Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 10 липня 2012 р.

Пильнуйте проти диявола Ентузіазму


Вони кажуть: «Віра?  Нісенітниця!  Ні, спасається кожен, хто вступає в той або в цей орден». Це – біда. Це означає шукати Бога на власний розсуд і намагання залізти на небеса самовинайденою драбиною особистих ідей.  Ми мусимо пильнувати проти того диявола, який зветься Ентузіазм.[1] Люди, які ідуть за ним, зневажають усне Слово й проголошують: «Зробити це мусить Дух!» І вони тільки й те роблять, що говорять про Духа. Никодим, звісно, міг також прийняти так Духа, але він прислухається до Слова правди, яке йому проповідує Христос: «Не сходив на небо ніхто».  Слово мусить далі усно проповідуватися та читатися, а тягар нашого послання мусить бути таким: «Вірую в Сина Божого Єдинородного, Який помер за мене». Ми мусимо запечатувати нашу віру сповідання про те, що ми не знаємо жодного іншого Бога окрім Того, про Якого тут читаємо: «Кожен, хто вірує в Сина Людського, життя вічне той має». Цього для мене не вчинять жодні думки або діла – єдина дорога до Бога і правдива дорога до Бога – вірувати в Сина.  Тому Бог і нам наказав старанно це проповідувати. Ось чому Він запровадив це служіння усного проповідування, запровадив Таїнства і заповів відпущення гріхів. Він хотів, аби живим посеред християн залишалося це послання, щоби в пильних серцях зберігалася віра, яка сповідує: «Вірую в Сина, виданого за мене на смерть». Папісти, звісно, теж чують ці слова, бо і в них, як у нас, є Біблія. Але вони дрімають і хропуть над ними – вони мають очі і не бачать, мають вуха і не чують. Вони кажуть: «Ой, аби лишень я робив те, що заповіли Св. Августин і Св. Франциск!»  Миряни кличуть до Діви Марії, аби вона заступалася за них перед Сином. Упродовж моїх двадцяти років в монастирі мене не полишали думки про виконання правил мого ордену. Ми настільки були занурені в оціпеніння наших добрих діл, що цих слів ми не бачили і не розуміли. Але, якщо ви хочете знайти Бога, то запишіть ці слова у своє серце. Не спіть, а пильнуйте. Старанно вивчіть ці слова та розмірковуйте про ці слова: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Хай той, хто може писати, пише ці слова. До того ж, читайте їх, обговорюйте їх, роздумуйте про них і обмірковуйте їх вранці і ввечері, чи то ви проснулися, а чи спите!  Бо диявол тяжко нападатиме на вашу віру, намагаючись змусити вас засумніватися, що Христос – Син Божий і, що ваша віра – угодна Богові.  Він мучитиме вас думками про передпризначення, про гнів і суд Божий. Тоді вимусите говорити: «Я не хочу нічого чути і не хочу нічого знати про Бога, окрім того, що Він мене любить.  Я нічого не хочу знати про Бога розгніваного, про Його суд і гнів, про пекло, про смерть і про суд.  Але, коли бачу я Божий гнів, то знаю, що веде він мене до Сина, де я знаходжу притулок і, якщо я прийду до Сина, то й матиму милосердного Отця».  Бо Св. Іван каже в своєму посланні, що Отець полюбив мене ще до того, як я полюбив Його чи пізнав Його та що Він відпустив мій гріх і дав мені спасіння (1 Ів. 4:10).

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


[1] Лютер використовує слово enthusiasmus, як латинський переклад німецького Schwermerey, його улюбленої назви лівого крила Реформації.

Немає коментарів: