Втрачаємо свій вигляд

Аби позначити цю спільноту [у Таїнстві Святого Причастя], Бог призначив такі знаки цього таїнства, які усяким чином служать цій меті та самим своїм виглядом стимулюють і мотивують нас до цієї спільноти.  Бо так само, як хліб робиться із багатьох зернин – так само з’являється і тіло одного хліба,[1] в якому кожна зернина втрачає свій вигляд і тіло та набирає звичайне тіло хліба і так само, як краплини вина, втрачаючи свій вигляд, стають тілом звичайного вина і напою – так є і має бути з нами, якщо ми використовуємо це таїнство належним чином. Христос з усіма Його святими, Своєю любов’ю набув наш вигляд [Фил. 2:7], бореться з нами проти гріха, смерті та всякого зла. Це запалює в нас таку любов, що ми набуваємо Його вигляд, покладаємося на Його праведність, життя і блаженство. І через цю міну Його благословеннями та нашими невдачами, ми стаємо одним буханцем, однією хлібиною, одним тілом, одним напоєм і маємо все спільним. Ой, яке це велике таїнство,[2] каже Св. Павло, що Христос і Церква – одна плоть і кість. Знову таки через цю саму любов, ми маємо змінюватися і робити немочі інших християн нашими – ми повинні перебирати на себе їхній вигляд і їхні потреби, а всяке добро, що є в наших силах, ми повинні робити їхнім, аби вони з того мали прибуток. Це – справжня спільнота і це – правдиве значення цього таїнства. Таким чином ми перемінюємося один в одного і любов’ю перетворюємося на спільноту.  Без такої любові такої зміни бути не може.

Доктор Мартін Лютер, Про блаженне Таїнство тіла Христового

---

[1] Це стародавній образ, який повертається, принаймні до II століття,засвідчений у документі, що не був відомий Лютерові – Дідахе 9:4: «Так само як цей кусень [хліба] був розкиданий по горбах [посилання, певно – на сіяння пшениці по пагорбах Юдеї] і тоді його приносили та робили одним, так і хай Церква Твоя буде принесена з кінців землі у Твоє Царство».  Cyril C. Richardson (trans. ed.), Early Christian Fathers (“The Library of Christian Classics,”  Vol. I [Philadelphia” Westminster Press, 1953]), p. 175.

[2] У Вульґаті Св. Єронима, грецьке слово mysterion (таємниця) в Еф. 5:32 перекладена sacramentum.  Пор. пізнішу дискусію Лютера про цей термін в LW 36, 93-95.