ВІРНІ У МАЛОМУ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства». І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят». А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят».І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші [розважливіші], аніж сини світла. І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий». Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!» (Євангеліє від Св. Луки 16:1-13).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, славетний християнський британський письменник Клайв Люіс, відомий нам радше за свої «Хроніки Нарнії», і то, певно, не через книгу, а через її екранізацію, був одного разу сказав: «Коли наш Господь і Пан сказав, щоби ми були мудрими як змії і невинними як голуби, то Він не мав на увазі, щоби ми відкладали яйця. Йому не подобаються не лише звичайні лежні, але й інтелектуальні лежні зокрема». Сьогоднішню притчу можна зрозуміти так само буквально, як і вислів Спасителя про те, що ми повинні бути мудрими як змії та невинними як голуби.
Власне кажучи ця притча починається із оскарження управителя, по-сучасному: менеджера, в тому, що він переводить маєток свого роботодавця, багатого чоловіка. Цього управителя звинувачено в порушенні Сьомої Заповіді, яка каже всім нам: «Не кради!» Доктор Лютер пояснює значення цієї заповіді таким чином: «Ми повинні боятися і любити Бога, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати ближньому захищати його власність та поліпшувати справу [щоб його засоби для життя зберігалися, а стан поліпшувався]».
Управитель із сьогоднішньої притчі явно цієї Заповіді не дотримувався. Йому подобалися гроші, розкіш і марнотратне життя. Він не дбав про те, аби догодити своєму роботодавцеві. І до майна свого роботодавця він ставився, певно так само як і до свого. Капіталу свого він не накопичив – капітал він наполегливо розтринькував. Не помітити це було неможливо. Адже де марнотратство і крадіжки – там і дорогі ресторани, і хизування дорогими речами, п’янки, гулянки і подібне до цього.
Це зауважили інші люди і повідомили чоловіка, який мав такого управителя. Докір не забарився: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». Звітність – одна з рис доброго менеджера. Куди витрачено? Чому? Скільки? Які витрати? Які прибутки? Звіт потребує аналізу і на його основі виправлення допущених помилок.
Докір і вимога від роботодавця змусив нашого управителя, якого Господь називає невірним, задуматися над своїм теперішнім становищем і над своїм майбутнім. Капіталу він немає. Робити нічого толком теж не вміє тай бракує на це йому фізичних сил і здоров’я. А ще його теперішній соціальний статус не дозволяє йому стати посміховиськом і йти жебрати копійки у тих людей, які ще вчора, можливо, заздрили йому за розкішний спосіб марнотратного життя. Що робити?
І він знаходить вихід. Господь каже, що цей невірний, марнотратний управитель вирішує посписувати частину боргів своїх клієнтів. Старі боргові розписки знищуються –одному боржникові він добровільно списує 50 відсотків боргу, іншому – 20. Звіт перед роботодавцем відчутно покращується. Господь каже, що: «пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні розважливіші, аніж сини світла». Вони все добре обмірковують, зважують і схвалюють рішення, добре все прорахувавши. У нашій притчі замість справедливості невірний управитель отримує милосердя.
У притчі цій легко пропустити третю сторону – боржників, які із задоволенням погоджуються на махінацію, запропоновану їм невірним управителем – адже тепер їхній борг суттєво зменшився. Чому би їм тепер не заприятелювати із цим управителем, який так добре, за світськими стандартами до них поставився. Господь каже до нас сьогодні: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий». Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?»
Дорогі брати і сестри, всі ви живете в світі. За один день у Києві ви можете зустрітися із багатьма різними людьми. Багато-хто з вас працює. Ви маєте різних колег і співробітників. У вас можуть бути різні з ними взаємини і навіть конфлікти. Але як ви розпоряджаєтеся тим ресурсом, який дам вам ваш Справжній Роботодавець, Господь Бог?
І тут не мається на увазі матеріальний ресурс, хоча й Господь Бог – Податель усякого добра (Як. 1:17). Але у вас є набагато більший і серйозніший ресурс ніж його мають інші люди. Цей ресурс – ваша небесна спадщина. Ви можете спитатися: «А яким це чином моя небесна спадщина стосується моїх взаємин із людьми, які є довкола мене, фактично з людьми чужими і яке відношення це все має відношення, зокрема й до сьогоднішньої притчі нашого Господа?» Безпосереднє!
Згадайте лишень про те, скільки вам винні інші люди. Ні, не грошей, а образ, негативних емоцій, недобрих слів, врешті-решт просто неприязного ставлення та нечесного відношення. Ваш список тих гріхів, які проти вас скоїли інші люди може бути настільки довгим, що не дає вам спокійно жити. Ви про нього хвилюєтеся і навіть, може про тих духовних боржників нарікаєте. І, будьте певні – є й той, хто оскаржує вас перед Богом за цей довгий список.
Але хто оскаржує і як? Господь Святий Дух того, хто нас оскаржує називає «змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об.10:9). Він ненавидить ваш теперішній стан і ту велику місію від Отця Небесного, яку ви маєте в цьому світі. Адже Отець визволив вас від його влади кров’ю Ісуса, Свого Єдинородного Сина. Ісус Христос на Голгофі приніс Себе в жертву за всі ваші гріхи та провини. Він помер за кожного з вас, аби вічна смерть не могла більше на вас претендувати. Ви – виправдані і доказом цьому є Христове світле воскресіння. Він живий і Він царює. Його влада простягається і на небеса, а і на землю. А ви – Його прощені брати і сестри. Ви – спадкоємці Царства Небесного.
Скільки вам усього було прощено? З яких глибин гріха було вас піднято? Вам краще знати. Але жодного гріха, жодного боргу ваш Небесний Отець проти вас більше не тримає. Всі борги списані. Всі гріхи до одного змиті кров’ю Ягняти Божого, Христа, нашого Спасителя. Ви – вільні діти Божі, які мають Його заповідь про молитву: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Мр. 11:25) і ще Він каже: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (Лк. 6:37). Не будуйте своїми руками, довкола себе суспільство, яке пожирає саме себе, наче каже Господь, а будуйте натомість суспільство милосердя, доброзичливості та довіри.
Коли ж ви не розпоряджаєтеся своїм прощенням і марнуєте його, накопичуючи образи на інших людей, то ваш обвинувач-диявол не забариться, аби оскаржити вас перед Богом, що ви відкидаєте дар прощення, здобутий для вас безкоштовно Христом, тримаючи злобу на свого ближнього і марнуючи свій статус прощеної, виправданої дитини Божої. Він для цього матиме підстави. Бо що таке якась провина, бодай навіть найбільша якоїсь грішної людини перед вами, іншою грішною людиною. І хіба йде вона хоч у якесь порівняння з вашим особистим гріхом проти святого, праведного і досконалого Бога?
Розважливий управитель, обміркувавши своє становище почав прощати борги клієнтам свого пана. Нам у своїй самоправедності буває важко простити ближнім навіть якусь мікроскопічну провину, скоєну проти нас особисто. Господь каже нам сьогодні, аби ми повчилися у цього невірного менеджера і навчилися набувати собі друзів ще від цього світу. Адже це одне із завдань нашої місії – бути світлом для цього світу, нести прощення і любов Христову, яку Він виливає на нас, до всіх людей, які є довкола нас.
Не ми стали Христовими друзями, а Христос зробив нас друзям Своїми через хрест Голгофи. Він нам стільки всього простив і прощає, що неможливо, будучи дітьми світла, не прощати інших. Дух Святий, Який живе у вас, завжди спонукає вас до прощення інших людей, бо Він – добрий і чоловіколюбний. Власне, прощення і є те найменше, що ви можете і повинні практикувати щодня у своєму житті, в іншому ж випадку ваш борг перед Господом буде лишень зростати, а диявол поспішатиме оскаржити вас перед Господом.
Врешті-решт, хто ми такі, щоби не прощати нашим ближнім? Адже прощення, яке ми маємо – воно не наше. Здобув його для нас Господь. І ми просто управителі цього великого небесного скарбу. Коли ми служимо Богові, то будемо прощати інших людей, а якщо мамоні, грошам, егоїзмові і себелюбству, то прощення від нас ніхто не дочекається, як і не дочекаємося його й ми від Бога, бо де немає прощення, там немає і віри. А де є віра, то є й прощення від Бога для нас і від нас для наших ближніх.
А ще це прощення, яке подароване нам Господом, і яким ми користуємося, набуватиме вам друзів і то не лише для цього світу, але для Царства Небесного. І як радіють ангели, коли через вас хтось пізнає Христа і стане дитям Отця Небесного і здобуває вічне життя! Як радісно привітає вас Господь, коли зустріне вас, Свою прощену дитину і дитину, яка прощає, біля брам небесних і промовить: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Мт. 25:21).
Сьогоднішню притчу можна спробувати прив’язати і до грошей і до багатств цього світу. Але краще прислухатися до поради Клайва Люіса та будучи мудрими як змії і невинними, як голуби, не відкладати яєць, а навчившись у невірного управителя прощати не 50 і не 20 відсотків провин нашим боржникам, а всі 100, бо так прощено і нам Отцем нашим Небесним. Заради Ісуса Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:14).
Немає коментарів:
Дописати коментар