Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 11 травня 2014 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня

                   ГОСПОДЬ – НАШ ПАСТИР
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо так Господь Бог промовляє: «Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх. Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня. І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю. На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах! Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок», – говорить Господь Бог. «Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!» (Книга Св. Пророка Єзекіїля 34:11-16).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, за виглядом отари можна судити про те, як до неї ставиться її пастух. Коли овечки худі, це означає, що їх не годують або пастухи не добре вибирають, куди саме, на які саме пасовиська вести отару.  Коли овечки ходять з невигойними ранами, це означає, що пастух не звертає уваги на їхні рани, і навіть коли зранені овечки постійно перебувають перед його очима, а з їхніх ран сочиться кров, він байдужий до них і їх не лікує. Пастух відповідальний навіть за те, що деякі овечки побиті іншими овечками, сильнішими, зухвалими тваринами, які буквально жити не дають менш захищеним і слабшим овечкам.

Господь, як і сьогодні ,часто порівнює людей з вівцями. І сьогодні через пророка Єзекіїля Він нагадує про те, що Церква – це Його власна отара. Багато висновків можна зробити про церкву, про громаду, дивлячись на те, як виглядають вівці, тобто на те, що вони сповідують і на те, як вони живуть. Не будуть християни добре виглядати, тобто не будуть вони сповідувати спасіння самою вірою в Христа.  Не будуть християни добре виглядати, тобто сповідувати виправдання самою вірою в Христа, якщо їх будуть водити на луки з отруйними рослинами – фальшивими вченнями або на луки, де трава вся вигоріла і лише подекуди виглядає кущик зеленої травички, тобто коли їм постійно проповідують одні закони та правила і майже не згадують Євангелія, Доброї Новини про Спасителя Ісуса Христа.

Не будуть християни добре виглядати, якщо з їхніх духовних ран сочиться кров, тобто якщо їм, коли вони розкаюються у власних гріхах і переступах проти Бога та ближніх, не проголошують повне прощення їхніх гріхів винятково заради Ісуса Христа, Сина Божого. Не будуть християни добре виглядати, коли до їхніх ран не застосовується цілющий бальзам Євангелія у Слові і Таїнстві. Так само як не будуть вони добре виглядати, коли один християнин буде спокушувати іншого, буде ображати іншого, принижувати тих, хто не може сам за себе постояти.  Слабка та отара, в якій між християнами точаться суперечки, сварки та розпускають плітки.

Послухайте якими суворими словами застерігає таких членів отари у Св. Апостол Павло в листі до християн у Коринті: «Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми? Та брат судиться з братом, і то перед невірними! Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди? Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів... Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Кор. 4:6-10).

Велику відповідальність покладає Господь Бог на пастирів: догляд за Його отарою має відбуватися так як каже Він – відповідно до Його святого Слова, а не відповідно до людських фантазій і вигадок. Де буде Його Слово – там буде сита і здорова отара. Де будуть людські фантазії і вигадки – там буде отара не лише голодна та хвора, але й побита.

Сьогодні через пророка Єзекіїля Господь говорить про той час, коли Він особисто зажадає дбатиме Свою отару – Свою Церкву, Свій народ. Це пророцтво збувається у Ісусі Христі, коли Він після Хрищення у Йордані та випробування у пустелі, приходить, проповідує Євангеліє і збирає Свої вівці, починаючи від Апостолів, як про це пише Апостол Іван: «почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: «Чого ви шукаєте?» А вони відказали Йому: «Равві, перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?» Він говорить до них: «Ходіть і побачте!» Ті пішли…» (Ів. 1:37-39).

У Господі Ісусі Христі виконується пророцтво про те, що Господь перегляне отару, тобто усіх тих, що ходять разом, як Церква Божа.  Коли Господь починає проповідувати Євангеліє, Він починає перегляд цієї отари, адже там були не лише вівці Божі – віруючі, але й ті, хто вдавав із себе віруючих, або був впевнений в тому, що є віруючий, водночас віруючим не бувши. Від пильних очей Господа не сховається ніщо, як каже знову-таки Апостол Іван: «Світлом правдивим був Той [Ісус Христос], Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ» (Ів. 1:9).  Цей Самий Господь Ісус Христос переглядає Свою отару – Церкву і сьогодні. Від Його очей ніщо і ніхто не сховається – Він просвічує кожну людину, яка приходить на світ.

Буває, під час бурі та негоди, частина овечок губиться. Господь обіцяє через пророка Єзекіїля позбирати Свої вівці, і то навіть порятувати зі всіх тих місць, куди вони були розпорошені.  Ісус Христос, наш Господь і Спаситель, виконує і це пророцтво.  Під час Свого земного служіння Він не проповідував Євангелія в Греції чи Римі.  Він проповідував винятково на ізраїльських землях, на околицях Святої Землі. І саме в Єрусалимі Він робить найголовніше – те, що необхідне для збирання овечок звідусюди в одну отару – Святу Християнську Церкву.  Він забирає усі наші гріхи і несе їх на хрест Голгофи і там обмиває їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. І на хресті помирає за наші провини, на нашому місці і замість нас.

Сьогодні ми далі співаємо: «Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть здолав і тим, що в гробах, життя дарував!»  Бо збирання розпорошених овечок в одну отару не було би можливим без Великодньої перемоги нашого Спасителя.  Ми пам’ятаємо, як після Його арешту та розп’яття учні переховувалися, бо боялися юдеїв. Так було і після Вознесіння Спасителя, аж до сходження Господа Святого Духа, коли Апостоли і всі проповідники почали проповідувати Добру Новину про Ісуса Христа, про прощення гріхів в Його Ім’я, про вічне життя, яке має кожен, хто вірує в Сина Божого.

Син Божий послав Святого Духа, Який могутнім чином діяв через проповідуване Апостолами Слово і збирав розпорошений Божий народ в одну отару, Святу Християнську Церкву. Те, що розпочалося із Божого народу, віруючих євреїв, поширилося на інші народи світу. Перед викупленням нас на Голгофі Ісус промовляв до Своїх учнів: «Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!» (Ів. 10:14-16).

Так Господь зібрав і нас до Своєї отари.  Він послав пастирів, які нас христили, які проповідували нам Святе Євангеліє.  Господь Святий Дух створив у наших серцях віру і таким чином ми стали належати до цієї однієї отари Господньої – Святої Християнської Церкви. Господь продовжує збирати Свою отару Своїм лагідним Євангелієм.

Він виконав і продовжує виконувати пророцтво, висловлене через Єзекіїля: «На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!» Це пасовисько – Його Євангеліє.  Євангеліє у Слові. Євангеліє у істинній тілі та крові Святої Вечері. Тут ми можемо відпочити і лежати на доброму випасі, бо Господь каже кожній Своїй овечці: «Твої гріхи прощені! Ти маєш мир з Богом!  Я тебе воскрешу останнього дня з мертвих і ти вічно будеш жити в Божому Царстві».

Він також каже: «Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню». Господь Ісус Христос робив це упродовж усього Свого земного служіння. Господь Ісус Христос, Добрий Пастир, продовжує це робити через Своїх слуг, через вас, любі брати і сестри.  Це відбувається тоді, коли через вас Він запрошує ваших родичів, ваших друзів і колег на дослідження Писання, на служби Божі, до Церкви.

            Так само Господь повертає сполошених. Він каже до них: «Не бійся!  Твої гріхи прощено!  За них Я приніс повну і досконалу жертву!  Ця жертва на Голгофському хресті була принесена особисто за тебе!» «І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:18).  Твоя смерть замкнена.  Ад закритий для тебе. Ось ключі в Мене.  А натомість тобі відкриті небеса і вічне життя, і Боже Царство.  Не бійся!  Радій!  Співай і величай Бога, бо в Моєму воскресінні ти маєш особисту перемогу над гріхом, дияволом і смертю!»

            Так само Господь перевязує рани пораненим. Як добрий пастух перев’язує рани своїм вівцям, як лікує їх він, використовуючи найефективніші ліки, так і наш Господь Ісус Христос застосовує до нас Свої цілющі ліки Євангелія, Євангелія любові і Євангелія прощення. Памятаєте, як добрий самарянин попіклувався був про пораненого юдея? «Він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього» (Лк. 10:33). Так само діє і Господь, прикладаючи сьогодні до наших духовних ран Свої цілющі тіло та кров і перев’язуючи їх повним відпущенням усіх наших гріхів.

            Так само Він зміцнює хворі вівці.  Як Він зцілював недужих, прощаючи їм їхні гріхи, як Він покріпляв немічних Своїм Словом, так само Він покріплює нас і далі. Він зміцнює нас, хворих на гріх, Своїм Євангелієм і додає нам сил жити і то жити вічно.

Проте не лише це робить Господь. В отарі бувають ще й інші вівці. Господь сьогодні називає їх ситими та сильними. Це – ті, кому не потрібні пасовиська Євангелія. Вони насичені чимось іншим. Вони вважають, що їм не потрібне ані Слово, ані Таїнство. Таких людей Господь погубить, вкинувши їх до невгасимого вогню пекла.

Так само, як бувають в отарі і сильні. Це ті, яким теж непотрібен Господь.  Вони ніби-то належать до Його отари, але то винятково показна належність, бо їм не потрібні ні Його посох, ні Його пасовиська, ні Його тихі води, ні Його заслуги, ані Його хрест.  Вони надіються в на власні сили або на заслуги когось іншого, а не Христа. Таких Господь теж погубить у тому самому невгасимому вогні пекла.

Вас же, що віруєте в Нього і надієтеся лише на Нього, Він далі буде годувати, і вести, і захищати, і перев’язувати, і зміцнювати, і втішати, а в кінці воскресить вас з мертвих і дасть вам вічне життя в раю. Бо Христос, наш Пастир Добрий, воскрес!  Воістину воскрес!


Немає коментарів: