Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 28 липня 2013 р.

Проповідь на День Хрищення Русі-України


                                ГОСПОДЬ ПОНИЖУЄ І ЗВЕЛИЧУЄ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І молилася Анна та й проказала: «Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш! Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він розплановує вчинки! Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.  Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну  (1 Самуїлова 2:1-8).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в ці дні, навіть на державному рівні, відбуваються урочистості з нагоди1025-річчя Хрищення Русі-України.  У ці дні дуже часто згадується імя святого князя київського, Володимира Великого.  Володимир, князь київський, до того як став християнином, був відомий своїми вчинками, які зовсім людини не прикрашають.  Про такі вчинки тіла Апостол Павло пише, що то: «перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21). 

Наші найдавніші літописи згадують і про Володимирове ідолослуження, і про Володимирові гулянки, і про Володимирові перелюби та розпусту. Так само як згадують наші літописи і про приношення в місті Києві в жертву людей, і про багато інших язичницьких гидот, якими рясніли тодішні руські землі, подібно до того, як сьогодні різноманітні злочини, про які ми так часто чуємо, занечищують і нинішню Русь-Україну. Так само як занечищують наш рідний край наші власні гріхи, гріхи скоєні нами особисто.

Але сьогодні – день святого князя київського, Володимира Великого. І сьогодні святі нащадки з його держави зібрані тут, на службі Божій, аби дякуючи Господу за нашого славного великого князя і за християнську релігію, яку він запровадив у Русі, ми згадали й про те, як він став святим князем і про те, як ми, що народжуємося грішниками, стаємо святими людьми.

Наш сьогоднішній Біблійний текст взято з 1-ої Книги Самїлової і зокрема ми чули пісню Анни, матері славетного Біблійного пророка Самуїла. Ця жінка мала подвійну біду.  Чоловік її, подібно до князя-язичника, Володимира мав не одну дружину.  Але це була лише одна біда. Інша біда, значно більша полягала в тому, що Анна була бездітна. І через змушена була терпіти насмішки від своєї суперниці в сім’ї, а також зневагу тогочасного суспільства, яке дивилося на бездітність, радше як на прокляття, на покарання Боже і така жінка змушена була весь час страждати, і морально, і духовно.

Проте сама Анна була віруючою. І молилася вона до Господа, аби Він її благословив дитиною. Дещо раніше в нашій книзі (1:11) ми читаємо таку її молитовну обітницю Господеві: «Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його».

Господь виконав прохання Анни.  Вона зачала і народила сина, який пізніше стане одним із найславетніших пророків Ізраїлю – Самуїлом. Саме він помаже на царство Давида, царя-Плсамоспівця. І ось Анна, сповнена Святим Духом співає одну з найчудесніших величальних пісень. «Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі!» - співає вона. Анна – весела. Але весела вона не через людину, не через себе саму, а через Господа. Ця веселість всеохоплююча – Господом веселиться серце Анни, сама її сутність, усе її єство. Ось вона була слабка і понижена, але її сила – по-єврейському «ріг» стала високою, знову не через людську силу, не через якісь її особливі заслуги, а у Господі.  

Все це вчинив Господь, як і робить всяке добро для нас Господь, як про це свідчить Апостол Яків (1:17): «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил».  Веселіться любі, брати і сестри, тому що Бог підняв і вашу силу, Він уклав у серця ваші віру християнську, зробивши вас міцними переможцями гріха у Сині Його, Ісусі Христі.

Далі величає Анна Бога: «Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!»Де всі ті, що насміхалися з її горя?  Тепер вони нічого сказати не можуть.  Бо ось бездітна – мати. А ще пізніше вона буде визнана за матір славетного пророка Господнього. Але Анна не дивиться так далеко в майбутнє. Вона нині радіє Господом і радіє зі спасіння Божого.  Спасіння, каже вона – не в людині, а Богові. Спасіння – не в ділах і заслугах людських, не в молитвах святих, хоча й сама Анна – молитвениця, а спасіння в Самому Господі!  Лише Він дає спасіння розкаяним грішникам і грішницям. Спасіння – у Господа – співає Анна.

Господь закрив уста ворогів Анни. Як і через декілька тисяч років Він закриє уста ворогів Володимира, і вуста наших ворогів – усіх демонів із дияволом на чолі. «Хто оскаржувати буде Божих вибранців?» Їх виправдовує Сам Бог (Рим. 8:33). Радійте, любі брати і сестри, бо оскарження знято з вас Сином Божим і ніхто не сміє вас звинувачувати у гріхах, які на Себе забрав Божий Син.  Вас, що каєтеся нині у власних гріхах і кладете надію на Ісуса Христа, виправдовує Сам Бог! Ви більше не засуджені, а виправдані.

«Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!» - співаємо ми сьогодні разом із Анною. Немає більше нікого, хто би нас так сильно і невимовно любив би, як наш Бог. Немає ніде такого захисту і такої надійності, як у нашого Бога. Він – Творець усього сущого, хто ж може бути надійнішим притулком, захистом і скелею, аніж Бог всемогутній, Бог всезнаючий, Бог всюдисущий?  Немає такого святого як Господь і немає іншої скелі крім Бога, немає нікого іншого, хто любив би нас як Господь і хто бажав би нам добра і захищав би нас так добре, як наш Бог!

Пісня Анни звертається до людей: «Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він розплановує вчинки!» Покайтеся ті, що надієтеся на себе, на власний розум або на якихось інших покровителів окрім Бога Отця, Сина і Святого Духа!  Не говоріть зарозуміло, не проповідуйте того, що суперечить Писанню. Господь – Бог знання.  Проповідуйте те, що каже Він, бо Його Слово – істина (Ів. 17:17) і не ви, а Він розплановує учинки. Це Він запланував народження сина Анни.  Це Він запланував Хрищення Володимира і Хрищення Русі.  Це Він запланував був викуплення людства і навіть власне воплочення від Діви Марії. Не говоріть зарозуміло, не будьте зухвалими, а просто надійтеся на Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного.  Він не лише розпланував ваше спасіння, але й все для вашого спасіння зробив.

Пісня Анни – пісня, спрямована проти людських діл, які намагаються здобути спасіння в Бога; пісня проти людського розуму, який намагається піднестися на Богом і Його Словом та пісня проти людської логіки, яка все звикла розставляти у вигадану розумом послідовність. Бог руйнує плани сатани і світу і приносить добро тим, хто уповає на Нього. «Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла» - співає Анна.

Анна радіє своїм сином, який вказуватиме на Сина іншої віруючої єврейки – Сина Божого, Ісуса Христа. Ламається лук сильних у житті Анни, з якої знято наругу, що вона зазнавала була від своєї суперниці, Пеніни і зламаний лук сильних – усіх тих сил, які противляться Богові і чинили наругу над Божими дітьми.  Аби немічні підперезалися силою, аби ми не падали в глибини аду, а міцно й непохитно стояли на непорушній Скелі на Господі нашому, Міцний – Всемогутній Господь став немічним ради нас. Апостол Павло пише до християн у Коринті: «Бо хоч Він [Христос] був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили» (2 Кор. 13:4).

У сьогоднішньому пророцтві Анни голодні відпочивають, а ситі наймаються за хліб, бо не для ситих – Євангеліє Христове, а для голодних і спрагнених правди. Не для ситих лицемірів – Хліб, що з неба зійшов, а для розкаяних грішників, які щодня вертаються до купелі відродження і там топлять старого Адама з усіма його лихими вчинками та бажаннями і з тієї купелі знову постають і воскресають новими людьми, що живуть перед Богом у святості та непорочності вічно. Ситі наймити страждають від духовного голоду, викликаного своїми таки ділами, а голодні на праведність діти Божі насичуються Христом з Його Слова, з Його правдивих тіла та крові у хлібі та вині Святої Вечері.

«Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба».  Аби ми були оживлені, Господь Христос пішов на хрест, аби там бути убитим за нас, змивши навіки Своєю кровю усі наші гріхи і провини і воскреснувши на третій день проголосити вас виправданими. Він зійшовши до аду, аби там звістити перемогу над гріхом, дияволом і смертю і Він вознісся на небеса, звідки Він був прийшов, аби царювати там повіки віків.  Сьогодні Господь далі побиває грішників Законом і оживлює нас, що каємося Своїм Євангелієм, як про це звіщає Апостол Павло, кажучи, що «буква вбиває, а Дух оживляє» (2 Кор. 3:6).

Ісус Своїм Євангелієм підносить нас аж до неба, де у сопричасті з Богом і з усіма святими ми радіємо своїм повним прощенням, і спасінням, і вічним життям. І все робить тільки Господь, не ми, а Він, люблячий і благодатний Спаситель.

«Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує», - співає далі Анна. Від нерозкаяних та самовпевнених Він відбирає їхню самовпевненість Своїм Словом, а оскільки чимало з них це Слово відкидають або нехтують ним, то про своє убозтво дізнаються вони, на жаль, лише Останнього Дня або в час своєї смерті, коли час віри минеться, а настане мить розрахунку з Богом.

А вас, любі віруючі, Господь теж зубожує. Але Він зубожує вас таким чином, що відбирає від вас усякі гріхи, а збагачує Своєю праведністю і прощенням, і радістю небесною, і миром з Богом, і воскресінням, і вічним життям у Божому Царстві.  Аби вас звеличити, Він Сам був понизився, щоби вас піднести до небес.  Як із сина рабині, Володимира, Господь учинив великого князя, як із огидного язичника Він у Промислі Своєму Євангелієм Святим учинив Він християнського правителя, Володимира Красне Сонечко, так і вас Він підніс із жахливої ями, із грузького болота гріхів і вічної смерті, до статусу дітей Божих і спадкоємців Царства Небесного і доброчинців, які щодня змінюють Україну на місце, де люди славлять Бога за доброчинства християн, як і літописець славить Св. Володимира за його доброчинства, що перетворили Русь на Русь святу.

А Останнього Дня, якщо ми помремо до Його славетного приходу, Він підніме нас, як співає сьогодні Анна, з пороху – воскресить нас до вічної радості в Царстві Божому, як Він Сам воскрес на третій день із гробу, аби вже повіки царювати з Отцем і Святим Духом. І Він забере нас із смітника цього світу та посадить нас із вельможами, що стали такими, як і святий князь Володимир Великий, не походженням своїм, не ділами своїми, а винятково самою вірою в Христа. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: