(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (Ісаї 35:1-6).
Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, нещодавно газета «Лівий берег» заявила про те, що з огляду на кризу, що ніяк не може спинитися, українці можуть ще більше звертатися до «контактерів з паралельними світами». Іншим словом: через невпевненість і проблеми у цьому житті, люди часто звертаються до різноманітних ворожок і чаклунів. Ця сама газета зазначила, що 163 відьми лише в 2011 році витратили на рекламу диявольських послуг 4, 4 млн. гривень, тобто в середньому майже по 27 тисяч гривень на кожного ворожбита. А з кишень українців в руки слуг диявола перекачується майже 2 млрд. гривень на рік. Через такі інвестиції царство диявола, звісно, лише зміцнює свої позиції в Україні. Якби ж то ми не мали спокуси іти на мерехтливі болотні вогники диявола та його слуг! Та плоть наша – немічна.
Коли перед нашими очима недуга, сімейні проблеми або тяжке фінансове становище, ми маємо спокусу покластися на свої особисті сили і зазнаємо невдачі. Ми маємо спокусу покласти надію на людей і зазнаємо невдачі. Ми маємо спокусу звернутися до всяких шаманів і ворожок, що обіцяють вирішення сімейних проблем, зілення і зазнаємо невдачі.
Ще гірше буває тоді, коли диявол, аби здобути людську душу, дарує їй тимчасовий успіх, здоров’я або й багатство. У такі миті грішна плоть зовсім не хоче чути застереження Бога: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16:26). А ще Господь дуже серйозно застерігає нас від поклоніння будь-кому або будь-чому окрім Нього. Послухайте, що Він каже: «Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).
А хіба ми самі не відступалися від Бога? В тому, що часто наша рідна Україна виглядала, як пустиня, або випалений, позбавлений життя степ є і наша заслуга. В такі дні справді можуть опускатися руки і щезати сила, а в душі з’являтися страх: «Що ж то воно буде далі? Здається, що сьогодні дороги всі відкриті лише нечестивим. Де ж то Бог, на Якого ми надіємося?»
Слова пророка Ісаї сьогодні звернені до кожного з нас і вони сповнені надії і сповнюють надією нас: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону». Це оновлення, цвіт, радість, втіха не з’являються самі по собі. Вони настають, бо «бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!».
Через Ісаю Господь Святий Дух пророкує про з’явлення слави Господньої. Ісая пророкує так, наче сам, особисто, стоїть тієї холодної ночі недалеко від Віфлеєму і бачить те, що побачили Різдвяної ночі пастухи. Читаємо в Євангелії від Св. Луки (2:9): «Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим». Ісая пророкує так, наче і його запрошено на весілля в Кну Галілейську, де Ісус перетворив воду на вино і «виявив славу Свою» (Ів. 2:11). Ісая пророкує так, наче особисто перебуває на горі Преображення і разом із учнями падає від сяйва хмари після того, як промовить Отець: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Ісая пророкує так, наче разом із Апостолом Іваном падає наче мертвий, побачивши воскреслого Христа- Царя у славі та величі на небесах (Об. 1:12-17).
Життя не може бути там, де є гріх. Гріх несе смерть. Життя і процвітання не може бути там, де поклоняються дияволові, бо він – убивця і раніше чи пізніше він повбиває й своїх молільників. Життя може бути лише там де, є Бог і «один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим. 2:5), Який Сам є Бог і Життя (Ів. 14:6). Це через Його прихід оживає пустиня світу і це в час Його народження повторюється заклик Ісаї із сьогоднішнього пророцтва: «Будьте міцні, не лякайтесь!» ангелами: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10, 11).
Ваші руки охлялі хай зміцнюються, бо Його руки – прибито римськими цвяхами до Голгофського хреста. Ваші спотикливі коліна хай підкріпюються, бо з ніг Христа розп’ятого, як і з рук Його, і з чола, і зі збичованого тіла спливає свята кров, що змиває геть причину вашої охлялості, вашої слабкості – гріх.
Годі опускати руки – краще їх підносити у вдячній молитві до Бога. Годі тремтіти колінам, краще їх зміцнити, ставши на них перед Сином Божим, Який воскрес на третій день по хресній смерті і воскрес, і причащає кожного з вас, ослаблених гріхом, що живе у вашій плоті, Своїми правдивим тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, проголошуючи вас виправданими і спадкоємцями Його небесного Царства та вічного життя та кажучи через Свого улюбленого учня Івана: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:54-57).
Ой, як радів Ісая цим часом, цими неділями Нового Заповіту, коли ваші руки охлялі зміцнюються та ваші коліна тремтячі підкріплюються Євангелієм Христа розп’ятого і воскреслого! Адже Бог, наша помста гріхові і дияволові, прийшов Немовлятком у віфлеємських яслах і Він нас спас. Не ми самі спаслися. А Бог нас спас. Поганий рятівник, у кого охлялі руки та спотикливі коліна. Такий рятівник не витягне потопаючого Петра із моря, не відновить зір сліпому, не поверне слух глухому, а немова не заговорить від доторку рук його. Так само як і не воскресить такий свого друга, в якого любить гостювати, і не підніме з мертвих дочку начальника синагоги та не перетворить похорон сина вдовиці на радість.
До таких рятівників спрямовують нас фальшиві учителі та неправдиві священики й пророки. Але не Ісая. Ісая нас спрямовує лише до Христа. Він бачить Того Єдиного, Хто спасає. Святий Дух через Ісаю вказує на Сина Божого, Христа, Який розплющує очі сліпим. Це – справжній Спаситель і від Нього не втікають – Його щукають, до Нього кличуть: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» До Нього навіть сліпі біжать, підстрибуючи! Бо Ісус розплющує очі сліпим.
Ісая спрямовує нас до Христа. Він наче каже: «Віруйте в Нього! Надійтеся на Нього і уповайте лише на Нього! Він – ваш Спаситель!» Книгу пророка Ісаї ми можемо назвати Євангелієм від Св. Ісаї, так часто і так багато цей любий пророк говорить про спасіння самою вірою в Бога. Бог – для Ісаї, як і для нас – Спаситель, Який відчиняє вуха глухим. «Еффата - Відкрийся!» - наче чує на віддалі 700 років Ісая і бачить, як Христос зцілює глухого немову і «відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно» (Мр. 7:36).
Є багато всякої літератури. Дорогою до канцелярії, недалеко від станції метро «Золоті ворота», мені регулярно намагаються втиснути якусь «духовну літературу», то кришнаїти, то якісь шамани, які маскуються християнством, що знімає «річні прокляття». Хтось таку літературу, собі на біду, купує. Але віруючі, як і в час пророка Ісаї, так і в наш часу у питаннях спасіння звертають увагу лише на Боже Слово. Такі віруючі були завжди. Бо де Слово Боже проповідується, там будуть і віруючі в Христа. Коли Господь Христос виконував ці чуда, про які звіщав за 700 років до Нього Ісая, то віруючі євреї говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» (Мр. 7:37).
Ісус робить усе добре. Бо Він – добрий. Нам бракує доброти, але не Ісусові. Цю доброту бачать люди. Про цю доброту звіщає Ісая, кажучи, що кривий буде скакати як олень. Свідками виповнення цього пророцтва та Ісусової вічної доброти стали й ті люди, які побачили здорову ходу чоловіка, що 38 років був паралізованим (Ів. 5:5-9). Цього, як це часто буває, не бачив релігійний провід, але це здаля бачив Ісая і ті, що вірили його слову, як віруємо його пророцтву й ми і бачимо виконання цього пророцтва і всіх пророцтв інших у Ісусі Христі, нашому Господі.
І ми радіємо цим, бо Христос – і наш Спаситель. Бо ті самі чуда, які Господь чинив, ставши скинією Свого тіла посеред євреїв, Він вчинить і в час Свого повернення. Славу тоді Його побачать не лише пастухи, що стережуть на полі отари свої, не лише гості весілля в Кані Галілейській, не лише учні, яких Господь покликав на гору Преображення, а весь світ. Бо то буде не прихід Немовляти, сповитого у яслах, а розп’ятого і воскреслого Царя, Якого сьогодні Ісая називає Богом, помстою і відплатою.
Для вас, що покладається у спасіння лише на Нього, Він є Спаситель сьогодні і таким буде вічно. Для тих же, що не вірували в Христа, переслідували Його вірних, коїли зло Він – помста і відплата. Бо воскреснемо не лише ми, але й невіруючі. Проте між віруючими і невіруючими є велика різниця. На невіруючих чекає воскресіння суду, і помста та відплата в невгасимому вогні пекла навіки віків.
А ми, благодаттю Божою ми віруємо в Христа і прощені, і маємо вічне життя. І будучи прощеними дітьми Божими, навіть у пустині та засушливому степу, для нас вже б’ють джерела та потоки води з Христового Євангелія у Слові й Таїнстві. Бо хоч ми немічні – сильний наш Господь. І дає Він нам не лише силу на кожен день нашої боротьби. Найголовніше - Він дає спасіння і вічне життя. Не за гроші, не за діла, а з благодаті Своєї незаслуженої нами Його великої любові. Навіть коли в нас будуть лише поразки в цьому світі, ми знаємо, що Христос, наш люблячий Господь, світ переміг. Через це ми не лякаємося, а віруємо і покладаємо всю нашу надію на Нього. Через це наші язики у вірі, що приймає цей дар спасіння, співають славу Спасителеві і ми молимося: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар