Христос призначав ці дві форми хліба та вина, а не одну, аби далі зазначити про той особливий союз і спільноту, які ми маємо в цьому таїнстві. Бо немає ближчого, глибшого і нероздільного союзу ніж союз їжі з тим, кого годують. Бо їжа входить всередину і засвоюється самою природою і стає однією сутністю з людиною, яку годують. Інші союзи, які досягаються такими речами, як-от: цвяхи, клей, шнури і тому подібне не роблять однієї неподільної сутності з поєднаними об’єктами. Таким чином в таїнстві ми також стаємо поєднані з Христом і чинимося одним тілом з усіма святими настільки, що Христос піклується про нас і діє від нашого імені. Це так наче Він є тим чим є ми, і Він піклується про все, що непокоїть нас і навіть більше від того. Своєю чергою ми також піклуємося про Христа наче ми – то Він і такими вкінці ми й справді будемо – ми станемо на вигляд як Він. Як каже Св. Іван: «Знаємо, що, коли з'явиться, то будемо подібні до Нього» [1 Ів. 3:2]. Настільки глибокою і повною є ця спільнота Христова і всіх святих із нами. Таким чином на Нього нападають наші гріхи, а Його праведність нас захищає. Бо союз робить усе спільним аж допоки в кінці Христос не знищить гріх у нас повністю і вчинить нас такими як Він Сам у Останній День. Так само цією самою любов’ю ми маємо бути поєднані з нашими ближніми: ми – в них, а вони – в нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар