Проповідь на Різдво Св. Івана Христителя

АНГЕЛ ПЕРЕД ГОСПОДОМ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

«Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він», – говорить Господь Саваот! «І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді. Тоді буде дар Юди та Єрусалиму приємний для Господа, як за днів віковічних і за років стародавніх»   (Малахії 3:1-4).

     Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулої неділі під час Біблійних студій ми розглядали Псалом 73 (2-9) і, зокрема, такі слова: «А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...»

Під час розгляду цих віршів були коментарі про деяких з тих, що мають нині владу і які зодягнені в насильство, вірять у свою безкарність. Тоді ми також звернули увагу на слова Псалмоспівця дещо далі у цьому ж таки Псалмі (17-20): «Аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:  направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!»

На слизькому поставив Бог ноги міліціонерів-убивць і ґвалтівників із Врадіївки і кинув їх на спустошення. І сталося це буквально за одну хвилю – вони абсолютно не сподівалися саме на такий розвиток подій, як і не сподіваються на повернення зла на свою голову більшість злочинців, незалежно від того, як високо вони забираються у владу і наскільки твердо і непохитно почуваються вони на цій грішній землі.  Насправді, як каже Господь Святий Дух через Псалмоспівця їхні ноги поставлені на слизькому і лише питанням часу є те, коли вони стрімголов полетять донизу до свого спустошення, аби поставши перед Господом на Його суді, зрозуміти, що Він їхнім образом, їхніми хабарами, їхніми ділами погорджує і їхня доля визначена з демонами, яким вони служили – у невгасимому огні та вічних муках аду.

Саме туди пролягає дорога усіх тих, котрі впевнені у тому, що Бог не дивиться на їхні злі вчинки, що Бог як і вони – хабарник і обманщик. Написано: «Бог – не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?» (Числа 23:19). Усе зло, яке Бог погрожує послати на відступників – на них зійде.  Сьогодні – добрий час, любі парафіяни, розкаятися у будь-яких завидках до людей безбожних, до їхнього багатства і їхнього свавілля. Сьогодні – добрий час подивитися на власні ноги – чи не стоять вони бува на слизькому, аби нам не послизнутися і не впасти.  Бо так легко спостерігати за злочинцями, так легко їх судити, що як каже Псалмоспівець, можуть послизнутися і наші ноги, і посковзнутися можуть стопи наші так, що ми самі ставатимемо як і безбожні убивці і ґвалтівники і їхні високі покровителі.

Аби цього не сталося, Господь кличе нас, аби ми верталися з наших злих доріг до Нього, аби каялися у наших гріхах вільних і невільних, і аби ми клали надію на Його милосердя і на Його благодатні обітниці.  Бо Він так само виконує і Свої обітниці про прощення, про милосердя і про вічне життя.  Сьогодні ми слухали, як Господь виголошує одну з таких обітниць через Свого вірного пророка Малахію.  Сьогодні ми святкуємо виконання тієї обітниці в день, який ми називаємо Різдвом Івана Христителя.

Саме ним розпочинається сьогоднішнє пророцтво.  Господь обіцяє послати Свого Ангела, який перед Ним приготує дорогу для Спасителя. Син Захарії, пророк Божий, Іван Христитель – Ангел Божий. Як є ангелом Божим, тобто Божим посланцем кожен пророк Божий і кожен, вірний Богові та Його Слову, проповідник.  Коли Іван вийшов проповідувати над Йорданом, то в нього постаті не було нічого ангельського – не було на ньому сліпуче-білого одягу, ані страхав його вигляд людей, як це зазвичай буває тоді, коли людям з’являються ангели. Зовсім ні.  В Євангелії від Матвія (3:4) читаємо, що «Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий».

Для будівництва звичайної дороги сьогодні використовується маса техніки. У часи Івана римляни, будуючи дороги, часто-густо ліпші від нинішніх українських, використовували теж чимало інструментів.  Але дорога, яку будує Іван – дуже особлива.  Це – дорога Господня.  А отже, це – дорога не людських діл. І прокладається вона не горами і долинами, а людськими серцями.  Інструмент, який використовує Іван – Слово Боже, проповідь Закону.

Він каже, звертаючись до тих, що надіються на свої діла, на свої хабарі Богові: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!  Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім» (Мт. 3:7-12).

Іван будує дорогу перед Господом, закликаючи до каяття у гріхах, визнання власних гріхів і провин і визнання власної неспроможності заслужити прощення в  Божих очах. Іван будує дорогу перед Господом, докоряючи за гріхи, вказуючи на палючий гнів Божий на нерозкаяних, який палитиме грішників, наче полову в невгасимому огні.  Іван також готує дорогу Господню, вказуючи сьогодні вам, любі розкаяні грішники на велике Боже милосердя, у якому Він позбирає вас наче пшеницю до Своїх засіків, аби ви перебували в Його домівці, у Його Царстві Небесному вічно.

Друга частина пророцтва Малахії передвіщає наглий, тобто раптовий прихід Господа до Свого храму. І на виконання цього пророцтва вказує Іван Христитель, вказуючи на Сина Божого, Який вже стоїть посеред народу, на березі Йордану: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29).  Христос прийшов раптово.

Знову ніякого особливого блиску, ніякої помпезності, ані золота, ані фанфар. Навіть, коли по Хрищенні Господа, розкривається небо, то Дух Святий сходить не у вигляді полум’я, а  у вигляді голуба і не палає вогонь, і не трясеться земля, як біля гори Сінаю, а лунає люблячий голос Отця: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Мт. 3:17).

Але разом із тим саме Ісус є Ангел Заповіту, якого жадають віруючі люди. Але ось яке запитання ставить Господь через Свого пророка: «І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться?» Витерплять лише святі. Вистоять лише чисті.  Але пророк каже, аби ми не шукали святості у самих собі.  Він каже, аби ми не шукали в самих собі святості, як шукають її нині ті, хто канонізує колишніх понтифіків, пап римських, освячуючи їхні єресі і відступлення від Господа.

Пророк каже, що Ангел Заповіту, тобто Месія – як огонь у золотаря.  Золотар очищує руду огнем, допоки з неї не позникають усякі домішки, а залишиться лише чисте срібло. Руда не може бути прикрасою, а срібло – прикраса.   Бог, наче золотар, а Ісус наче огонь у золотаря, а ми – наче руда, перемішані з гріхами. Ісус очищує нас від наших гріхів. Він не лише золотар, але й огонь, Який заходячи всередину нашого єства, не залишає там жодної надії якійсь нечистості. Щойно ви поклали надію на Ісуса, щойно ви увірували в Нього, як одразу стаєте вже не рудою, не сумішшю благородного металу та нечистоти гріхів, а дорогоцінною істотою, очищеною Божим Сином для життя вічного.  Про Ісуса, Вогонь Золотаря, пророкує Малахія.  На Ісуса, вогонь золотаря, вказує Іван Христитель, Різдво якого святкуємо ми сьогодні. Ісус – вогонь, палає у нас через віру в Нього.  Коли немає віри в Ісуса, немає вогню, і руда залишається рудою, непридатною для Царя.

Пророк каже, що Ангел Заповіту, тобто Месія – як луг у пральників, або ж використовуючи сучасну термінологію – пральний порошок. А ми – наче брудне, смердюче лахміття, непридатний для носіння. З таким одягом, зараженим гріхом, можна зробити лише одне – спалити. Але Ісус, наче найпотужніший засіб для прання, наче найделікатніший засіб для прання обмиває вас таким чином, що на вас не залишається жодної плями і зі смердючого лахміття ви стаєте найчудеснішим одягом от кутюр’є і царськими шатами. 

Куди ж діваються оті нечистоти руди?  Куди дівається весь жахливий бруд і зараза лахміття? Їх очищує Ісус. Очищує Собою. Бо Він – огонь і Він – луг.  Він – великий очисник, Який на Себе забирає весь гріх, і на хресті Він спалює його. І на Голгофі Він обмиває нас і змиває гріх геть Своєю святою кров’ю, помираючи за всі ваші гріхи і воскресаючи на третій день задля вашого повного виправдання.

  Він – Ангел Заповіту, Нового Заповіту, Заповіту в Його тілі та крові, якими Він запрошує вас сьогодні причащатися у Своїй Святій Вечері під виглядом хліба і вина, аби перебувати у вас вірою, палаючи вогнем і щодня знищуючи всякі нечистоти і щодня повертаючи вас до купелі відродження, у якій вас було обмито найсильнішим милом на світі – Ісусом Христом. І все це сталося через віру, яка далі і невпинно горнеться до Ісуса Христа, до Ангела Заповіту.

Тому сьогодні ми можемо казати: «Так, ми були рудою, а вірою в Христа стали сріблом . Ми були брудним одягом, а вірою в Христа стали царськими шатами. І тепер ми – приємні для Господа Бога, Саваота.  Ми – нові левити. Ми – Його царське священство, яке приносить Богові приємні жертви словами і ділами, прославляючи всім своїм життям Ісуса Христа, на якого вказував Іван Христитель, найбільший з поміж народжених від жінок.  І той, хто дивиться на Ісуса, хто вірує в Нього, хто як Іван Христитель покладає надію на Ісуса, той стоїть на непорушній скелі і того Ісус воскресить Останнього Дня до вічного життя разом зо всіма святими, разом із Іваном Христителем, у Своєму Царстві. Його Ангелом, Його Предтечею служить Іван Христитель. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).