Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 15 серпня 2013 р.

Голос невидимого Отця

     Бо що є в Христі, як не повнота втіхи, любові і радості?  Коли ви бачите, як Він висить на хресті, як скрапує з Нього кров і зв’язуєте все це, відповідно до Його слів, з волею Божою, то хіба не зробить це Ім’я Боже не жахливим, а солодким?  Хіба не лише не будете ви боятися жодного зла від Бога, Який посилає Свого Сина з цією метою, але хіба ви не будете наповнюватися певною надією про Його милосердя і любов до вас і до всього людського роду?... Ми маємо Посередника, Який розташовує Себе між нами й Богом, і Який заступається за нас, Який любить нас, Який помирає за нас – і все це відповідно до волі Його вічного Отця…
Голос Христа – голос невидимого Отця. По-правді, Син промовляє з уст Отця, а Отець, Своєю чергою, з уст Сина, бо Отець і Син – одно (Івана 10:30). Таким чином, хоча й особи – різні (тобто, Отець – не Син, ані Син є Отець), все-таки воля і Слово – однакові.
            Це служить ще одній меті.  Воно не дає нашим думкам полишати Христа, аби шукати, слухати та кликати Отця. Але, як каже Христос Пилипові (Івана 14:9-11), ми повинні впевнено вірувати, що коли бачимо, чуємо, кличемо Христа та поклоняємося Йому, то бачимо, чуємо, кличемо Отця та поклоняємося Отцеві. Через це ми повинні горнутися до цього Вчителя і не дозволяти, аби нас було відтягнуто від Його Слова. Бо те, що ви чуєте від Нього – чуєте ви від вічного та невидимого Отця. Як і немає жодного іншого Бога, або жодної іншої волі Божої, яку слід шукати поза цим Христом. Відповідно, ті, що захоплюються власними ідеями та припущеннями про Бога і про Його волю поза Христом, втрачають Бога взагалі….

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

Немає коментарів: