Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 2 жовтня 2011 р.

Проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

                                    ЗРЕКТИСЯ САМОГО СЕБЕ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
            Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!  Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг»...  Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.   (Євангеліє від Св. Луки 14:25-33).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Фил. 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, діти люблять гратися. І, звісно, як і дорослі, вони хочуть, аби все було по-чесному. Є історія про хлопчика, який грався в хованки зі своїми друзями, але з невідомих причин, ті вирішили припинити гру і розійтися по-домівках. Хлопчик прочекав у своїй схованці довший час, а коли зрозумів, що інші перестали з ним гратися, то почав плакати. На його плач вийшов дідусь і, дізнавшись, що сталося, промовив: «Не плач, дитино, через те, що хлопці перестали гратися і тебе шукати. Краще зроби з цього висновок. Наше життя, наче гра між Богом і нами. І Бог так само плаче, коли ми ведемо нечесну гру».

Слова із нашого сьогоднішнього Євангелія вимагають чесності з Богом. Причому чесності не на 20 відсотків, не на 50 і навіть не на 99.99 відсотка, а чесності на всі сто відсотків. Сьогодні Господь не говорить про прихильність або симпатію.  Він говорить сьогодні про любов і ненависть, два палкі почуття і то почуття взаємовиключні, адже де є любов там немає місця для ненависті і навпаки. Про ці самі почуття зазначає і Перша Заповідь: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37).  Господь не каже: «Люби Мене половиною свого серця, а іншу половину віддай комусь або чомусь іншому».  І не каже Він: «Люби мене лише третиною своєю душі та четвертою частиною усіх своїх думок». Він вживає слово «все», бо вимагає любові стовідсоткової, стовідсоткової вірності Собі, стовідсоткової чесності у відносинах із Ним.

Ця любов, вірність, відданість не може бути з кимось або з чимось розділена. І, власне кажучи, сьогодні використовує особливий єврейський вираз, єврейську ідіому, аби підкреслити те, чому ми повинні віддавати перевагу в нашому житті і те, що ми повинні щодня ставити на перше місце. Він наче каже: «Якщо ти вже прийшов до Мене, то твій батько і мати не можуть більше бути на першому місці в твоєму житті.  Шануй свого батька і матір свою, але вони – на другому місці після Мене, Твого Господа і Бога. Чоловіки любіть дружин своїх, дружини коріться чоловікам своїм, але ні чоловік, ні дружина, ані діти, ані ваші найближчі родичі, як-от: брати та сестри, не можуть займати першого місця в житті, бо воно належить Богові. В іншому випадку ти насправді – не Його учень, а живеш як фарисей і лицемір, і насправді Бога ненавидиш.

А ще є твоя душа, твоє особисте життя. Якщо ти не зненавидиш його і не полюбиш Бога, не поставиш на перше місце Бога і якщо ти не готовий віддати своє життя за християнську віру, за Христа, тоді ти не можеш бути Моїм учнем». Все дуже просто і радикально, сірих зон тут немає. Бог має зажди бути на першому місці. Ніщо не повинно стояти між Ним і вами і все це настільки серйозно, що Він вживає рішуче, радикальне слово про ненависть до всього того, що цьому заважає.  Пильно прислухайтеся до цього слова, дорогі брати  і сестри!

Господь далі каже не менш серйозні слова про хрест Його учня. Якщо ви не несете свого хреста або відмовляєтеся його нести – то не можете бути християнином. Знову все радикально просто: є хрест на ваших плечах – ви християнин, немає хреста – до Христа ви не належите.

Коли ви не ставите Господа на перше місце у своєму житті аж до ненависті до самого себе, коли ви не зрікаєтеся самого себе і не несете свого хреста, то, називаючи себе християнином, ви просто стаєте посміховиськом для світу. Так само як безглуздо виглядає чоловік, який не може закінчити початого будівництва через те, що не зміг правильно розрахувати вартість будівництва і викликає глузування світу, так само й виглядає в очах світу людина, яка називає себе християнином, але не має на першому місці в своєму житті Бога, а віддає перевагу то сімї, то роботі, то ще якимось забаганка своєї плоті або світу.  Про таких людей Господь Святий Дух звіщає в Посланні до римлян (2:42): «Через вас зневажається Боже Ймення в поган».

Господь згадує ще одну ілюстрацію – з війни.  Людина, яка називає себе християнином, але не зрікається усіх і всього заради Христа, нагадує воєначальника, який вирушає на битву проти численнішої, могутнішої армії. Хіба можна такого здолати? Без Бога на першому місці – кожна людина – ось така слабенька армія, що домовляється зі своїм ворогом про мир. Проблема лише полягає в тому, що ми, як пише апостол Павло, «не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12).  І нічого доброго крім вічного прокляття та безконечних мук у пеклі така дружба не несе.

Що ж робити сьогодні нам, коли ми чуємо ці суворі слова, це грізне застереження Господа Ісуса Христа? Є лише один вибір – попросити прощення в Бога за весь той час, коли Він не був на першому місці в нашому житті і увірувати в те прощення, яке Він дає нам сьогодні у Своєму Єдинородному Синові, Ісусі Христі. Це прощення можна отримати лише в Христа, через Христа і заради Нього.  Бо не було такої миті в Його житті, аби Він не виявляв вірність Богові і не ставив Бога на перше місце.  Христос не спокусився ні багатством, ні владою, ні славою.  В Ісуса на першому місці завжди був Господь Бог.  В Христа на першому місці завжди було Його Слово.  Він вклонявся лише Богові одному.  І все це Він робив, будучи людиною на вашому місці і для вас.

Тому сьогодні ми можемо промовляти до Отця Небесного: «Отче, ми згрішили, але є Твій Син, Ісус Христос, Який став людиною для нас і заради нас.  Він не скоїв жодного гріха.  Він – досконалий, праведний і святий.  У Нього Ти і Твоє Слово завжди були на першому місці.  Він в усьому виявляв досконалий послух до Тебе. Прости нам наш непослух заради Нього».

А ще, коли ми озираючись в минуле, згадуємо про те, як ми не хотіли зректися самих себе і нести свої хрести, то Господь Святий Дух, також спрямовує наш погляд на Хрест Ісуса. Він не зрікся хреста, хоча й, будучи Богом, мав і має для цього всяку владу.  Натомість Він зрікся Самого Себе і розпочав Свою хресну подорож із преторію до Голгофи.  Він не мав нести того хреста, бо Він – невинний і святий.  Але Він обрав хресну дорогу, аби на хресті принести викуп за нашу вину і наші гріхи.  Його хрест – благодатний, з нього виливається на нас Христова свята кров аби нас очистити від усіх провин і провини егоїзму та уникання несення хреста за Ісусом.

Нам буває навіть страшно подумати про свій хрест.  Нашу уяву може одразу полонити Голгофа, і розпятий за наші гріхи Спаситель, і кров, і смерть, і темрява, і трясіння землі. Коли ми чуємо про самозречення, то чомусь часто забуваємося про порожній гріб, який відкрився на третій день – у день воскресіння нашого Спасителя з мертвих.  І коли ми чуємо Його слова про самозречення і наш хрест, то вони належать не лише Христові розпятому, але й Христові воскреслому і вознесенному, Христові-Цареві.

І наш Цар, Ісус – не такий як ненадійні та нечесні друзі, які кидають під час гри.  Не бійтеся брати свої хрести і йти слідом за Ісусом, бо ви – прощені діти Божі і маєте обітницю Христа Спасителя, що Він завжди буде з вами. Власне кажучи Він перебуває лише серед тих християн, що несуть хрести, бо з іншими бути Він не обіцяв. А де Він – там буде і підкріплення, і підмога, і підбадьорення, і благословення на шляху хрестоноші і ваше щастя під хрестом.  А ще Той, Хто зрікся Самого Себе заради нас, привітає вас у Своєму вічному Царстві у час воскресіння усіх мертвих – привітає вас як переможця і спадкоємця Царства Небесного.

І хоча часом вас світ може бентежити і кепкувати з вас: «У тебе мало матеріалів, щоби видавати себе за християнина.  Твоя башта недобудована!  Повчися в нас: у нас і діла, і медитація, і всі конфесії та релігії вкупі!»  Що ж, не намагайтеся назбирати достатньо матеріалів для збудування башти богоугодного життя, бо життя вам на це точно не вистачить, а нова-стара Вавилонська башта вам ні до чого. 

Будуйте своє життя, свою башту, але матеріали беріть у Христа – в Його благодаті. Його благодать щоразу виливається на вас, коли ви чуєте Його Слово, Його благодать вливається у вас щоразу, коли ви приходите до Святої Вечері, аби причаститися правдивими тілом і кровю Христовими.  Виходячи із цієї служби Божої, ви виносите із собою величезний «Епіцентр» духовних матеріалів для будівництва – їх вам вистачить на тиждень, а потім приходьте ще і знайте, що тут ви завжди знайдете Божу благодать, Боже прощення і Божу любов у Христі – без них башти не збудувати.

І, звісно, не варто забуватися про оборону. У вас мало війська, але не намагайтеся зібрати величезну армію. Якби ви не старалися, вона все одно буде слабшою від сатанинського війська.  Але не треба йти на мирову з маніяком та його армадою піднебесних духів злоби, які прагнуть вашої загибелі, фізичної і вічної.  І не треба їх боятися, бо з вами – Христос.  Його апостол, Іван пише: «Ви – від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1 Ів. 1:4).

Господь хоче, аби ви воювали проти піднебесних духів злоби та диявольських хитрощів.  Він приготував для вас спорядження, яке просить вас одягати і носити щодня і про це спорядження говорить ще один Його апостол, Павло: «Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:11, 13-17).  Щонеділі Господь удосконалює вашу зброю через Слово і Таїнство. Він хоче, щоб ви були захищені завжди, і хоче щонеділі бачити вас на Його оборонному підприємстві – в зібранні святих.

  Він вас любить. Він – ваш ласкавий і благодатний Господь, Який віддав Себе Самого за кожного з вас, аби ви жили вічно. І Він ніколи вас не покине. Не кидайте Його – краще зрікайтеся світу і всього, що у світі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь (Фил. 25).

Немає коментарів: