Рости на спасіння (проповідь)

субота, 27 лютого 2016 р.

Святі чужою святістю

Ті, кого ми називаємо «святі», учинені святими чужою святістю - через Христа, святістю безкоштовного милосердя. У цій святості ціла Церква вірних – однакова, різниці не існує. Як святий Петро, так святий і я. Як святий я, так і злодій по правиці Христа. Не грає ролі те, що Петро і Павло робили більші речі ніж ви і я. З обох боків ми – грішники за природою і маємо потребу в непохитній любові та щедрій милості. Хоча Апостоли мали менше зовнішніх гріхів, все-таки у своїх серцях вони часто відчували зарозумілість, ненависть, думки відчаю, відречення від Бога і подібні вади людської слабкості. Тож в людині ви не бачите нічого святого, нічого доброго, як сказано в Псалмі (52:3, 4): «Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає… нема доброчинця, нема ні одного!...» Тож мовчімо про святість і святих.  
Ми знаємо, що ті були вчинені святими, хто став свідомим грішником замість несвідомого грішника. Вони не вдають, що в них є якась власна праведність – бо її не існує – але вони починають мати просвітлене серце. Таким чином вони знають себе і Бога. Вони знають, що все наше – в очах Божих зле і прощене вільним прощенням милосердя. Ми і всі «святі» повинні шукати притулок в цьому лоні або ж мусимо бути засуджені. Бог послав Свого Сина, аби обявити світові ці щедрі милості  і дати пізнати це вчення, яке людське серце і розум не знають.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Немає коментарів: