Віруючі та релігійні

А оскільки правдива віра і хвалькуваті діла ніколи разом не ходять, і оскільки ніхто з тих, що покладається на власні діла та вчинки, не може покладатися на Божу благодать і горнутися до грудей Христових, то коли підносяться хвалькуваті діла то точно так само занепадають благодать і правда.  Ось так і стається, що через цих зрадників, священиків, правда постійно і таємно занепадає і то настільки таємно, що правдиві віруючі цього навіть не усвідомлюють, хіба що самі старанно правду шукають.  Хіба ж не сказав нам Христос в Мт. 24:24, що навіть вибрані, коли можливо, будуть зведені? І через це Іван не вдовольняється нахилянням до грудей Ісусових, але й наполегливо та наполегливо випитує хто то буде зрадником.

Так і правдиві віруючі, досліджуючи християнські істини та божественну благодать, дізнаються про те, хто є зрадником, бо так роблячи, зауважують вони, що лише благодать, тобто Христос, дає всяку допомогу – ні на що інше покладатися не можна і вони легко бачать, таким порівнянням і балансуванням благодаті та природи, що все окрім благодаті, зводить.  Потім благодать їх запевнює і вони бачать, що всі такі зрадники стоять збоку та викорінюють благодать і на противагу благодаті вони запроваджують власні доктрини та діла, заявляючи, що таким чином роблять людей релігійними і побожними.

             Тож зрадниками Христовими є лицеміри, які ходять у подобі святого життя і духовного стану, але водночас всередині себе і всіх інших вони винищують правду християнства і світло благодаті, нічого не залишаючи окрім людського глупства.  Впізнають це лише ті, що мають правдиву віру і то лише тоді, коли звертають на це особливу увагу, допитуються, досліджують і порівнюють одне з іншим. Інакше і вони пропустять такі діла, думаючи в простоті своїй, що робляться вони в добрій вірі, оскільки, безсумнівно,вони так сильно нагадують щирі християнські діла. І для цього зрадника є ім’я – Юда Іскаріот. Юда означає «сповідник», бо всі такі святі сповідують Христа, не відкидають вони Його відкрито і навіть у житті здаються кращими ніж правдиві сповідники.  Проте Іскаріот означає «нагорода», бо такі святі – лише наймити, еготисти, і шукачі платні – все, що вони роблять. Роблять вони лише для себе і нічого не роблять задарма, заради шани Божої, як і Юда носив гаманець і піклувався лише про власну вигоду.  Ось таким чином світ рясніє релігійними людьми, які в серці – ніхто інші, як Юди Іскаріоти, що шукають вигоди і прибутків та своєю зовнішньою подобою зводять весь світ із правдивої стежки віри, зневажаючи та продаючи Христа, тобто християнську правду та благодать.

Мартін Лютер, з проповіді на День Св. Євангеліста Івана