НЕ
ЗАБУДЬТЕСЯ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім
добрім Краї, що дав Він тобі. Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого,
щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я
сьогодні наказую тобі, щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми
будуватимеш, і осядеш у них, а худоба твоя велика та худоба твоя мала
розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться,
то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що
вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, що веде тебе цією великою
пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де
немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем'яної скелі, що в пустині годує
тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати
тебе, щоб чинити тобі добро наостанку, щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя
та міць моєї руки здобули мені цей добробут. І будеш ти пам'ятати Господа, Бога
свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта,
якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього (Повторення Закону 8:10-18).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал.
1:3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, кажуть, що
історія, з якою я хочу почати сьогоднішню проповідь про Джо і Сема –
правдива. Джо і Сем були друзями, Джо був агентом з продажів великого книжкового
магазину із американського міста Сен-Луїс і обставини так склалися, що він дуже
потребував грошей і ледь дочекався зустрічі із своїм приятелем, Семом, власником
процвітаючої книгарні.
-
Семе, - звернувся він до свого приятеля, щойно вони
залишилися на самоті, - Позич мені будь
ласка, 2, 000 доларів.
-
Цього не буде, Джо, - сказав Сем.
-
Але ж, - запротестував Джо, - коли в тебе справи в
бізнесі йшли дуже кепсько, то хто дав тобі 10, 000 доларів, аби ти не втратив
свого бізнесу?
-
Ти, - визнав Сем.
-
А коли твоя донька захворіла , то хто її возив на Флориду,
бо ти не міг відірватися від свого бізнесу?
Хто робив все це, Сем?
-
Ти, друже мій.
-
А пам’ятаєш
1935 року, ми ловили разом рибу в горах і ти впав у гірську річку, то хто
кинувся за тобою і врятував твоє життя?
-
Ти, Джо. То був
чудовий вчинок.
-
Чому ж тоді, заради Бога, ти не позичиш мені 2, 000,
коли мені вони вкрай потрібні?
-
Все, що ти сказав, Джо – правда, - відповів Сем. – Але це було дуже давно...
Здається, що це не якась єдина
історія, яка, трапилася в нашому грішному світі. На жаль такими оповідями рясніє історія
світу, яка складається не лише з історій народів, але й історій окремих людей,
таких як ви і я. Ми часто забуваємося
про добро, яке нам творили інші люди. Ми не цінуємо їхньої любові та опіки, яку
вони виявляли щодо нас у лиху для нас годину і відплачуємо їм злом за добро. Коли в нас біда як часто ми покірно просили
нам допомогти, а щойно біда миналася, як покірність зникала як роса на сонці, а
замість вдячності проростав егоїзм і самовпевненість.
Ще більше зла спрямовується у
відплату Богові, Який є наш Творець і не лише створив цей світ для нас, нас
створив, але й продовжує давати нам усе добро.
Як часто у час біди ми
звертаємося до Бога, а щойно Він відводить біду, ми ставимося до Нього, як і до
наших ближніх – стаємо гордими, пихатими, починаємо вважати, що все, що ми
маємо – винятково наша заслуга і, забуваючи про всі обіцянки, які ми складали у
трудні для нас часи, тепер виявляємо до Бога невдячність? Описуючи дні, в які живемо ми, Господь Святий
Дух, промовляв вустами Апостола Павла: «Будуть-бо люди тоді самолюбні,
грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні» (2
Тим. 3:2).
Сьогоднішній наш текст зі
Священного Писання нагадує Церкві, аби ми пам’ятали про все те добро, яке Господь Бог зробив був для Своєї
Церкви, тобто віруючих людей. Він хоче,
аби ми не забувалися про Його любов особливо в той час, коли в нас
налагоджується життя, коли в нас з’являються
гроші і багатство, аби як написано: «ти
не сказав у серці своїм: «Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут».
І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути
потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня
цього». Навіть силу для нашої праці
дає Бог. Хай розкається сьогодні кожне
серце, яке запишалося собою, своєю силою і своїм розумом, бо пиха – така
марнотна, і гордість така – гріх, гординя, яка веде до вічної погибелі у
вогняному озері аду.
Господь Бог справедливий – Він
карає всякий гріх. Але Господь Бог – також люблячий і милосердний. Надаремно
Він звертається до нас сьогодні, аби ми пам’ятали про Його визволення, тобто про Його доброту і про Його любов.
У любові Він створив світ. У любові Він
створив людей. Хоча й через гріх нашого
праотця Адама у світ увійшов гріх, а з ним і смерть, заплата за гріх, Бог і
далі любить людей. Бог далі творить тіла
немовлят в утробах їхніх матерів. Бог далі «наказує сходити сонцю Своєму над
злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).
Так само як Бог посилав
незаслужену ізраїльтянами манну в час їхньої мандрівки пустинею, так само і нам
Бог посилає незаслужені нами всі дари, починаючи від чудесної української
землі, на якій ми живемо, з усіма її чорноземами, надрами, лісами, ріками та
морями і закінчуючи силою, яка нам потрібна для того, аби ми цю землю
обробляли, працювали на місці нашого покликання і приносили добрі плоди, ким би
ми не трудилися і де б ми не трудилися. Бог – добрий. Бог – люблячий і ознакою Його доброти і
любові є також кусень хліба на вашому столі і кухоль води, а коли Бог
благословляє вас не лише хлібом і водою, то наскільки переповненим повинне бути
наше серце вдячністю до цього люблячого Отця Небесного, Який виявляє про нас
таку опіку – від початку нашого зачаття і аж до останнього дня нашого життя в
цьому грішному світі!
Звісно, пам’ять про цю любов Божу, про Його опіку
намагається знищити наш ворог, диявол.
Він робить усе, аби ми забувалися про те, що «Усяке добре давання та дар
досконалий походить згори від Отця світил» (Як. 1:17). Диявол та його слуги розробили цілу систему
брехні та обману, яку запровадили в усі наші школи, аби ми дякували не Богові
за всяке добро, а хвалилися своєю силою, своїми власними досягненнями, власним
розумом, здібністю і кмітливістю, що ми – ‘self-made men’. Все це
– наслідки диявольського обману, який – злодій і керівник усіх злодіїв і
обманщиків. Він дуже наполегливо нищить
Божу науку про те, що світ створено Богом і про те, що Бог далі піклується про
потреби цілого людства. Ця пам’ять нерозривно пов’язана з вірою. Власне кажучи пам’ять ця – одна з властивостей віри в
Бога. Бо де немає віри в Бога – там
немає і цієї особливої пам’яті
про Божу доброту і про Божу любов.
Але найбільше противник людського
роду, сатана, намагається знищити те, що пам’ятати є вкрай необхідним не лише для наших 70 – 80 років життя в
цьому грішному світі, а те, що потрібне для того, аби ми жили вічно. Диявол
насамперед намагається знищити пам’ять
про Євангеліє і цілу євангельську науку.
Він хоче знищити євангельську віру – віру в Євангеліє Христове.
Бог хоче, аби ми не забували Його
Євангелія, не забували про Його любов, яку Він найбільше і найяскравіше виявив
у Своєму Синові Єдинородному, а нашому Господі, Ісусі Христі. Бо «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина
Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя
вічне» (Ів. 3:16). Ісус Христос – Син
Божий Єдинородний, славний і святий Бог прийшов у цей світ, вдягнувся у нашу
плоть, хоча й без гріха, аби принести повну заплату за наш гріх невдячності до
Бога, за наше безпам’ятство і
невірство.
Ці наші гріхи та всі гріхи інші, усі гріхи людства Він поніс на
Голгофський хрест, на якому дав Він Себе розп’яти, аби Своєю кров’ю обмити усі
ці наші гріхи і аби Себе Самого віддати в жертву за наші провини. Він нас настільки полюбив, що Сам пішов на
смерть, аби ми вже не помирали навіки, а воскресли до вічного життя, як і Він
воскрес був на третій день по Своїй смерті, аби сьогодні нам звіщати про Божу
не перевершену до нас любов і про Христову перемогу над дияволом, гріхом і
смертю, і про наше майбутнє воскресіння та вічне життя у Божому Царстві, в
якому Христос Господь царює з Отцем і Святим Духом, один Бог повіки віків.
Аби ми пам’ятали про цю велику Божу любов, аби ми
далі вірували в Христа, Бог дає нам Євангеліє у Слові і Таїнстві. В нашому
сьогоднішньому Біблійному тексті Господь нагадує ізраїльтянам про те, що дорога
до Обіцяного Краю веде пустинею, а там немає їжі, там немає води, там змії і
скорпіони, і висохла вода. Так само і
дорога до конечного Обіцяного Краю – Обіцяного Раю, Царства Небесного веде нині
пустинею.
У світі немає духовної їжі.
Навіть найкраща література, навіть найкраще мистецтво не нагодує і не напоїть
душі, аби вона духовно не померла.
Нагодувати душу і напоїти душу може лише манна небесна, і вода з кременю
– Слово Христове і Христові правдиві тіло так кров, які Він дає нам у хлібі та
вині Святої Вечері. Цю поживу можна
знайти лише в похідному таборі правдивого Ізраїлю – в Христовій Церкві. Господь любить нас і через це скликає Церкву
щонеділі збиратися довкола Слова і Таїнства, аби живитися Хлібом із небес і
Водою життя – Ісусом Христом у Євангелії.
У світі багато небезпек.
Ізраїльтяни йшли пустинею, яка збуджує страх.
Наш теперішній світ теж збуджує чимало страху не лише через насильство,
про яке ми все частіше чуємо, але й через страх, що буде далі із нашою країною,
із нашими дітьми, яких намагаються відучити від любові до рідного краю, до рідних
батьків, до рідної мови, церкви та Бога, а привчити до блуду та розпусти,
безпам’ятства та невірства, алкоголізму та байдужості.
Фальшиві доктрини про те, що до Царства
Небесного можна дійти якоюсь іншою дорогою окрім самої віри в Христа наче змії
сарафи і отруйні скорпіони звідусюди нападають на Божих людей і їхніх дітей, що
перебувають на марші до Обіцяного нам Краю – Царства Божого. Ці підступні сарафи та скорпіони, які
часто-густо маскуються під пастирські та проповідницькі одежі розбризкують свою
отруту, аби ми ставали самовпевнені і до Бога ставилися, як самовпевнений і
невдячний власник книгарні до друга, який зробив йому стільки всякого добра.
Але як і раніше Господь Бог
захищає і обороняє Своїх людей і зцілює отруйні укуси духовних потвор Своїм
Євангелієм, яке відновлює віру, яке нагадує про Бога люблячого, милосердного,
довготерпеливого і многомилостивого. Бог
робить це, бо любить вас і хоче, аби ви успішно дійшли до кінцевої мети вашої
мандрівки – Царства Небесного, до якого Ісус воскресить усіх віруючих в Нього в
Останній День, коли Він повернеться у славі зі Своїми ангелами. А до того часу
пам’ятаймо, віруймо і сповідуймо, що «ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади,
ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке
створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі
нашім!» Рим. 8:38, 39). В Його Ім’я. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь
(Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар