Бо
що є в Христі, як не повнота втіхи, любові і радості? Коли ви бачите, як Він висить на хресті, як
скрапує з Нього кров і зв’язуєте все це, відповідно до Його слів, з волею
Божою, то хіба не зробить це Ім’я Боже не жахливим, а солодким? Хіба не лише не будете ви боятися жодного зла
від Бога, Який посилає Свого Сина з цією метою, але хіба ви не будете
наповнюватися певною надією про Його милосердя і любов до вас і до всього
людського роду?... Ми маємо Посередника, Який розташовує Себе між нами й Богом,
і Який заступається за нас, Який любить нас, Який помирає за нас – і все це
відповідно до волі Його вічного Отця…
Голос Христа – голос невидимого Отця.
По-правді, Син промовляє з уст Отця, а Отець, Своєю чергою, з уст Сина, бо
Отець і Син – одно (Івана 10:30). Таким чином, хоча й особи – різні (тобто,
Отець – не Син, ані Син є Отець), все-таки воля і Слово – однакові.
Це служить ще одній меті. Воно не дає нашим думкам полишати Христа, аби
шукати, слухати та кликати Отця. Але, як каже Христос Пилипові (Івана 14:9-11),
ми повинні впевнено вірувати, що коли бачимо, чуємо, кличемо Христа та
поклоняємося Йому, то бачимо, чуємо, кличемо Отця та поклоняємося Отцеві. Через
це ми повинні горнутися до цього Вчителя і не дозволяти, аби нас було
відтягнуто від Його Слова. Бо те, що ви чуєте від Нього – чуєте ви від вічного
та невидимого Отця. Як і немає жодного іншого Бога, або жодної іншої волі
Божої, яку слід шукати поза цим Христом. Відповідно, ті, що захоплюються
власними ідеями та припущеннями про Бога і про Його волю поза Христом, втрачають
Бога взагалі….
Немає коментарів:
Дописати коментар