ГОСПОДЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя! Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,  і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!  Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...  І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!  І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли. Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,  бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!  (Псалом 107:1-9).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, певно більшості з нас відомий термін «Азбука Морзе», названа на честь американського художника, який також став славетним винахідником вражаючого пристрою – телеграфу. У першій телеграмі з Вашингтона до Балтімора Морзе вибив такі слова: «Ось що вчинив Бог!» Він не хвалився власними досягненнями, власним розумом і генієм, а у глибокій покірності і у визнанні того, що він просто використовує Божі закони, закладені Творцем у природі, відправляє по всьому світу послання: «Ось що вчинив Бог!»

Сьогоднішній наш Псалом сповнений вдячністю до Господа. Божий муж піснею виливає слова захоплення добрим Богом, слова захоплення Божим милосердям. Він дякує Господу за Його благодать, за Його милість, за Його чуда.

А як щодо нас, любі брати і сестри?  Чи наші серця дивуються і захоплюються Божим творивом? Чи ми дякуємо Богові за Його милосердя до нас?  Чи ми дякуємо Богові за всі Його щедрі дари?  Чи складаємо ми Йому подяку за Його щоденні милості? Як прикро, що часто ми діємо зовсім не так! Як часто, на жаль, буває так, що коли ми отримуємо раптове визволення від якоїсь біди, починаємо славити зовсім не Того, Кому ця слава належить – не Бога, а якусь людину, а ще частіше самих себе.  Як часто ми чуємо тости, цілі панегірики, що прославляють якусь людину і як рідко, поза церквою, поза зібранням віруючих, ми чуємо прославлення Господа Бога!

Як часто ми чуємо вихваляння, буває із наших уст, про людські досягнення, про наш розум, нашу кмітливість, наші зусилля, нашу працю і як рідко, поза домом Божим, ми чуємо прославлення Божих діянь, які Він учинив і далі чинить заради нас!  Як легко ми можемо образити наших ближніх, а ще легше ми можемо образити нашого Господа самим нашим мирським способом життя, самою нашою мирською поведінкою, яка цілковито не личить дітям Божим, християнам! Як часто ми забуваємося істину, промовлену нашим Спасителем Ісусом Христом: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.» (Мт. 10:32, 33)!

Любі брати і сестри, сьогодні настала пора змінити таке ставлення серця і розуму до Господа Бога.  Сьогодні настав час змінити нашу мирську поведінку на поведінку благочестивості, побожності і вдячності Богові. Сьогоднішній наш Псалом закликає усіх нас: «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»  Наш Господь – добрий.  Він нас створив. І попри наш гріх, Він про нас піклується. Його милосердя не триває якусь одну мить, годину, день, місяць чи навіть рік. Його милосердя триває безконечно. Божому милосердю до вас, любі віруючі, немає кінця. Пам’ятаймо про це особливо тоді, коли ми падаємо у гріх, бо тоді, сатана, потираючи руки, вже наспівує свою облудну пісню, переконуючи людський рід: «Бог – жорстокий!  Бог тепер тебе точно не простить!  Тепер ти занапащений навіки!»

Сатана намагається обдурити нас, виставляючи Божу справедливість наче то – жорстокість. Бог – не жорстокий. Бог – справедливий. І будьте певні, що Він таки справедливо карає кожний гріх і покарає кожного нерозкаяного грішника.  Але Бог – не жорстокий. Бог – милосердний. Не вірте заявам нашого ворога, що Бог – жорстокий.  Навіть коли ви скоїте гріх, який у очах ваших або й цілого світу здається непростимим, згадайте ці слова: «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!» і спішіть у каятті стати на коліна перед Богом, попросити в Нього пробачення і отримати Його змилування.  А змилування Він вам обовязково виявить, «бо навіки Його милосердя!»

«Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога» – продовжує співати наш Псалмоспівець. Бог милосердний. Бог визволив нас із руки ворога.  Нашим найлютішим ворогом є не великий і могутній сусід, який перекриває кордони для торгівлі, сподіваючись поставити на коліна українську економіку, а з нею і весь український народ. Наш найлютіший ворог живе всередині нас. І цей ворог – гріх.

Сьогодні ми дякуємо Господу і величаємо Його милосердним, бо Він визволив нас від цього нашого найбільшого і найлютішого ворога.  Його милосердя виявилося не в тому, що Його Син Єдинородний зодягнувся у бойові обладунки, а в тому, що Він зодягнувся у людське тіло і стався одним із нас, але без гріха. Його милосердя виявилося у тому, що Він на Своє святе і праведне тіло забрав усі наші гріхи і провини і поніс їх на Голгофський хрест. 

Не броню праведності бачив Отець на розп’ятому Ісусі, а лише гріх – величезне скупчення гріха, весь гріх світу, гріхи усіх без винятку людей – людей, які жили до Христа, які жили, живуть і житимуть після Христа. Господь Святий Дух так пише про те, що сталося на Голгофі: «Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!» (2 Кор. 5:21).

Ось яке Боже милосердя!  Бог виливає весь Свій гнів за наші гріхи на Ісуса Христа, Свого Сина Єдинородного!  На Голгофському хресті Божий Син помирає за наші гріхи, аби ми не помирали навіки і не були вкинуті до вічного огню пекла. Ось яке Боже милосердя – Бог Син помирає за людей!  І Син Людський воскресає на третій день по смерті на хресті, аби всі ви, що віруєте в Нього, були виправдані і зодягнуті у броню Його праведності і мали вічне життя і спадок у Царстві Божому.  Замість смерті, до якої нас прирік гріх, ми маємо тепер життя у Царстві Небесному, яке дарується нам заради Ісуса Христа.  «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»

Сьогодні і щодня ми промовляємо ці слова, бо це нас Господь визволив із руки ворога. Сьогодні ми дякуємо Господу, бо у смерті вирвано її жало – гріх, а в диявола вирвано список з обвинуваченнями, якими він користуватися більше не може, бо милосердний Господь забрав усе те, в чому звинувачує нас диявол, на Себе. «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя! Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога».

Боже милосердя виявилося до віруючих Старого Заповіту і в тому, що Він «і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!»  З Єгипту і з Вавилону, з Сирії, і з Персії – звідусюди, куди був розсіяв був Бог людей за гріхи Ізраїлю, позбирав їх Бог знову до Єрусалиму, до Юдеї, де вони мали чекати на прихід Месії-Спасителя. Яку велика радість мали віруючі люди, будучи зібраними знову в Церкву!  Яке велике Боже милосердя!

Це було не так давно – всього на всього трохи більше, як двадцять років тому – ми були розсіяні Богом за гріхи наші і за гріхи нашого народу, який покинув Бога і обрав натомість фальшиву релігію соціалізму та комунізму. Ми були розсіяні, бо не перебували в Церкві, не були віруючими, не чули проповідь чистого Євангелія, не могли причаститися правдивими тілом і кровю Христовими. Нині ми дякуємо Богові, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»  

Двадцять два роки тому Україна стала незалежною, а з незалежністю Господь Бог подарував і свободу віросповідання і зібрав нас до нашої рідної Української Лютеранської Церкви, у які ми славимо Бога з усіма святими, і приносимо Йому подяку, і йдемо дорогою вічного життя, дорогою простою.  Не завжди так було.  Бо й з нами, як із віруючими євреями було те, що описує Псалмоспівець: «Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...» Але нині ми дякуємо Богові «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!», бо Господь зібрав нас до Церкви, покликав нас до Себе Своїм святим Євангелієм.
  
Сьогодні ми дякуємо Богові, бо, коли ми кличемо до Бога в недолі, то Господь далі визволяє нас від утисків. У кожного з вас, любі брати і сестри, є власна історія молитов і Божої на них відповіді. Але навіть, якби відповідь не була такою як ми хочемо – і часом такою вона бути не може, коли на те немає Божої волі, то все-одно ми дякуємо Господу, бо що би з нами не сталося в цьому житті – ми вже маємо вічне життя і чекаємо воскресіння мертвих, яке настане у день повернення у славі нашого Спасителя Ісуса Христа. Сьогодні ж ми далі кличемо до милосердного і люблячого Отця, дякуючи Йому, прославляючи Його за Його милосердя, за спасіння, яке ми маємо в Ісусі Христі і просимо в Нього усе, що нам потрібно для побожного життя в цьому світі – і Бог відповідає на наші прохання, і дає нам усе необхідне, а насамперед Його Євангеліє, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!».

Господь сьогодні провадить нас «дорогою простою, щоб до міста осілого йшли».  Але наше осіле місто – не Київ і не будь-яке місто на цій грішній землі. Наше місто осіле – Єрусалим, але не Єрусалим в Ізраїлі, а Єрусалим Небесний, до якого ішов дорогою простою отець віри, Авраам і всі патріархи та всі віруючі наші предки.  Про усіх святих і про цю дорогу, і про це місто Господь Святий Дух каже в Посланні до євреїв (11:13-16): «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто».  Ісус Христос приготував вам місто, любі брати і сестри.

Це місто, приготовлене Христом, бачить у видінні Апостол Іван і про нього нам звіщає: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»… святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога. Славу Божу він має» (Об. 21:2-4, 10, 11).
І, аби ми йшли цією простою дорогою, дорогою віри в Ісуса Христа, до нашої небесної батьківщини не падаючи з ніг, а бадьоро та впевнено, Сам Бог насичує наші душі Своїм Словом, втамовує наш голод і спрагу правдивими тілом і кров’ю Ісуса Христа у Святій Вечері. І Він робить це, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!».

Семюел Морзе за славетний винахід телеграфу прославив Бога.  Прославляймо Бога й ми, любі брати та сестри. Бо маємо для цього ми всі підстави: «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!». Заради Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: