По стежках справедливості

      Провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.

     «Господь», - каже він, «не спиняється, годуючи мене на зелених пасовиськах і водячи мене до тихих вод і таким чином відновляючи душу мою. Він також водить мене стежками справедливості, аби я не збився на манівці, не забрів у пустиню і таким чином загинув.  Тобто, Він утримує мене в чистій доктрині, аби мене не звели фальшиві духи, ані щоби я відпав від чистої доктрини сам через спокусу або знаду – щоби я міг знати як мені треба ходити і вести зовнішнє життя та не спокушуватися суворим життям лицемірів і, аби я також знав, що таке правильна доктрина, віра та поклоніння».

     Іншим гарним плодом і силою любого Слова є таке:  ті, що непохитно до нього горнуться, не лише отримують силу та втіху для душі, але й захищені вони від фальшивої доктрини і фальшивої святості.  Багато, щоправда, отримують цей скарб, але не можуть його зберегти.  Бо коли людина стає самовпевнена і думає, що вона – в безпеці, то її душа незабаром загубиться і ще перед тим, як вона зможе роздивитися довкола, її буде зведено на манівці.  Диявол також може вдавати святість і маскуватися, як каже Св. Павло (2 Кор. 11:14) «ангелом світла». Тож його слуги вдають із себе проповідників праведності і входять у отару Христову в овечих одежах, але всередині вони – хижі вовки (Мт. 7:15).  Тож ми повинні пильнувати та молитися, як це робить пророк в останньому вірші, аби наш Пастир тримав нас вірними тому скарбові, який Він нам дав.  Ті ж, яким не вдається зберегти цей скарб, каже Христос, останнє стає гірше за перше (Лк. 11:26). Бо пізніше вони стають найбільш отруйними ворогами християнства і завдають набагато більшої шкоди своєю фальшивою доктриною, аніж тирани роблять це мечем.  Св. Павло добре пізнав це з фальшивих пророків, які на певний час звели його коринтян і галатів, а пізніше відвели геть цілу Азію (2 Тим. 1:15).  

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма