Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 15 вересня 2013 р.

Проповідь на 12-у неділю П'ятидесятниці

              БЛАГОДАТТЮ БОЖОЮ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперше, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона  (1 Коринтян 15:1-10).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, маленька дівчинка, спостерігаючи за тим, як її мама миє на кухні посуд, вперше зауважила в русявому волоссі матері декілька сивих волосинок. Вона спиталася: «А чому деякі твої волосинки сиві, мамо?» Мама відповіла: «Щоразу, коли ти робиш щось не так, або змушуєш мене плакати, одна з моїх волосинок сивіє». Донька, на хвильку замислившись, спиталася: «Мамо, а як то так, що волосся у бабусі – геть усе сиве?»

В кожному жарті, як кажуть, є певна доля істини.  Сьогоднішній наш текст зі Святого Письма, написаний  Апостолом Павлом. Але він не одразу був Павлом. Першим християнам він був відомий перше як Савл. Будучи Савлом, він був ревнителем юдейським . У Посланні до филип’ян (3:4-6) він так описує власне походження і життя до того, як став називатися Павлом: «Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі».

Відданість юдейській традиції спонукала Савла робити те, що описує Книга Дій святих Апостолів (8:1-3): «А Савл похваляв його вбивство [диякона Степана]. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...»

Не одна сива волосина зявилася у перших християн-євреїв, яких так завзято переслідував Савл і подібні до нього люди, що на перше місце ставили відданість традиції, усталеним правилам і звичаям єврейського народу. Як страшно і образливо було їм чути заклики до вбивства, проголошувані такими людьми як Савл і підбадьорення убивць самим Савлом!

Коли християни-євреї через переслідування втікали до інших околиць Римської імперії, то він став одним з провідників своєрідної юдейської інквізиції, яка займалася пошуком відступників від юдейської традиції і силою змушувала міняти власні погляди та відрікатися від віри в Месію-Христа. Про те, як це мало відбуватися читаємо в 9 розділі Дій (в. 1, 2): «Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму».  Що чекало на таких бідних євреїв-християн?  Або увязнення, або смерть через укаменування – саме так був забитий вірний муж Божий, диякон Степан.

Савлові вчинки були жахливі.  Савлова репутація була цілком ним заслужена – слава його йшла перед ним. У розмові з Господом, Ананій, християнин з Дамаску, де сьогодні точаться бої, промовив про Савла: «Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє» (Дії 9:13, 14).  Павлові є про що жалкувати, порівнювати себе з недородком і сьогодні визнавати перед Церквою: «Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву».

Але таким був не лише Савл. Згадайте власне життя, любі брати і сестри.  Ви – не кращі за Савла. Не обовязково бути вбивцею і гонителем Церкви, як це робив Савл. Савла Христос спитався: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Христа можна гнати і в інший спосіб.  Ми грішимо проти Господа, коли коїмо гріх не лише проти Першої Скрижалі, проти перших трьох Заповідей, але й тоді, коли ми грішимо проти наших ближніх, коли ми не шануємо старших, руйнуємо людське здоров’я і життя, чинимо перелюб, крадемо, пліткуємо і навіть заздримо іншим людям.  Через наші гріхи – ми в одній ваговій категорії із грішником Савлом. Бо заплата за будь-який гріх – смерть (Рим. 6:23). Ми не кращі за Савла.

Але ви також не гірші за нього. Ви не гірші за Савла, бо Євангеліє дане не лише для Савла, але для всіх людей.  І Євангеліє, любі брати і сестри, сьогодні дано найперше – для вас. Бог хоче, аби ви спаслися і через це Він зібрав сьогодні в церкві, аби ви чули Його послання про любов до кожного з вас, що каєтеся сьогодні у ваших гріхах проти Бога і проти людей. Апостол Павло каже, що ви спасаєтеся Євангелієм і нічим іншим.  Звісно, можна увірувати наосліп, як про це ми чуємо в нашому тексті. Але сліпа віра, віра яка не бачить Христа і не хапається з усіх сил за Нього, не спасає. Сліпа віра може створити у нашому розумі видимість спасіння і навіть спонукати боротися за власне спасіння власними таки ділами, але вона не бачить Христа і затуляє вуха до Євангелія.

А віра, яка спасає надіється і уповає на Христа, Який звіщається у сьогоднішньому Євангелії від Павла. Апостол Христів справді дає чудесний підсумок усім чотирьом Євангеліям: «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням». Для нас, як і для Павла, тут ключовими словами є ради наших гріхів.

Христос не умер просто так. Христос умер ради наших гріхів.  Господь Ісус помер за кожен ваш гріх, любі брати і сестри. Немає такого гріха, за який би Христос не помер. Про цю Його смерть за усі гріхи світу провіщає Бог, починаючи із Раю і робить це крізь усіх пророків.  Через увесь Старий Заповіт червоною ниткою проходить Христос і те, що Він принесе досконалу жертву за всі гріхи світу.  Христос – єдине Ублагання людства.  Христос – єдиний, хто дає надію. Юдеям, які шукають у Писанні не Христа, а щось інше, Син Божий докоряє: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).

Христос був умер ради наших гріхів за Писанням і був Він похований. З Ним поховані і всі ваші гріхи. Бо якщо хтось поніс покарання за злочин, а гріх – це злочин проти Бога і людей, то й претензії більше не існує.  Замість вас постраждав Ісус. Замість вас Він помер. Ваших провин більше не існує. Той факт, що третього дня Христос воскрес за Писанням, свідчить про те, що ви – прощені, ви – виправдані. Адже живий Той, Хто приніс Себе у жертву і жертва Його визнана святим Богом досконалою і повною – за всі ваші гріхи, за всі гріхи світу.

Ви не кращі за Савла. Ви й не гірші за нього. Христос умер був за гонителя Церкви, за Свого переслідника, за обвинувача і антихристиянського агітатора.  Христос умер був за кожного з вас, що маєте свої списки гріхів, явних і таємних, видимих і прихованих, свідомих і навіть ще неусвідомлених. І це – Євангеліє, тобто Добра Новина. Кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і вічне життя.  

Добра Новина полягає в тому, що Христос усе зробив для вашого спасіння. Христос продовжує усе робити для вашого спасіння навіть нині. Бо те, що ви чуєте сьогодні Євангеліє – теж робить Христос.  Так само, коли ви будете підходити до Господнього Столу, то причащати вас Своїми правдивими тілом і кровю буде теж Христос.  Він буде здійснювати це через руки пастиря і диякона, через звичайні хліб і вино, але діяти через пастиря і диякона буде Він, як і Його реальні тіло та кров присутні у Святій Вечері – Євангелії, у якому дається вам прощення гріхів і вічне життя.

Це Євангеліє свідчить нам, що воскреслий Христос «з'явився… Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили». Воскреслий Христос – живий, діяльний, люблячий Бог і Спаситель. До Вознесіння Він з’являється масі віруючих, аби вони не лише чули, але й бачили доказ невимовності Божої любові, повноти їхнього прощення і виправдання. Христос воскрес – воскреснуть і вони. Господь каже: «Ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!» (Ів. 14:19). Живий Господь і ви жити будете, любі брати і сестри!  У День Свого славетного повернення Христос усіх нас воскресить до вічного життя у Його Царстві.

Але поки що ми живемо в цьому світі. Нині ми – Божі діти. Але колись ми були інші. Апостол Павло сьогодні визнає, що Господь з’явився йому, як якомусь недородкові, бо Савл був нерозкаяним грішником. Але ось він тепер – Апостол Христів.   Він міг би хвалитися: «Через довгий процес пошуків істини, я прийшов до висновку, що Христос – Господь, а християнство – істинна релігія». Але Павло цього не робить. Шляхом довгого пошуку істини біля ніг юдейського теолога Гамаліїла (Дії 23:3), єврейський юнак став Савлом, тобто прийшов до розуміння того, що важливим є людське передання і відповідно, юдейство, а все інше треба нищити вогнем і мечем.

Але Апостолом Павлом він став винятково благодаттю Божою – лише незаслуженою, безумовною любовю Божою до людського роду у Христі.  Лише благодать вчинила переслідника Церкви її Апостолом.  Лише благодать Божа вчинила грішника праведним.  Лише благодаттю Божою і ви, любі брати і сестри, є сьогодні не ворогами Божими, а улюбленими дітьми Отця Небесного. «Спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» – звіщає наш Апостол у листі до християн у Ефесі (2:9).

Бо чим нам хвалитися? Власними гріхами? Хоча такі вихваляння ми часто чуємо від мирських людей, хай Бог від цього нас боронить!  Ми краще будемо хвалитися Христом.  Бо хоча ми своїми провинами, можливо, викликали не одну сиву волосину в наших батьків, завдали болю і страждання іншим людям, а особливо Богові – благодаттю Божою, заради Христа, ми – прощені і проголошені праведними, і спадкоємцями вічного життя.

Благодаттю Божою кожен із вас, любі віруючі в Христа, є Божим чоловіком, Божою жінкою, Божою дитиною. Апостол Павло каже: «благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона». Благодать Божа нині діє у вас любі брати і сестри, коли замість гріха, який ви колись були чинили, нині ви робите добро, діаметрально протилежне до ваших колись улюблених гріхів. Благодать Божа працює нині і у вас, любі брати і сестри, щоразу, коли ви чините добро усім вашим ближнім, а особливо тоді, коли ви розповідаєте іншим людям про Христа і про Його благодать, якою, через віру ви спасенні і маєте вічне життя. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Немає коментарів: