Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 7 січня 2014 р.

Різдвяна проповідь

ВЛАДИКА З ВІФЛЕЄМУ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.  І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! І Він буде миром  (Книга Св. Пророка Михея 5:2-5а).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, коли в країні виникає надзвичайна ситуація, тоді зазвичай правителі скликають екстрені наради, аби ухвалити рішення що слід зробити. Коли раптово виходять ріки з берегів, і частини країни починає заливати повінь, уряд, як правило, намагається справитися зі стихією, застосовуючи для цього навіть армію.  Коли на країну раптово налітають буревії, а міста і села засипає півметровим шаром снігу, то компетентний уряд намагається терміново розчистити дороги, аби полегшити життя власним громадянам та з усіх намагається відновити будь-які перебої у роботі національної інфраструктури. В якихось країнах це роблять ефективно. В якихось не дуже. А в якихось взагалі майже нічого не роблять. Бо скільки тієї зими?

Але бувають інші надзвичайні ситуації – вони виникають зазвичай там, де правлять тирани. Для тирана надзвичайна ситуація – будь-який претендент на його посаду. Ірод, про якого ми знаємо з Різдвяної оповіді не був некомпетентним правителем.  На своєму рахунку він мав і військові перемоги, і грандіозні будови для своєї країни. Народ також знав про його параною і численні вбивства заради утримання влади. Чого варті лише згадки про вбивство Іродом своєї дружини і синів? Щойно Ірод починав непокоїтися, як непокоївся і Єрусалим. Хтозна, що можна чекати від знавіснілого правителя? 

Але Різдвяна історія згадує про Ірода, який провадить нараду з мудрецями, бо він сполошений новиною, яку принесли йому мудреці зі Сходу: вони прийшли привітати новонародженого Царя Юдейського, а в Юдеї править же Ірод! Це він придушував повстання тих, що прагнули незалежності від Риму. Може знову євреї вдаються до своїх пророцтв і самі оголошують про народження нового царя, бо Ірод, попри його грандіозні проекти, їм вже знавіснів?

Євангеліє від Матвія, Євангеліє для євреїв так описує особливу нараду, скликану Іродом, аби запобігти появі нового царя: «І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський» (2:4-6). 

Звісно ж, первосвященики і книжники знали Писання, але вочевидь їхній підсумок пророцтва збігався значною мірою із поглядами самого Ірода – вони беруть місце народження в пророка Михея і витлумачують їх у контексті пророцьких слів Самуїла та царювання Давида – у Віфлеємі народиться цар такий могутній як Давид. Вовк від такого тлумачення ситий не стає, а вівцям загрожує небезпека. Ірод, на відміну від Понтія Пілата, руки вмиває не чистою водою, а кровю віфлеємських дітей. Після наради Ірода з первосвящениками та книжниками «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх» (Мт. 2:18).  Слова Господа Христа стосуються всіх царів і правителів, усіх керівників сьогодні, особливо тих, що заявляють про власну християнську віру: «Моє Царство не із світу цього» (Ів. 18:36).

Сьогодні Господь Святий Дух через пророка Михея звіщає нам повне пророцтво про народження Вождя Ізраїлевого, Царя над царями і Пана над панами. Вже з перших речень пророцтва Господь робить наголос не на величині, не на ділах, не на будь-якому іншому достоїнстві.  Власне кажучи, Він підкреслює мализну Віфлеєма: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди». Господь вибирає не через заслуги з нашого боку, а зі Своєї невимовної благодаті, в якій Він також дає обітниці та виконує їх.

Багато століть тому, коли пророк Самуїл серед синів Єссея розшукував царя, якого Господь вибрав на місце Саула, Господь дав повчальний урок для всіх людей: «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7). Безперечно увагу світу привертав Єрусалим – столиця із чудесним храмом.

Маленьке містечко Віфлеєм не мало такого значення у світі політики, грошей, культури та освіти. Але Бог дивиться і діє по-іншому ніж діють люди. Віфлеєм – малий в очах Юди, але немалий в очах Божих. Бо Божа обітниця завжди буде виконана. І погляд усіх дослідників Писання мав би бути звернений на Віфлеєм.  Саме у Віфлеєм приходять у Рідвяну ніч Йосип і Марія.  Уваги на них не звертає ніхто.

Бо, як каже Господь, «із тебе [з Віфлеєму] Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних». Первосвященики та книжники, допомагаючи Іродові знайти місце народження Царя, кажуть, що то буде Вождь, Який пастиме народ Ізраїльський. Такі слова чує Ірод.  Ми ж сьогодні чуємо набагато більше. Цар Давид народився у звичайній, побожній родині. Він вірував у Месію, Який мав прийти. Бог учинив Давида царем. Цар Давид мав часи віри і часи відступництва, після яких каявся і отримував прощення в Ім’я Месії, в якого він вірував.

Давид був отримав обітницю від Господа про Свого нащадка, Який царюватиме вічно. Вічність – червоною ниткою проходить крізь цю обітницю. Віковічний буде Цар, народжений у Віфлеємі – червоною ниткою лунає сьогоднішнє пророцтво Михея. Політики, навіть церковні політики можуть, звісно, для власної вигоди або зі страху перед тиранами, висмикувати якісь певні речі з Біблії та перекручувати їх.  Але Біблійне послання залишається тим самим, однаковим, незмінним, правдивим і утішливим для всіх віруючих. 

Бо Той, Хто народиться у Віфлеємі, народиться для віруючих.  Народжений у Віфлеємі буде Владикою в Ізраїлі, тобто в Церкві, тобто посеред віруючих людей. Не випадково, коли Син Божий народжується, не спішать поклонитися Йому ні первосвященики, ні книжники, ані Ірод, ані челядь з його розкішного палацу.  Їхній цар один – Август в Римі. Вони слухаються лише його. А Ісусові, народженому у Віфлеємі спішать поклонитися ті, що вірують в Нього, бо збувається сказане пророком Михеєм, що народився Владика Ізраїлю, Цар Божого народу, Цар віруючих.

Господь обіцяє, що Месія буде надзвичайною Особою.  Сьогодні пророк Михей каже, що «віддавна постання Його, від днів віковічних». Синові Божому, Який народжується у Віфлеємі не сімсот років, які виповнилися би Михеєві, якби він дожив до Різдва Христового.  Синові Божому не тисячу з лишком років, як було би Давидові, якби Давид дожив до Різдва Христового і Синові Божому – не дві тисячі з лишком років, як було би Авраамові, якби Авраам дожив до Різдва свого великого нащадка. Син Божий – віковічний.

У це вірує Авраам і радіє. У це вірує Давид і співає Псалом: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» (110:1). Це провіщає сьогодні нам Михей: «віддавна постання Його, від днів віковічних». Цього не розуміють ті, що плетуть інтриги в Іродовому палаці, плануючи убивства віфлеємських немовлят.  Цього не розуміють ті юдеї, які до Народженого у Віфлеємі кричатимуть: «Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?» Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8:57).

Наш любий пророк далі каже, що народження Христа настане не лише у Віфлеємі, але й після важких подій. Бог слів на вітер ніколи не кидає. Михей пророкує, що Син Божий станеться людиною у Віфлеємі у час, коли Божий народ буде поневолений чужинцями. Діва Марія народжує Христа у Віфлеємі.  Юдея окупована римлянами. Вічний Божий Син стається людиною у складний для віруючих час. Ісус Христос народжується для нас.

Ірод не вірує в Христа, не слухає Божого Слова, і не розуміє, що справжній Ізраїль – Божа Церква. А Цар, народжений у Віфлеємі – Пастир Своєї любої отари, яку Він набуде не через лестощі до Цезаря Августа. Навіть його безпосередній земний суддя, Понтій Пілат, не дочекався лестощів від Царя над царями. Ісус Христос, народжений у Віфлеємі, набуває Свою Церкву Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  Адже Він народжується у Віфлеємі, аби завершити Своє життя пониження Віковічного на Голгофському хресті.

Сам там Його тіло і кров приносяться у жертву за гріхи всього світу. Саме там Пастир викуповує Своїх овечок, кожного з нас, від гріхів, від смерті та від влади диявола.  Іродам ніколи не зрозуміти цього Царя, народженого у Віфлеємі.  Для іродів головне – логіка. Для нашого Віфлеємського Царя головне – любов. З любові Віковічний помирає за приречених на смерть.  З любовю Він виходить переможцем над смертю з гробу. Він робить усе, бо любить вас. Віковічний Цар, Ісус Христос, народжений у час у Віфлеємі любить кожного з вас, любі брати і сестри, любить ваших ближніх братів і сестер, любить усю Свою Церкву, істинний Ізраїль.

Величністю Імені Свого Він викуповує нас від наших гріхів. Він народжується, аби жодна сила на світі не могла пред’являти свої темні претензії на Його підлеглих, на усіх, хто сьогодні поклоняється Народженому у Віфлеємі і покладає на Нього усі Свої надії, горнеться до Нього у Святій Вечері і славить Його колядками, а усім ворогам роду людського сміливо проголошує: «Так, я – грішник.  Але Віковічний Цар народився, як і обіцяв був Бог через пророка Михея і віддав Себе за мене, бідного і нещасного грішника. Величністю Імені Його я прощений і виправданий і через народженого у Віфлеємі Ісуса Христа я – народжений у Хрищенні, аби жити вічно з Ним у Його Царстві, де царює Бог, Який мене любить і робить мене співгорожанином святим».

Пророк Михей також проголошує, що Народжений у Віфлеємі Син Божий пастиме віруючих Господньою силою. Сьогодні і завжди Ісус Христос, Добрий Пастир, пасе Свою отару, Своїх віруючих Євангелієм у Слові і Таїнстві. І це Євангеліє – «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16). 


На цьому слова святого пророка не закінчуються.  Він говорить про те, що Ісус «стане великий тепер аж до кінців землі! І Він буде миром». Вже нині ми радіємо миром з Богом навіть тоді, коли в світі миру часто немає. Вже нині по всьому світу ідуть новини про Різдво Христове. Часто вони спотворені, як і спотворене в багатьох людей уявлення про Різдво. Врешті-решт, хіба не спотворене уявлення про перше Різдво мав Ірод і його придворні? 

Але справжню велич Христа кінці землі пізнають у час Його повернення, як Царя над царями і Пана над панами, аби воскресити усіх мертвих, віруючим дати Царство Боже, а невіруючих судити.  То буде час великого розділення віруючих від невіруючих.  І то буде час великого, видимого об’єднання усіх віруючих зі Своїм народженим, розп’ятим і воскреслим Царем Ісусом Христом, аби жити нерозлучно, без гріха, без біди, без смерті, у любові та єдності, у вічному мирі Христовому повіки віків.  Бо для цього у Віфлеємі Христос народився!  Славімо Його!

Немає коментарів: