Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 14 лютого 2016 р.

Проповідь на 4-у неділю по Богоявленні

   БУДЬТЕ СПОКІЙНІ, НЕ ЛЯКАЙТЕСЬ!
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                                                   
І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися на самоті; і як вечір настав, був там Сам. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: «Мара!» І від страху вони закричали... А Ісус до них зараз озвався й сказав: «Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!» Петро ж відповів і сказав: «Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді». А Він відказав йому: «Іди». І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: «Рятуй мене, Господи!...» І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: «Маловірний, чого усумнився?» Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. А приявні в човні вклонились Йому та сказали: «Ти – справді Син Божий!» Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був (Євангеліє від Св. Матвія 14:22-33).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, аби втратити спокій і почати боятися не обовязково перебувати на човні посеред розбурханого моря. Аби втратити спокій і почати боятися достатньо буває переглянути стрічку новин в інтернеті або по телевізору. Далі я наведу деякі новини за останній тиждень. Обстріли російськими бойовиками наших воїнів і наших мирних міст і сіл на Донбасі. Російська Федерація накопичує на українських кордонах свої війська, а в Криму проводить масовані навчання авіації. В Україні триває епідемія грипу, а чимало українців від грипу вже померли. Впливові народні депутати від провідних політичних сил замішані в корупції.

Далі: В Україні існує політична криза, яка може привести до позачергових виборів. Гривня продовжує падіння. Посли провідних західних країн вимагають почати справжню боротьбу з корупцією і проводити реформи. Голова Міжнародного Валютного Фонду застерігає, що у разі відсутності боротьби з корупцією та відсутності реформ, позика, яку очікує влада для стабілізації національної валюти може не надійти.

А крім цього в нас є ще особисті проблеми, з якими ми також зіштовхуємося і які мусимо якось вирішувати: хвороби, конфлікти, які можуть виникати, як на роботі, так і вдома, брак коштів на абсолютно потрібні речі, пошук роботи і вкрай низькі заробітні плати в нинішній Україні і багато-багато чого іншого.

В нас може зявитися страх перед завтрашнім днем. І як часто буває, що коли такий страх зявляється, ми забуваємося про люблячого Господа, Який каже нам надіятися на Нього завжди, уповати на Нього, молитися до Нього і повністю в усьому, в усіх речах і справах Йому довіряти!

Всі проблеми перетворюються на густі хмари та непроглядний туман, який ховає від нас ласкаві слова Бога, Який запевнює нас про Його непохитну любов і про Його бажання прийти нам на допомогу. «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» – каже Бог (Пс. 49:15).
Ми ж натомість часто починаємо шукати вихід де завгодно, але до Бога не кличемо і не звертаємося. Нас настільки лякають наші біди та проблеми, настільки вони нам здають великими та непереборними, що нам здається, що з ними не справиться навіть Бог!

Цими проблемами вправно користується сатана. Коли він бачить  нашу безпорадність, а особливо те, що ми в особливо скрутний час забуваємося про Бога, то намагається нас ще далі від Бога відштовхнути і переконати, що Бог у цій ситуації безсилий або й навіть у тому, що Бог Сам це все зробив, аби нам було погано. І так крок за кроком він може нас підштовхати аж до прірви відчаю.

Сьогодні наше Євангеліє починається із веління учням Сина Божого сідати в човна і перепливати на другий бік Галілейського моря. А в Христа залишалися ще справи. Він мав відпустити народ, поблагословити людей, а також – дуже важлива справа, якою частою у коловороті подій ми можемо знехтувати, але яка є вкрай важливою для кожної людини – помолитися на самоті. Зібратися з власними думками, висловити свої думки, подяку Господу, прославити Його Ім’я, а також поділитися з Ним власними тривогами, бідами і попросити в Нього допомоги та благословення.

А тим часом учні вже опинилися посеред моря. І раптом зірвався шторм. Один мій знайомий розповідав мені про те, як зі своїми друзями потрапив у шторм на рибальському сейнері в Чорному морі. Страшнішого з ним нічого в житті ні раніше, ні пізніше не відбувалося. Не один раз і не два рази він подумки прощався з життям. В таку ситуацію він потрапив уперше і востаннє.

Наші ж Апостоли – досвідчені рибалки. Вони не вперше в штормі. Вони знають як кермувати і втримувати човен на курсі. Але страх, звичайно, як і в кожної живої людини, в Апостолів є. Дуже легко розбурхане море, як ми це, на жаль часом чуємо, може потопити не лише невеликі рибальські човни, але й більші кораблі.

Проте найбільший їхній страх сьогодні викликають не величезні хвилі, що наче іграшкою кидаються човном, у якому вони сидять. Їхній поступ до берега відбувається дуже поволі. Перед самим ранком вони бачать щось неймовірне. Вони бачать, що Хтось іде по розбурханому морю, просто по воді.

По морю ішов Ісус. Він ступає просто по воді. Шторм хитає човна, в якому сидять учні. Але шторм не хитає Ісуса. Здається, що для Нього не існує ніякої бурі, ні ревіння вітру, ні піднімання, ані опускання могутніх хвиль. Він просто іде по воді. Він цю воду був створив.

Псалмоспівець так оспівує владу Бога над одним з Його творінь – водою: «Стала вода над горами, від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона, виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї. Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити. Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами, напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься» (103:6-13).

Ісус ступає по воді, бо це Він її створив і Він поставив їй границі по всьому світові, з Галілейським морем включно. Для Свого народу Він був одного разу розділив Червоне море так що воно стало дорогою спасіння для ізраїльтян і дорогою погибелі для кровожерних єгиптян. Ісая виспівуав: «Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді» (43:11).

Ісус іде власною дорогою на морі. Він її проклав Собі. Він – всемогутній Бог. І Він може робити все, що завгодно. Але Ісус – також істинна людина, яка має тіло, як наше, але без гріха.  Учні, побачивши Ісуса, Який іде по воді, настрашились. Вони – рибалки і дуже добре знають властивості води. Вони – люди і вони – у човні.

Через це вони думають, що по морі йде привид. Шторм з яким вони ледь справляються, ні, а тут ще привид. І вони від страху і розпачу кричать. Проте Господь не хоче, аби хоч одна людина впадала у ту жахливу пастку диявола – у відчай. Він використовує Своє Слово: «Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!»

            Учні одразу впізнають Христа – за Його мовою, за Його словами. Христові слова забирають страх. Христові слова приносять спокій. Христові слова дають упевненість і спонукають до дії.

            Петро – найімпульсивніший з Апостолів. І він до дії береться одразу. «Коли, Господи, Ти це», – каже він, «то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді». А Він відказав йому: «Іди». Ще хвильку тому він разом із усіма кричав від страху і думав, що настала його погибель. І ось уже радість і впевненість і – бадьора хода морем до Ісуса.

            Віра справді може робити великі діла.  В Посланні до євреїв написано: «вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; жінки діставали померлих своїх із воскресіння…» (11:33-35).

Вірою, згідно з велінням Господа, Петро іде по воді. Але шторм триває. Море реве. Піна і бризки від хвиль розлітаються навсібіч. Але Петро іде вперед допоки бачить Ісуса. Але щойно погляд переміщується з Христа на бурю, як сміливий, віруючий, впевнений Апостол знову починає боятися, провалюється під воду і починає потопати.

«Рятуй мене, Господи!...» – кричить він і Господь приходить йому на поміч. «І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: «Маловірний, чого усумнився?» Чому засумнівався у Мені, наче каже Христос.  Ти ж бачиш, що я іду морем. Я ж сказав тобі: «Іди». І ти пішов.  Підійшов би до Мене, а тоді разом ми пішли б до човна. Ось таку собі мали би з тобою прогулянку штормовим морем. Не сумнівайся!  Май віру! І все буде добре! Не Ісуса хапає Петро рятуючись.  Не він простягає руку до Христа. А Христос Своєю рукою хапає Петра. Ісус Сам рятує Апостола. Як і Сам Бог рятує, спасає кожного з нас. Його рука – надійна і міцна.

І ось вони знову ідуть разом і входять у човен. Христові, як Спасителеві Богові вклоняються всі учні і промовляють: «Ти – Син Божий!» А буря зникає і човен пристає до берега призначення. Ісус далі береться за діло і дає, аби до Нього торкалися хворі, і зцілює їх, як і нас торкається сьогодні Син Божий Своїми істинними тілом і кровю у Святій Вечері, аби зцілити наші немочі і зміцнити нашу віру.

Довкола нас лютують різні шторми, великі бурі і малі: економічні, воєнні, політичні, сімейні, тілесні і духовні. Але хто поряд із нами? Ісус!  Він обіцяє, що ніколи нас не покине. Ми можемо спокійно йти будь-яким розбурханим морем допоки наш погляд затриманий на Ісусі. Але навіть коли випадково відірвете свій погляд від Христа і відчуєте, що летите у прірву, кричіть як Петро: «Рятуй мене, Господи!...»  І будьте певні. Ісус вхопить вас за руку. І ви підете далі з ним життям і увійдете в човен Церкви і досягнете жаданого берега – воскресіння і життя вічного в Царстві Божому. Заради Ісуса. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: